47. Функції дипломатичних представництва. Дипломатична пошта.

Віденська конвенція 1961 року «Про дипломатичні зносини» у статті 3 закріпила функції дипломатичного представництва відповідно до міжнародного права. До них належать:

• представницька функція, що полягає в представництві держави, яка акредитує, у державі перебування;

• захист у державі перебування інтересів держави,що акредитує, і її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом;

• ведення переговорів з урядом держави перебування;

• інформаційна функція — з'ясовування всіма законними способами умов і подій у державі перебування і повідомлення про них уряду держави, що акредитує;

• функція заохочення дружніх відносин між державою, що акредитує, і державою перебування та розвиток їхніх взаємовідносин в галузі економіки, культури і науки.

Дипломатична пошта - вид зв'язку між державою (як правило, в особі відомства закордонних справ) і її дипломатами, консулами, а також між різного роду представництвами, та іншими представництвами за кордоном. Стосовно дипломатичної пошти міжнародне право встановлює спеціальний режим, що регулює доставку офіційних кореспонденції, документів і предметів для служб користування. Вони упаковуються у дипломатичну валізу -- закрите та опечатане сургучною печаткою або опломбоване у встановленому порядку вмістилище (торбина, мішок, пакет, конверт тощо), що має зовнішні ознаки дипломатичного призначення. Дипломатична пошта є одним з найважливіших засобів забезпечення свободи зносин кожної держави з її дипломатами, консулами та іншими представництвами за кордоном. У сучасному міжнародному праві утвердився принцип абсолютної недоторканності дипломатичної пошти, яка не підлягає затриманню митними органами держав, яким це доручено. Вони, як правило, безперешкодно пропускають дипломатичну пошту, піддаючи її лише зовнішньому оглядові та перевіряючи дотримання деяких незаперечних умов (наявність кур'єрського листа з переліком місць дипломатичної пошти та підтвердженням їхньої належності тій чи іншій країні, наявність печаток, пломб, підписів на самих місцях із дипломатичною поштою тощо). Офіційні власті держави перебування можуть упевнитися, що дана пошта є дипломатичною лише шляхом перевірки цих зовнішніх відмітних ознак, але у жодному випадку не шляхом розтину і огляду її вмісту. У разі відсутності видимих зовнішніх ознак і недотримання відправником вище вказаних вимог митні службовці мають право відкласти вирішення питання про пропущення такого багажу до узгодження проблеми з МЗС своєї країни, яке, своєю чергою, має увійти в контакт із відповідним дипломатичним представництвом. Саме такі гарантії необхідні, щоб забезпечити абсолютну недоторканність дипломатичної пошти згідно зі ст. 27 Віденської конвенції. При цьому враховується, що міжнародне право передбачає відповідальність і відправників дипломатичної пошти за перевезення в ній не належних дипломатичній пошті речей.

Дипломатична пошта повинна мати адресу, відповідну адресі, вказаній в кур'єрському аркуші, і умовне позначення «Expedition officielle». Кур'єрський лист має бути в особи, яка супроводжує дипломатичну пошту і називається дипломатичним кур'єром. Дипломатичний кур'єр -- особа, відповідним чином уповноважена державою, яка його посилає: або на регулярній основі.