4. Державна політика в сфері регулювання оплати праці. Мінімальна зарплата.

Державна політика в сфері регулювання оплати праці і формування доходів ґрунтується на таких положеннях:

• встановлення гарантованої мінімальної зарплати і мінімального прожиткового мінімуму. Ці нормативи ґрунтуються на багатьох принципах, насамперед факторах зміни реальної зарплати (зміна цін на продукти харчування і побуту);

• оподаткування зарплати та інших доходів;

• індексація доходів від їх падіння при рості цін;

• пряме регулювання зарплати в державному секторі в тому випадку, якщо підприємства не перебувають на повній господарській самостійності й окупності.

Щорічно Верховною Радою встановлюється прожитковий мінімум. Мінімальний споживчий бюджет встановлюється, виходячи з набору споживчих товарів і послуг, що задовольняють основні матеріальні і духовні потреби населення.

На основі мінімального споживчого бюджету встановлюється прожитковий мінімум та відповідно мінімальна зарплата.

Регулювання оплати праці в Україні здійснюється на основі таких законів як „Про оплату праці”, „Про колективні договори і угоди”, Кодексом законів про працю.

Згідно Закону України „Про оплату праці” в Україні встановлюється мінімальна зарплата – законодавчо встановлений розмір зарплати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Ключові поняття і терміни

Заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівнику за роботу, яку виконано або має бути виконано.

Відрядна форма оплати праці - мірою праці є вироблена працівником продукція, а розмір заробітку залежить від її кількості і якості залежно від норми і розцінки, встановленими на підставі розряду працівника.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців - нормативний документ, який вміщує загально галузеві кваліфікаційні характеристики. В них зазначаються посадові обов’язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня і профілю професійної підготовки керівників, спеціалістів, службовців.

Номінальна зарплата – це сума грошової винагороди, яка виплачується працівникові відповідно від кількості і якості затраченої праці.

Погодинна форма оплати праці - здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.

Реальна зарплата – це кількість матеріальних і культурних благ та послуг, які може придбати працюючий на свою зарплату.

Тарифна система оплати праці – це сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень зарплати працівників за галузями економіки та по регіонах, а також залежно від видів виробництва, кваліфікаційних ознак, характеру і умов праці різних категорій працівників. Тарифна система організації оплати праці включає такі елементи: 1) тарифні ставки; 2) тарифні сітки; 3) схеми посадових окладів; 4) тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники); 5) надбавки і доплати до тарифних ставок.

Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Тарифна ставка робітника першого розряду обумовлюється в колективному договорі і залежить від умов оплати, встановлених галузевою та генеральною тарифними угодами.

Тарифна сітка – це шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру зарплати працівників від їх кваліфікації. Кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує, у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці.

Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників – це збірник нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників встановлюється розряд роботи, відбувається присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам.

Форми і системи оплати праці – це механізм встановлення розміру заробітку залежно від кількості і якості праці та її результатів. Форми зарплати визначають різні способи нарахування зарплати.