
- •Вступ до теорії функції комплексного змінного. Тригонометрична і показникова форми комплексних чисел.
- •Дії над комплексними числами заданими в тригонометричній і показниковій формі
- •Загальний висновок про квадратні рівняння
- •Елементи лінійної алгебри. Визначники вищих порядків.
- •Обчислення визначників вищих порядків.
- •Ранг матриці.
- •Обернена матриця.
- •Знайти матрицю, обернену до матриці і перевірити, чи справджуються рівності .
- •Системи лінійних рівнянь. Умови сумісності систем лінійних рівнянь. Теорема Кронекера-Капеллі. Основні визначення
- •Формули Крамера.
- •Метод Гауса.
- •Матричний запис системи лінійних рівнянь і її розв’язування.
- •Аналітична геометрія. Системи координат. Вектори. Лінійні операції над векторами
- •Довжину вектора будемо позначати таким чином:
- •Додавання векторів.
- •Поняття про лінію та її рівняння.
- •Відстань від точки до прямої.
- •Різні види рівнянь прямої в просторі. Взаємне розміщення прямих в просторі.
- •Рівняння площини, що проходить через три задані точки. Рівняння площини у відрізках на осях.
- •Властивості числових границь мають вигляд:
- •Основні теореми про границі
- •Урахуємо, що , а функція є обмеженою. Визначні границі.
- •Неперервність функції на відрізку. Властивості.
- •1. Неперервність функції в точці і на відрізку
- •2. Класифікація розривів функції
- •3. Властивості неперервних функцій та дії з ними
- •Задачі, що приводять до поняття похідної. Означення похідної. Її геометричний та механічний зміст. Дотична до кривої.
- •Означення похідної
- •Геометричний зміст похідної
- •Механічний зміст похідної
- •Рівняння дотичної і нормалі до плоскої кривої
- •Залежність між неперервністю та диференційованістю функції. Правила диференціювання. Похідні основних елементарних функцій.
- •Основні правила диференціювання
- •Похідні від основних елементарних функцій
- •Монотонність функції. Екстремум функції
- •Зразки розв’язування задач
- •Означення диференціала функції однієї змінної. Правила знаходження диференціалу.
- •Правила диференціювання:
- •Диференціал складеної функції. Інваріантність форми диференціалу.
- •Зауваження
- •Інваріантність форми першого диференціала
- •Приклад 1
- •Застосування диференціалу до наближених обчислень
- •Теореми Ферма і Ролля, Коші і Лагранжа.
- •Формула Тейлора.
- •Функції багатьох змінних. Множини точок на площині
- •Основні поняття та означення функції багатьох змінних. Способи задання функції. Область визначення. Графіки. Лінії рівня.
- •Похідна за напрямом. Градієнт.
- •Частинні похідні та диференціали вищих порядків.
- •Неявні функції. Похідні неявних функцій.
- •Поняття умовного екстремума.
- •Прямий метод знаходження точок умовного екстремума (метод включення).
- •Метод Лагранжа знаходження точок умовного екстремума. Метод найменших квадратів.
- •Метод найменших квадратів
- •Знаходження найбільшого та найменшого значень неперервної функції на замкненій обмеженій множині
- •Інтегральне числення. Первісна. Невизначений інтеграл.
- •Зразки розв’язування задач
- •Інтегрування раціональних дробів, тригонометричних та ірраціональних функцій.
- •Зразки розв’язування задач
- •Інтегрування функцій, раціонально залежних від тригонометричних
- •Зразки розв’язування задач
- •Інтегрування деяких іраціональних функцій
- •Зразки розв’язування задач
- •Деякі інтеграли, що не виражаються через елементарні функції
- •Визначений інтеграл із змінною верхньою межею. Теорема Ньютона-Лейбніца.
- •Зразки розв’язування задач
- •Наближене обчислення визначеного інтеграла. Формули прямокутників і трапеції.
- •Невласні інтеграли. Поняття про подвійний інтеграл. Зведення подвійного інтеграла до повторного. Невласні інтеграли першого роду (з нескінченими межами)
- •Ознаки збіжності невласних інтегралів першого роду
- •Зразки розв’язування задач
- •Диференціальні рівняння. Наближені методи розв’язування диференціальних рівнянь.
- •Однорідні диференціальні рівняння
- •Диференціальні рівняння у повних диференціалах
- •1. Загальна теорія
- •2. Множник, що Інтегрує
- •Зниження порядку деяких диференціальних рівнянь другого порядку
- •Рівняння вигляду .
- •Зразки розв’язування задач
- •Ряди. Достатні ознаки збіжності для рядів з додатними членами. Використання ознак збіжності рядів з додатними членами.
