24. Основні механізми відновлення душевної рівноваги:

1) Регресія - повернення до ребячливость, дитячим моделям поведінки.

2) Ізоляція афекту - видалення емоційної складової відбувається зі свідомості.

3) Фантазування – довільне оперування образами уяви, що має задовольнити потребу. на шляху реального задоволення якої є перешкоди.

4) Сублімація - перенаправлення імпульсів в соціально прийнятну діяльність.

25. Невроз - набуте функціональне захворювання нервової системи, при якому відбувається “зрив” діяльності головного мозку без будь-яких ознак його анатомічного пошкодження. Невроз є наслідком невдач, фрустрацій і міжособистісних зіткнень і в той же час нерідко служить їх причиною. Таким чином утворюється хибне коло: конфлікти призводять до невротизації, а вона, у свою чергу, провокує нові конфлікти. Короткочасні невротичні стани, що проходять згодом самі по собі, без лікування, спостерігаються в той або інший період життя практично в будь-якої людини.

Астенія (від грец. Ἀσθένεια - безсилля, слабкість), астенічний стан, астенічний синдром, астенічна реакція, нервово-психічна слабкість, синдром хронічної втоми - хворобливий стан, що виявляється підвищеною стомлюваністю і виснаженням з крайньою нестійкістю настрою, ослабленням самовладання, нетерплячістю , непосидючістю, порушенням сну, втратою здатності до тривалого розумового і фізичного напруження, непереносимістю гучних звуків, яскравого світла, різких запахів. У хворих також спостерігаються дратівлива слабкість, що виражається підвищеною збудливістю і швидко наступаючим за нею виснаженням, афективна лабільність із переважанням зниження настрою з рисами примхливості і невдоволення, а також слізливістю.

Апатія (грец. ἀπάθεια) — філософське поняття, яке поруч з іншими подібними етичними категоріями отримало розвиток у філософії стоїків, у яких воно означало позитивний ідеал спокійного, врівноваженого життя, вільного від емоцій та пристрастей.

Депресія (від латинського слова depressum — знижувати, придушувати, гнітити) — стан, що характеризується пригніченим чи сумним настроєм і зниженням психічної активності, що сполучаються з руховими розладами і різноманітними соматичними (тілесними) порушеннями (втрата апетиту, схуднення, запори, зміна ритму серцевої діяльності і т. п.).

Нав’язливі ідеї – це стійкі думки, ідеї, імпульси або образи, які переповнюють свідомість людини. Нав’язливі дії – повторювані й стійкі поведінкові або розумові акти,які люди змушені здійснювати, щоб запобігти або знизити тривогу.

Експлозивність (емоційна вибуховість) - реакція гніву, ненависті з агресивним поводженням. Спостерігається при непорушеній свідомості. Виникає з незначного приводу, тобто неадекватно. Характерними є підвищена афективність, дратівливість, запальність, незначний привід може викликати у хворого бурхливу емоційну реакцію з вегетативно-рухомими компонентами: хворі можуть виявити агресію, сваритися, шпурляти предмети, що потрапили під руку, але заспокоюються досить швидко і часто усвідомлюють хворобливість виявленої реакції, відзначаючи, що не змогли стриматися.

Тривога – узагальнюючий термін, що об’єднує комплекс соматичних, емоційно-поведінкових та інтелектуальних проявів, які буквально автоматично виникають в ситуації небезпеки. Людина відчуває сильну напругу, демонструє хвилювання, втрачає можливість концентруватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається. Головний мозок дає сигнал на викид гормонів, які запускають механізм активації симпатичної нервової системи.

Фо́бія (від дав.-гр. φόβος — страх, хворобливий страх") — є ірраціональним, інтенсивним і постійним страхом щодо певних ситуацій, дій, речей, тварин або людей. Основним симптомом цього розладу є надмірне і необґрунтоване бажання уникнути подразника, що відлякує. Коли фобія виходить з-під контролю, і якщо вона заважає повсякденному життю, то діагностується як особистісний або психічний розлад^[1].

Панічна атака — це стан, при якому природна реакція, коли організм розглядає себе у зв'язку з непередбаченою ситуацією, недоречна або неадекватна.

26. Психосоматика (грец. Ψυχή— душа і грец. σῶμα — тіло) — напрям у медицині (психосоматична медицина) і психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення і перебіг соматичних (тілесних) захворювань.

У рамках психосоматики досліджувалися і досліджуються зв'язки між характеристиками особистості (конституціональні особливості, риси характеру і особистості, стилі поведінки, типи емоційних конфліктів) і тим чи іншим соматичним захворюванням. Популярна думка (у тому числі в альтернативній медицині), що всі хвороби людини виникають унаслідок психологічних невідповідностей і розладів, які виникають в душі, в підсвідомості, в думках людини.

Зв'язок між психікою і тілом здійснюється через вегетативну нервову систему і проявляється у вигляді різних вегетативно-судинних реакцій. Психогенна ситуація як провокуючий чинник запускає спочатку загальну неспецифічну реакцію адаптації.

Іншими словами, уражується орган-"мішень", що має до цього спадкову схильність. На початковому етапі соматичні розлади функціональні і в ряді випадків маскують або заслоняє психічні захворювання (неврози, депресії). Надалі хвороба приймає стійкий або навіть необоротний характер, що ускладнює її лікування.