12. Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні

Лексичні норми регулюють слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником української мови.Вибір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування. Лексику української мови за професійним спрямуванням поділяють на:

- науково-термінологічну: педіатр, термодинаміка;

- виробничо-професійну: навігація, пірогармата;

- офіційно-ділову: акт, угода;

- специфічно-побутову: виделка, відро.

Офіційно-ділова лексика вживається в різних ділових паперах, законах. Постановах, розпорядженнях, кодексах, угодах, договорах, нотах тощо: акт, наказ, протокол, інструкція, заява, апеляція, свідок, підсудний, допит, слідчий, злочин, посол, аташе, конвенція, ратифікація.

Для лексики офіційно-ділового стилю характерні такі особливості як точність, конкретність, лаконічність, неприпустимість нашарувань у значеннях слів, максимальна стандартизація, уніфікація спеціальної термінології.

Важлива роль у розвиткові національної духовної культури належить словникам, як цінним джерелам інформації і засобам підвищення комунікативної культури носіїв мови.

Кожна людина, яка дбає по свій загально-культурний розвиток, повинна читати словники. У професійній лексиці найпоширеніші такі помилки:

1. Неправильний наголос. Іноді від наголосу може залежати й сематика (значення) слова;

2. Неправильна вимова окремих звуків або деяких слів. Насамперед ідеться про фізичні вади – шепелявість, гаркавість та недотримання норм орфоепії;

3. Неправильне вживання слів за сематикою (значенням);

4. Невміння розрізняти окремі морфеми у слові;

6. Вживання дієслова зв’язки „буде” (майбутній час) в контексті теперішнього часу;

7. Слова-паразити;

8. Тавтологія – повторення однокорінних слів;

13. Особливості використання власне української та іншомовної лексики у професійному мовленні.

Лексика сучасної української мови складається з питомих слів та запозичених з інших мов. Питомими є слова, спільні для всіх індоєвропейських мов, наявні в усіх слов’янських мовах, спільносхіднослов’янські слова та власне українські слова, що виникли в період самостійного існування нашої мови. Деякі іншомовні слова функціонують поряд зі своїми українськими відповідниками, а інші є представниками активного словника міжнаціонального спілкування. Такими міжнародними словами є фінансові терміни та бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв’язків та комп’ютерних систем, зовнішньої торгівлі, діловодства, наприклад: акцепт, тариф, гриф, кредит, дебет, маркетинг, менеджмент, біржа.

Для правильного застосування іншомовних слів необхідно:

- вживати іншомовні слова в тому разі, коли немає в українській мові потрібного

відповідника;

- запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (перевірте за словником!);

- не вживати в одному тексті власне українське слово та іншомовний відповідник.

14. Особливості використання термінів, професіоналізмів, фразеологізмів у діловому фаховому мовленні.

Термін – це слово, або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття, приписується терміну, додається до нього.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать (записати в зошитах):

а) системність термінова (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моносемічність (однозначність) термінова в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність.

Терміни поділяються на загальновживані (ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціалізовані, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник).Професіоналізми

Професіоналізми – слова й мовлення звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок – кухар; кубрик – кімната відпочинку екіпажу; ходити в море – плавати, тощо.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробку, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню.

Фразеологізми

Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики.

Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути на сьомому небі – почуватися щасливим; брати за душу – розчулювати; робити з мухи вола – перебільшувати; мокрим рядном накрити – лаяти; права рука – найближчий помічник; мороз іде поза спиною – страшно; як сніг на голову – зненацька. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвідносністю його з певним цілісним сигніфікатом. Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення.