14. Дайте характеристику зовнішньому середовищу підприємств в Україні, покажіть їх адаптацію до умов ринкової економіки.

Під зовнішнім середовищем розуміють сукупність господарських суб’єктів, ек, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх стосовно підприємства умов і чинників, які діють в глобальному оточенні. Залежно від х-ру впливу зовнішнє середовище поділяють на мікро- та макро середовище.

Мікросередовище – це середовище прямого впливу на підприємство. Його утворюють певні суб’єкти:

а) постачальники ресурсів – це суб’єкти господарства, які забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними та енергетичними ресурсами. Тому кожне підприємство повинно ретельно стежити за динамікою цін на об’єкти постачання та регулярністю поставок ресурсів, їх розмірами відносно задоволення потреб виробничої програми.

б) посередники – це організації або окремі фіз. особи, які допомагають виробникам в реалізації їх товарів на певному ринку. До складу посередників відносяться: торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу та агентства з надання маркетингових послуг.

в) споживачі – виробники повинні ретельно вивчати своїх клієнтів та відстежувати кон’юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни, які повсякчасно відбуваються на ринку.

г) конкуренти – витримування конкуренції є найскладнішим завданням, яке належить розв’язувати всім суб’єктам, які намагаються як найдовше функціонувати на відповідному ринку. При чому вирішальне значення має розробка та дотримання ринкової стратегії і тактичної поведінки з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорстокості конкуренції.

д) держ органи – вони наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти. Чим вища міра втручання держави в ек процеси, тим менша підприємницька свобода.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні та ек умови, суспільні відносини та інститути та інші чинники, які впливають на підприємство та їх мікросередовище опосередковано. Серед найважливіших компонентів макросередовища виділяють:

1.Природний – він враховується при розробці національної стратегії імпорту ресурсів або продукції, обґрунтування власних та іноземних інвестицій розвитку в-ва відповідних видів продукції та політики ресурсозбереження.

2.Демографічний – враховується при виборі перспективних напрямів підприємницької діяльності щодо задоволення потреб різних верств населення та забезпечення в-ва необхідними трудовими ресурсами.

3.Науково-технічний – враховується при визначенні попиту ринку, пріоритетів інвестування інноваційних проектів, організації нових в-в з використанням новітньої технології.

4.Економічний - враховується шляхом постійної діагностики та оцінки можливих для підприємств наслідків зміни ек важелів і регуляторів.

5.Екологічний – враховується при обґрунтуванні та реалізації проектів екологізації в-ва, включаючи забезпечення безпечних умов в-ва та виготовлення екологічно чистої продукції.

6.Політичний – враховуються шляхи впливу на акції держави, недопущення протистоянь у суспільстві та некомпетентного втручання політиків в процеси управління економікою.

7.Міжнародний – враховується при встановлені прямих контактів з іноземними партнерами та створенні спільних підприємств, розробці стратегій розвитку в-ва та підготовки кадрів.

Ми маємо вкрай вразливу структуру експорту з його концентрацією в секторах, які характеризуються переважно ціновою конкуренцією. На сьогодні 2/3 експорту України становлять товари, які є або сировиною, або напівфабрикатами з невисокою доданою вартістю. На реалізацію таких товарів головним чином впливає цінова конкуренція, тобто саме ціна, а не технологічний рівень виробництва чи якісні характеристики товару виступають провідним фактором конкурентоспроможності.

По-перше, проблема полягає в тому, що експортна виручка відчутно коливається при кон’юнктурному або циклічному перевищенні пропозиції над попитом і дуже важко досягати бажаного рівня зовнішньої збалансованості економіки, коли критичний імпорт та обслуговування зовнішнього боргу забезпечується стабільнимиекспортними надходженнями. По-друге, такий експорт дуже вразливий щодо дій з боку інших конкурентів: у багатьох випадках, завойовані з труднощами позиції на тих чи інших міжнародних ринках сировини і напівфабрикатів можуть дуже легко втрачатись, якщо конкуренти пропонують прямо чи побічно кращі цінові умови поставок (це, до речі, повною мірою відчуває сьогодні Україна на ринку Росії).

Характерною для українського експорту є його висока вразливість до протекціоністських заходів зарубіжних країн. На сьогодні в українському експорті домінують продукти чорної металургії, тоді як споживання цих виробів у світі є малодинамічним, а сектор металургійних виробництв у багатьох країнах (ЄС, США, Східної Азії) є об’єктом жорсткого протекціонізму. Схожі проблеми існують по інших важливих позиціях українського експорту, де застосовуються обмежувальні заходи у вигляді квотування (особливо по текстилю), жорстких санітарних норм і стандартів (сільськогосподарські товари і харчові продукти), суто антидемпінгові заходи (уранова сировина).

Очевидною є непрозорість каналів іноземного інвестування. Ми практично не знаємо, з ким із малих і середніх зарубіжних інвесторів нам слід мати справу, а з ким – краще не мати. Щодо крупних іноземних інвесторів, то навіть у тих небагатьох випадках, коли на ринок України приходять транснаціональні корпорації, ми можемо лише здогадуватись стосовно їх реальної стратегії. При наявності (до останнього часу) чисельних державних і недержавних інститутів у нас майже повністю відсутній моніторинг реальної ефективності іноземних інвестицій – і прямих, і особливо портфельних. Не тільки абсолютно незначними, але й вкрай непродуктивними є наші інвестиції за кордон. Принципово важливою з точки зору економічної безпеки є і проблема зовнішньої заборгованості.