Загальний висновок:

Вибір лікарського засобу і схеми призначення потребують індивідуального підходу, тобто врахування конкретних етіологічних чинників, механізмів розвитку захворювання, стану хворого. У сучасній фармакотерапії принцип індивідуалізованого лікування є обов'язковим. У практичній діяльності майбутньому спеціалісту необхідно вміти розрізняти форми ліків, оцінювати особливості застосування та введення для досягнення максимального лікувального ефекту, умови зберігання лікарських засобів.

План лекції 1л2:

1. Введення в лікарську рецептуру. Визначення термінів, згідно Закону України «Про лікарські засоби»: лікарський засіб, діюча речовина, лікарський препарат, лікарська форма, Державна фармакопея України. Види лікарських форм. Класифікація лікарських засобів за токсичністю.

2. Рецепт: форми рецептурних бланків, структура рецепта.

3. Правила виписування рецептів на різні лікарські форми: тверді, мякі, рідкі, інєкційні (згідно наказу МОЗ України № 360 від 19.07.2005 р.).

Література:

1. Нековаль І.В., Казанюк Т.В. Фармакологія: підручник. — К.: Медицина, 2011. —  с. 7-37.

2. Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія: підручник. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — с. 11-63, 524-580.

3. Аксакова В.В., Зупанець І.А., Безугла Н.П. Фармакологія. — Х.: Видавництво НФаУ “Золоті сторінки”, 2003. — 502 с.

4. Казанюк Т.В., Нековаль І.В. Основи фармакології та загальної рецептури. — К.: Здоров’я, 2003. — 240 с.

Література для поглибленого вивчення:

1. Давидович О.В., Давидович Н.Я. Клінічна фармакологія з рецептурою. — К.: Здоров’я, 2004. — 282 с.

2. Державна фармакопея України. — Доп. 1 до першого видання. — Х., 2004.

3. Дроговоз С.М. Фармакологія на долонях: навч. посіб. — Х.: Видавничий центр ХАІ, 2009. — 112 с.

4. Дроговоз С.М. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту: підручник-довідник. — Х.: Видавничий центр ХАІ, 2006. — 480 с.

5. Дроговоз С.М. Фармакологія-сіто! (Фармакологічна логіка: підручник). — Х.: Видавництво “СІМ”, 2009. — 232 с.

6. Клиническая фармакология: Учебник / С.А. Крыжановский. — 2-е изд., испр. — М.: Издат. центр “Академия”, 2003. — 400 с.

7. Клінічна фармакологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. І.А. Зупанця, С.В. Нальотова, О.П. Вікторова. — Х.: НфаУ: Золоті сторінки, 2007. — 348 с.

8. Компендиум 2008 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. — К.: Морион, 2008. — 2270 с.

9. Фармакотерапия. Учебник для студентов высших учебных заведений 3 издат. / Под ред. академика Б.А. Самура. — Х.: Золотые страницы, 2008 — 800 с.

10. Фармацевтична опіка: курс лекцій / І.А. Зупанець, В.П. Черних, С.Б. Попов та ін. / За ред. І.А. Зупанця, В.П. Черниха. — Х.: Фармітек, 2006. — 536 с.

11. Машковский М.Д. Лекарственные средства — 16 изд., перераб., испр. и доп. — М.: Новая волна: Издатель Умеренков, 2010. — 1216 с.

12. Чекман І.С. Фармакологія. — К.: Вища шк., 2001.

Мета лекції:

Дидактична: засвоїти визначення термінів, згідно закону України «Про лікарські засоби»; види лікарських форм, їх класифікацію; структуру рецепта та форми рецептурних бланків; правила виписування рецептів на різні лікарські форми.

Виховна: Виховувати у студентів любов до майбутньої спеціальності; формувати якості майбутнього спеціаліста: відповідальність, охайність, уважність.

ВСТУП

Тема даної лекції дуже важлива для подальшого вивчення курсу фармакології, тому, що надає базові знання для оволодіння майбутньою спеціальністю.