- •Знакозмінні ряди. Абсолютна та умовна збіжність знакозмінних рядів.
- •Знакопочергові ряди. Ознака Лейбніца.
- •Зразки розв’язування задач
- •Степеневі ряди. Інтервал і радіус збіжності степеневого ряду.
- •Зразки розв’язування задач
- •Диференціювання та інтегрування степеневих рядів.
- •Ряди Тейлора і Маклорена.
- •Застосування рядів для наближених обчислень.
Системи лінійних рівнянь. Умови сумісності систем лінійних рівнянь. Теорема Кронекера-Капеллі. Основні визначення
Системою m
лінійних рівнянь з n
змінними
x1,
x2,
…, xn
називається система, яка має наступний
вигляд:
де
аij
– коефіцієнти при змінних; bi
- вільні
члени,
Упорядкована
сукупність чисел
,
називається розв’язком
системи, якщо при заміні х1
на а1
, х2
на а2
, … , хn
на аn
у кожному рівнянні системи дістанемо
n
правильних числових рівностей.
Система, що має розв’язок, називається сумісною. Система, яка не має жодного розв’язку, називається несумісною. Система з єдиним розв’язком називається визначеною, а з більшим числом розв’язків – невизначаною.
Система двох лінійних рівнянь з двома змінними має вигляд:
(2.1)
а систему трьох лінійних рівнянь з трьома змінними записують у
вигляді:
Система рівнянь називається однорідною, якщо всі вільні члени дорівнюють нулю, і неоднорідною, якщо хоч один з них відмінний від нуля.
Множина чисел аіа2,...,ап називається впорядкованою, якщо вказані порядок слідування цих чисел, яке з них є першим, яке другим, яке третім...
Упорядкований набір п чисел називається розв'язком системи , якщо при підстановці цих чисел замість невідомих х1 х2, хп
рівняння системи перетворюються у тотожні. Таку систему чисел називають також n-вимірним вектором, або точкою n-вимірного простору.
Система рівнянь називається сумісною, якщо вона має хоч один розвязок, і несумісною , якщо вона не має жодного розв'язку.
Сумісна система називається визначеною , якщо вона має один розв'язок.
Сумісна система називається невизначеною, якщо вона має більше ніж один розв”язок.
Дві системи лінійних рівнянь називаються еквівалентними, якщо вони мають одну множину розв'язків. Еквівалентні системи дістають внаслідок елементарних перетворень даної системи. Елементарні перетворення системи лінійних рівнянь відповідають елементарним перетворенням матриці, за умови, якщо вони виконуються над рядкам матриці.
Критерій сумісності системи лінійних рівнянь
Нехай задано систему m лінійних рівнянь з п невідомими:
апхх+апх2 +...+аихп =&,; a2lXl+a22x2 +...+аихп =Ь21;
С
кладемо
основну матрицю А і розширену
матрицю А' даної системи:
Вичерпнішу відповідь про розв'язання дає теорема Кронекера Капелі.
Теорема. Для того щоб система лінійних рівнянь була сумісною необхідно і достатньо, щоб ранг її основної матриці дорівнював рангу розширеної матриці.
Якщо ранг основної матриці дорівнює рангу розширеної матриці і дорівнює числу невідомих, то система має єдиний розв 'язок.
Якщо ранг основної матриці дорівнює рангу розширеної матриці то система має безліч розв 'язків.
Приклад
Дослідити на сумісність систему рівнянь
Оскільки ранг основної матриці г(А)=2, а ранг розширеної матриці г(А')=3, то задана система несумісна.
Формули Крамера.
Це
правило можна застосувати, якщо кількість
рівнянь і кількість невідомих співпадають.
Для простоти викладу розглянемо систему
трьох лінійних рівнянь з трьома невідомими
(
):
(5)
Позначимо визначники:
Визначник
називають визначником системи і його
складають з коефіцієнтів при невідомих,
а у визначниках
коефіцієнти при відповідних невідомих
замінені вільними членами.
Якщо
,
то система (5) має єдиний розв’язок.
Невідомі визначають за формулами
(6)
і такий спосіб визначення невідомих називають правилом Крамера.
Якщо
,
то система (5) має безліч розв’язків,
а правило Крамера застосувати не можна.
Якщо
,
а хоча б один із визначників
,
відмінний від нуля, то система (5)
несумісна.
Приклад. Розв’язати систему лінійних рівнянь методом Крамера:
Розв’язання. Складемо і обчислимо визначники:
Підставимо одержані результати у формули (6). Маємо
Відповідь:
.