9. Обґрунтуйте переваги та недоліки у діяльності лізингових підприємств.

Згідно із ЗУ «Про лізинг» лізинг — це підприємницька діяльність, спря­мована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з дору­чення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (поста-чальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме май­но, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устатку­вання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо пе­редавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти (мисливські угіддя, ліси, водоймища тощо).

В Україні створені асоціації лізингу, що ведуть активну підготовку необхідних організаційних умов, установчих документів, готують програму підвищення кваліфікаційних кадрів з цього питання, щоб вийти на рівень міжнародного лізингу. Позитивним є також вступ України до “Євролізингу”, створення вільних економічних зон для формування спільного лізингового простору, спостерігаються певні зрушення щодо правового забезпечення лізингу, зокрема, нова редакція закону України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 року.

Розвиток лізингу прискорить процеси оновлення обладнання, приватизації, раціональніше будуть використовуватись основні фонди.

Основні недоліки лізингу:

1. Якщо підприємство є виробником основних фондів, для нього передбачено ряд правил, щоб займатися лізинговою діяльністю. Юридична особа повинна потурбуватись, щоб в її установчому документі було передбачено здійснення діяльності з надання послуг лізингу. Для цього необхідно стати на облік у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, подавши до цього органу перелік документів. Лише після цього видадуть довідку, яка буде підтверджувати взяття юридичної особи на облік. Ця процедура особливо складна для підприємств, що першочергово виготовляють основні фонди для власних потреб і не передбачають, що в подальшому вони будуть передані у фінансову оренду. Правильніше було б спростити цю процедуру для укладення договору фінансового лізингу.

2. У фінансовий лізинг не може бути передано нематеріальні активи, корпоративні права, сировину, матеріали, цінні папери. Також на законодавчому рівні встановлено додатковий перелік обє’ктів, що не можуть бути предметом договору фінансового лізингу. Це, зокрема, цілісні майнові комплекси підприємств та їх філії, природні об'єкти, земельні ділянки. Якщо, наприклад, підприємство власник з тих чи інших причин не повністю використовує свої земельні ділянки, передати їх у лізинг воно не може, оскільки у фінансовий лізинг може бути передано лише неспоживчу річ, якій характерні індивідуальні ознаки, до того ж вона віднесена до основних фондів.

3. Лізинг, як форма інвестування є досить ризиковою справою. Існує ступінь невизначеності майбутнього результату і можливі втрати лізингової компанії, а від цього залежить її кінцевий результат. Перерахуємо специфічні ризики, що виникають у ході діяльності установ, що займаються лізинговими операціями: фінансові ризики; ризик несплати лізингових платежів; проектні ризики; майновий ризик, пов’язаний з втратою, пошкодженням предмета лізингу; ризик неповернення предмету лізингу. Але можливо мінімізувати ризики, або повністю їх виключити, для цього потрібно ретельно обдумати згоду на надання лізингу, провести комплексний аналіз лізингоотримувача, розробити графік грошових надходжень. Багато з науковців вважають, що лізингові схеми мають понижений ступінь ризику. Необхідно пам’ятати, що застосовуючи один з обраних методів зниження одного з ризиків, слід простежити, як це позначиться на інших ризиках.