2. Нематеріальні активи.

Нематеріальні активи – це права на використання об’єктів інтелектуальної власності. Ця категорія виникає внаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності.

До складу нематеріальних активів включають:

1. Права, що заявляються внаслідок володіння:

а) патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

б) свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, найменування місця походження товару.

2) Права, що виникають внаслідок володіння об’єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних, топології інтегральних схем).

3) Права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (рацпропозицій, ноу-хау).

4) Права на користування земельними ділянками та природними ресурсами.

5) Монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

6) Організаційні витрати на створення підприємства.

7) Права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством0 документ, який дає особі або організації виключне право використовувати зазначене в патенті технічне рішення.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження товару та фірмове найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг видається свідоцтво, яке забезпечує його пріоритет. Свідоцтво забезпечує його власнику виключне право користуватись і розпоряджатись знаком на свій розсуд та забороняти користуватись знаком без дозволу власника. Власник може дати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання торгового знаку.

Правова охорона зазначення походження товару має певні особливості, які полягають у її колективному характері – власник свідоцтва не має виключного права на його використання.

Авторське право становить систему правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, літературних та художніх творів, програмного забезпечення для ЕОМ. Власник авторського права або його правонаступник має виключне право використовувати продукт інтелектуальної власності.

Ліцензія – це дозвіл на використання технічного досягнення або іншого нематеріального ресурсу протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Ліцензійна угода – це договір, відповідно до якого власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знака, комерційної таємниці (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки.

Розрізняють такі види ліцензій за класифікаційними ознаками:

1. Підстава для дозволу на використання об’єкта ліцензії:

   • Добровільна ліцензія (дозвіл, який передається на підставі угоди між ліцензіаром і ліцензіатом);

   • Примусова ліцензія (видається на підставі рішення компетентного органу проти волі патентовласника, розмір винагороди встановлюється державним органом).

2. Обсяг прав на використання ліцензії:

• Звичайна ліцензія (дає право ліцензіару укладати ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами);

• Виключна ліцензія (передає ліцензіату право особисто користуватись об’єктом ліцензії, при цьому ліцензіар зберігає за собою право користуватись технічним рішенням);

• Повна ліцензія (передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту, угода позбавляє ліцензіара права користуватись об’єктом ліцензії протягом певного періоду).

3. Характер об’єкта, який передається за ліцензійною угодою:

• Патентна ліцензія (технічне досягнення, захищене патентом);

• Безпатентна ліцензія (незахищені патентами досягнення, ноу-хау, виробничі досягнення).

За використання патенту ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду. Найбільш поширеними є періодичні відрахування (роялті) протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати.

Роялті встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції.

Одноразова винагорода за право користування об’єктом ліцензійної угоди називається паушальною виплатою.