39. Сформулюйте резерви підвищення продуктивності праці та шляхи їх використання за сучасних умов господарювання.

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Резерви зростання продуктивності праці можна виз­начити як різницю між досягнутим і максимально мож­ливим рівнем продуктивності праці в конкретний період часу.

Зв'язок факторів і резервів підвищення продуктив­ності праці полягає в тому, що якщо фактори виступають рушійною силою або причиною зміни її рівня, то вико­ристання резервів є безпосередньо процесом реалізації дії тих чи інших факторів.

Нині в економічній літературі відсутня загально приз­нана класифікація резервів росту продуктивності праці. В основу класифікації можуть бути покладені різні критерії: час, сфера дії, місце їх реалізації. Оскільки резерви підвищення продуктивності праці реалізуються в усіх галузях народного господарства, то за сферою дії вони можуть бути поділені на народногосподарські, галузеві, міжгалузеві, внутрішньовиробничі. Останні в свою чергу поділяються на загальновиробничі, цехові і резерви підвищення продуктивності праці на конкрет­ному робочому місці.

Народногосподарські резерви пов'язані з розвитком всіх напрямів НТП, раціональним розміщенням продуктивних сил, вирівнюванням рівня економічного розвитку районів країни, вдосконаленням управління і планування.

До галузевих резервів відносять спеціалізацію, кон­центрацію і комбінування виробництва, вдосконалення технології, розповсюдження передового досвіду, кращих технічних досягнень у межах галузі.

Міжгалузеві резерви — визначаються використанням можливостей більш ефективного функціонування вироб­ництва в одній галузі для підвищення продуктивності праці в суміжних галузях. Так, підвищення якості си­ровини, що добувається в добувних галузях, дає економію і підвищення продуктивності праці в обробних галузях.

Внутрішньовиробничі резерви — обумовлені вдоскона­ленням і найбільш ефективним використанням техніч­них засобів і покращенням структури робочих кадрів, скороченням втрат робочого часу, економією сировини і матеріалів безпосередньо на підприємстві.

Внутрішньовиробничі резерви за змістом можна кла­сифікувати так само, як і фактори. Слід відзначити, що цей критерій класифікації є найбільш важливим, оскіль­ки допомагає виявити можливості підвищення продук­тивності праці на конкретному підприємстві.

Отже, резерви зростання продуктивності праці можна поділити на такі групи:

• матеріально-технічні, які визначають можливості застосування більш ефективних засобів виробництва;

• організаційні, що визначають можливості вдоскона­лення поєднання робочої сили з засобами виробництва;

• соціально-економічні, які визначають підвищення якості використовуваної робочої сили.