7. Стилістична диференціація сучасної української літературної мови.

Стилістична диференціація як ознака літературної норми виявляється в існуванні специфічних засобів, закріплених або за формою мови (усною чи писемною), або за певним функціональним стилем мови, або за конкретною стилістичною ситуацією. Лексика сучасної української літературної мови з погляду її стилістичної диференціації подiляється на дві великі групи. До першої належить стилістично нейтральна, або міжстильова, лексика, тобто така, що вільно,без будь-якого обмеження вживається в усіх стилях, а до другої —лексика, стилістично забарвлена. До слів вузького стилістичного забарвлення належать терміни, професіоналізми, жаргонізми, розмовно-просторічні лексеми, застарілі слова, поетичні неологізми та ін. Суттєвою диференційною ознакою, що характеризує повною мірою розвинуті літературні мови, є кодифікованість норми, тобто створення правил, які

усвідомлюються і приймаються у певну епоху даним мовним колективом як

обов'язкові для повноцінного вживання літературної мови. Кодифікація -літературної норми — це її офіційне визнання й опис в граматиках,словниках, довідниках, що мають авторитет в суспільстві. Отже,кодифікація — це встановлення і фіксація об'єктивної норми.

8. Класифікація та загальна характеристика функціональних стилів, підстилів та жанрів української літературної мови.

Стиль— різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і має особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).Кожний стиль має свою сферу поширення призначення, систему мовних засобів і стилістичні норми, що оберігають цю систему, роблять її стійким стилем.На формування стилю впливають мовні і позамовні чинники. Позамовною основою стилю є сфери суспільно-виробничої діяльності і побуту мовців, форма суспільної свідомості, мета і зміст мовлення, а сукупність певним чином узгоджених мовних одиниць, яка відповідає характеру, типові мислення в кожній сфері мовної діяльності, є його мовною основою. Функціональні стилі перебувають у постійній взаємодії, тому кожен із них міс¬тить в собі елементи іншого.Стиль мови має суспільну природу, твориться в проце¬сі мовного розвитку нації і є невід'ємною частиною загаль¬нонародної мови. Кількість і структура функціональних стилів, особливості їх використання тісно пов'язані з істо¬ричними умовами розвитку і функціонування самої літе¬ратурної мови.

Функціональний стиль є сукупністю стилістично-мов¬леннєвих різновидів, які виникли під впливом позамовних чинників. Тому кожний текст має ознаки макростилю (наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, худож¬нього, конфесійного, епістолярного, розмовного) і його конкретного різновиду — підстилю. До системи стилю належить також жанр — конкретна форма організації мовного матеріалу функціонального стилю, текстова реа¬лізація моделей і структур, що сформувалися і закріпили¬ся в мовних ситуаціях.У сучасній українській літературній мові розрізняють такі основні функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, епістолярний, розмовний.