1. Введення в лікарську рецептуру. Визначення термінів, згідно Закону України «Про лікарські засоби»: лікарський засіб, діюча речовина, лікарський препарат, лікарська форма, Державна фармакопея України. Види лікарських форм. Класифікація лікарських засобів за токсичністю.

Визначення термінів відповідає Закону України «Про лікар­ські засоби» (123/96-ВР).

Лікарські засоби — речовини або їх суміші природного, синте­тичного чи біотехнологічного походження, які застосовують для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або для зміни стану функцій організму.

До лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції); готові лікарські засоби (лікарські препарати); гомеопатичні засо­би; засоби, які використовують для виявлення збудників хвороб, а також для боротьби зі збудниками хвороб або паразитами; лі­карські косметичні засоби та лікарські домішки до продуктів.

Діючі речовини (субстанції) — біологічно активні речовини, які можуть змінювати стан і функції організму або виявляти про­філактичну, діагностичну чи лікувальну дію та використовують­ся для виробництва готових лікарських засобів.

Лікарський препарат — це лікарський засіб у певній лікарській формі.

Лікарська форма — це наданий лікарському засобу чи лікар­ській рослинній речовині зручний для застосування стан і вигляд, за якого досягається потрібний терапевтичний ефект.

Види лікарських форм:

1. Тверді лікарські форми

(таблетки, порошки, драже, карамелі, пастилки, гранули та ін.).

2. Рідкі лікарські форми

(розчини, настої і відвари, настойки, екстракти, емульсії, сус­пензії, мікстури та ін.).

2. М'які лікарські форми

(мазі, пасти, супозиторії, лініменти, креми, гелі).

2. Лікарські форми для ін'єкцій

(препарати в ампулах, флаконах, стерильні розчини).

Відповідно до Закону України «Про лікарські засоби», Держав­на фармакопея України — це правовий акт, що містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті (монографії), методи контролю за якістю лікарських засобів. Державна фарма­копея має законодавчий характер. Вимоги, що висуває Державна фармакопея до лікарських засобів, є обов'язковими для всіх під­приємств і установ України (незалежно від їхньої форми власнос­ті), які виготовляють, зберігають, контролюють, реалізують і за­стосовують медикаменти. Державна фармакопея встановлює, вимоги до безпеки та якості лікарських засобів.

У вересні 2001 р. в Україні вийшло перше видання Державної фармакопеї України (ДФУ), створене колективом державного під­приємства «Науково-експертний фармакопейний центр».

Положення ДФУ узгоджені з Європейською фармакопеєю, яка передбачає обов'язкове виробництво лікарських засобів відповід­но до вимог Незалежної виробничої практики (GMP). В Україні ще не створено умов для переходу на обов'язкове виконання вимог GMP, що доводиться певною мірою компенсувати за рахунок висо­ких вимог до якості кінцевого продукту.

Лікарські засоби за токсичністю поділяють на:

1. Отруйні — Venena, список А.

До них належать отруйні та наркотичні речовини, які зберіга­ють під замком у шафах з написом «Venena», «А» у спеціально об­ладнаних кімнатах.

В аптеці, а також у відділеннях стаціонару та в поліклінічному відділенні вони підлягають предметно-кількісному обліку. Відпові­дальними особами в стаціонарі призначають завідувачів відділень та старших медсестер. За порушення правил обліку, зберігання та використання наркотичних анальгетиків, отруйних речовин ме­дичний персонал притягують до адміністративної та криміналь­ної відповідальності.

2. Сильнодіючі — Негоіса, список Б.

Зберігають їх окремо від інших лікарських засобів у шафі з напи­сом «Негоіса», «Б». Деякі з них — психотропні, клонідин (клофелін), а також спирт етиловий — підлягають предметно-кількісному обліку.

2. Інші лікарські засоби — Varia.

Усі вони зберігаються відповідно до вимог ДФУ.

Лікарські препарати і лікарські форми, складові яких, дози і спосіб виготовлення наведено у Фармакопеї, називають офіцинальними, а лікарські форми, які готують в аптеці за рецептом ліка­ря, — магістральними.