40. Вибір оптимальних форм і систем оплати праці на підприємствах різних форм власності.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів і його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства. Зазвичай до додаткової оплати праці відносять премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також надбавки й доплати, не передбачені чинним законодавством або встановлені понад розміри, дозволені останнім.

Основними вимірниками результатів праці є кількість виготов­леної продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витра­чений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник був фактично зайнятий на підприємстві. Такому поділу вимірників затрат праці відповідають наступні дві форми за­робітної плати — відрядна та погодинна (погодинна).

Відрядна заробітна плата визначається кількістю та складністю виконаних робіт на підставі нормованих розцінок на одиницю ро­боти. Відрядна форма застосовується за таких умов:

- коли існують кількісні показники роботи, які безпосередньо залежать від конкретного робітника;

- коли існує можливість точного обліку обсягів виконаних робіт;

- коли існують можливості у робітників конкретної виробни­чої дільниці збільшити виробіток або обсяг виконаних робіт;

- коли існує можливість використання технічного нормування праці.

Оплата праці робітників регламентується комплексом взаємо­зв'язаних нормативних документів, які називаються тарифною сис­темою. Нормативними документами та складовими цієї системи є: тарифно-кваліфікаційний довідник (ТКД), тарифна сітка та тариф­на ставка.

У рамках відрядної форми розрізняють наступні системи опла­ти праці.

1. Пряма відрядна оплата визначається на підставі відрядної розцінки.

2. Відрядно-преміальна заробітна плата передбачає, що за­робіток робітника складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів.

3. Відрядно-прогресивна заробітна плата передбачає оплату робіт, виконаних у межах установленої норми за звичайними відрядними розцінками, а робіт, виконаних понад нормативний рівень — за підвищеними розцінками залежно від ступеня виконан­ня завдання.

4. Непряма відрядна оплата передбачає, що заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, і від резуль­татів праці робітників, яких він обслуговує. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ре­монтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.

5. Акордна система полягає в тім, що робітникові або групі робітників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його вико­нання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується для усування наслідків аварій, будівельних робіт, термінових ремонтів тощо.

6. Колективна відрядна оплата праці — така система, яка перед­бачає безпосередню залежність заробітної плати від результатів ро­боти колективу.

Погодинна оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих за­вдань. Погодинна оплата застосовується за таких умов:

- часта зміна операцій;

- відсутня можливість збільшення випуску продукції, тобто робітник не може вплинути на збільшення випуску (конвеєрний або поточний тип виробництва із витриманим заданим ритмом);

- виробничий процес строго регламентований.

Перевагами застосування погодинної оплати праці є підвищен­ня ефективності використання ресурсів робочого часу, створення нових робочих місць, що стає особливо актуальним під час зростан­ня безробіття, циклічних коливань та реструктуризації економіки.

Погодинну систему оплати праці доцільно застосовувати на підприємствах та організаціях виробничої сфери, для яких основ­ним критерієм ефективності виробництва є вимоги до якості про­дукції при обмеженій її кількості.