Загальна характеристика обігових коштів.
На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу і товарну стадії). На першій стадії вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів, формують виробничі запаси. На другій виробничій стадії в процес виробництва включаються робітники, що отримують заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу готова продукція продається і підприємство отримує виручку, яка відшкодовує авансовані витрати та дає певний прибуток.
Обслуговування обіговими коштами здійснюється за схемою: Г – ВЗ – В – ГП - Г1,
де Г, Г1 –грошові кошти, отримані від реалізації продукції, до складу яких входить прибуток; ВЗ – виробничі запаси; В – виробництво; ГП - готова продукція.
Обігові кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.
Обігові кошти поділяють на нормовані та ненормовані.
До нормованих належать:
виробничі запаси;
незавершене виробництво;
напівфабрикати власного виробництва;
витрати майбутніх періодів;
залишки готової продукції.
Ненормовані обігові кошти:
відвантажена продукція;
грошові кошти на розрахунковому рахунку;
дебіторська заборгованість;
інші обігові кошти.
Також виокремлюють:
обігові кошти у сфері виробництва (обігові фонди) - виробничі запаси; незавершене виробництво; напівфабрикати власного виробництва; витрати майбутніх періодів;
обігові кошти у сфері обігу (фонди обігу) - залишки готової продукції; відвантажена продукція; грошові кошти на розрахунковому рахунку; дебіторська заборгованість; інші оборотні кошти.
Нормування обігових коштів.
Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва визначається їхнім нормуванням.
Нормування обігових коштів адекватне нормуванню оборотних фондів підприємства, тільки норми обчислюються за всіма видами витрат не в натуральних, а в грошових одиницях.
Відомі три методи розрахунку нормативів нормованих обігових коштів:
Аналітичний;
Коефіцієнтний;
Метод прямого рахунку.
Аналітичний метод передбачає аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним корегуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.
Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами показників виробництва.
Метод прямого рахунку – це розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів - 1) виробничі запаси, 2) незавершене виробництво, 3) витрати майбутніх періодів, 4) залишки готової продукції. Він є основним, інші методи застосовуються як допоміжні.
1) Норматив обігових коштів у виробничих запасах визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.
Існує кілька видів запасів:
Транспортний;
Підготовчий;
Поточний;
Страховий;
Сезонний.
Транспортний запас зазвичай не перевищує двох днів – обігові кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.
Підготовчий запас створюється, якщо матеріал потребує витримування до запуску в виробництво (наприклад, пиломатеріали для меблевої промисловості).
Найбільшим за розміром є поточний запас, який обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, якщо надходження матеріалів передбачене один раз на місяць, поточний запас становить 15 днів).
Визначення страхового запасу здійснюється виходячи з досвіду виробничої діяльності і формується на випадок не передбачуваних обставин, незалежних від підприємства. Страховий запас створюється в обсязі 50 % поточного запасу.
Сезонний запас – пов’язаний з сезонним характером роботи виробництва (сезонна заготівля палива, цукрова промисловість та ін.).
Норматив обігових коштів визначають за схемою:
квартальна потреба в матеріалах (тон) - 900
середньодобова витрата матеріалів (тон) - 10
ціна однієї тонни матеріалу (грн.) - 300
вартість добової витрати матеріалів (п.2∙п.3)(грн.) 3000
норма запасу (транспортного, підготовчого,
поточного, резервного)(днів) 33
норматив оборотних коштів у виробничих запасах 99000
(п.4∙п.5)(грн.)
2). Норматив обігових коштів у незавершеному виробництві обчислюється за формулою:
,
(3)
де Vд – середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю;
Тц – середня тривалість виробничого циклу в днях;
Кнв - коефіцієнт наростання витрат.
Середньодобовий випуск товарної продукції (Vд) розраховується діленням запланованого випуску на кількість днів розрахункового періоду. Тривалість виробничого циклу – як середньозважена величина за питомою вагою окремих виробів у собівартості товарної продукції.
Коефіцієнт наростання витрат (Кнв)– це співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості готової продукції.
Наприклад,
Дні виробничого циклу |
Щоденні витрати, тис. грн. |
Сума витрат наростаючим підсумком, тис.грн. |
1 |
10 |
10 |
2 |
5 |
15 |
3 |
8 |
23 |
Разом |
23 |
48 |
За цих умов середня собівартість незавершеного виробництва: 48тис. грн.: 3 дні =16 тис. грн.
Коефіцієнт наростання витрат: 16 тис. грн.: 23тис. грн.=0,7.
За великої номенклатури продукції, на підприємствах, що виробляють матеріаломістку продукцію коефіцієнт наростання витрат обчислюється:
,
(4)
де С0 – первісні витрати на початку виробничого циклу;
Сп – поточні витрати на виготовлення продукції.
3) Норматив обігових коштів у витратах майбутніх періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом планового періоду за відрахунком величини погашення раніше здійснених витрат за рахунок собівартості продукції.
4) Норматив обігових коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях.
Сукупний норматив обігових коштів підприємства – це загальна сума нормативів, обчислених для окремих елементів.