
- •Українська мова - національна мова українського народу, державна мова України. Місце української мови серед інших мов світу.
- •Мовна політика в Україні. Роль мови в суспільному розвитку
- •Культура мовлення особистості.
- •Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •Поняття літературної мови. Норми літературної мови.
- •Комунікативні якості мовлення: правильність, змістовність, логічність, точність, багатство, виразність, доречність, достатність.
- •Стилістична диференціація сучасної української літературної мови.
- •Класифікація та загальна характеристика функціональних стилів, підстилів та жанрів української літературної мови.
- •Стильові ознаки ділового мовлення.
- •Орфоепічні норми літературної мови. Засоби милозвучності української мови.
- •Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні
- •Особливості використання власне української та іншомовної лексики у професійному мовленні.
- •Особливості використання термінів, професіоналізмів, фразеологізмів у діловому фаховому мовленні.
- •Пароніми та омоніми у професійному мовленні.
- •Особливості використання синонімів у діловому фаховому мовленні
- •Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп'ютерний переклад текстів.
- •Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні.
- •Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні.
- •Особливості використання граматичних форм займенників у професійному мовленні.
- •Використання родових форм іменників та займенників у професійному мовленні.
- •Особливості використання віддієслівних іменників у діловому мовленні.
- •Особливості використання числівників у діловому мовленні
- •Особливості використання дієслівних форм в офіційно-діловому стилі
- •Особливості використання службових частин мови у професійному мовленні.
- •Синтаксичні особливості професійних текстів.
- •Порядок слів у текстах офіційно-ділового стилю.
- •Особливості вживання вставних слів, дієприслівникових зворотів у текстах офіційно-ділового стилю.
- •Поняття про документ. Класифікація документів.
- •Оформлення документів. Поняття про реквізити.
- •Основні правила оформлення реквізитів.
- •Поняття про документаціющодо особового складу. Реквізити документів.
- •Складання заяви (простої і складної). Призначення, структура тексту, реквізити документа.
- •Поняття про наказ, розпорядження. Призначення, структура тексту, реквізити документів.
- •Характеристика. Призначення, структура тексту, реквізити документа.
- •Автобіографія. Призначення, структура тексту, реквізити документа.
- •Поняття про довідково-організаційні документи. Реквізити документів.
- •Службові листи, їх різновиди. Призначення, структура тексту, реквізити документів.
- •Службові записки: доповідна, пояснювальна. Призначення, структура тексту, реквізити документів.
- •Складання звіту, плану. Призначення, структура тексту, реквізити документів.
- •Суперечка як основа дискутивно-полемічної мови.
- •Прийоми суперечки: коректні та некоректні.
- •Етика дискутивно-полемічного спілкування.
- •Сутність і специфіка професійної діалогічної мови.
- •Ділова бесіда як різновид професійної діалогічної мови.
- •Розробка стратегії ведення бесіди.
- •51.Модель та характерні особливості ділової телефонної розмови.
- •53. Стратегія підготовки промови. Мета виступу. Вибір теми відповідно до поставленої мети.
- •56. Зовнішня культура комунікації. Невербальні засоби спілкування, їх вплив на аудиторію.
Сутність і специфіка професійної діалогічної мови.
Основою співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності є ДІАЛОГІЧНА МОВА – форма соціально-мовного існування.Діалог, який передбачає активний обмін репліками (висловленнями) учасників, займає 70% усього мовного спілкування.
Діалогічне мовлення формується під впливом таких факторів, як мотив діяльності, мета і завдання. Мовна поведінка учасників діалогу складається з програмованих і непрограмованих компонентів. Перші відображають прийняті в певному соціумі норми мовної поведінки в стандартних ситуаціях ; другі пов’язані з особливостями мовця, його креативністю, специфікою ситуації, ставленням до неї мовця.
Залежно від особистісного ставлення до комунікації або до взаємодії партнерів діалог може мати модальний або диктальний характер. Модальні діалоги поділяються на одномодальні (наприклад згода)і різномодальні (полеміка, суперечка, незгода). Різномодальні діалоги складніші за структурою, більш розгорнуті і менш передбачувальні, ніж одномодальні. Диктальні діалоги націлені на одержання і повідомлення інформації або уточнення її.
Специфіка діалогічного мовлення обумовлюється такими чинниками:
• непідготовленість спілкування ( неможливо заздалегідь повністю спланувати, спрогнозувати мовну поведінку як співрозмовника, так і власну;
• безпосередність контакту учасників спілкування, а звідси – можливість емоційних виявів;
• використання допоміжних, невербальних засобів (мімики, жестів тощо);
• пряма зорієнтованість мовлення на конкретне висловлення співрозмовника, а отже, необхідність постійно стежити за його думкою, що потребує концентрації мисленнєвих зусиль і проведення деяких мовленнєво-мисленнєвих операцій;
• можливість зміни теми висловлювання, що вимагаї уваги і відповідної оперативної реакції співрозмовника;
• налаштованість на діалог, що передбачає наявність бажання і вміння слухати і сприймати іншого.
Ці чинники зумовлюють особливості синтаксичної організації діалогічного мовлення: широке і відносно компактне використання різних речень за метою висловлення: розповідних, питальних, спонукальних; можливість використання невербальних засобів спілкування дає змогу користуватися неповними реченнями, недоказаними або перерваними, деякими видами односкладних речень тощо; уживання в мовленні стереотипних формул, кліше, що може пояснюватися типовістю певної ситуації професійного спілкування (отримання довідки, обговорення окремих пунктів наказу тощо).Оскільки діалог реалізується в усному мовленні, то діалогічне мовлення характеризується інтонаційним багатством і водночас інтонаційною неорганізованістю. Інтонація не тільки оформлю є речення як комунікативну одиницю, але й сприяє формуванню діалогічного контексту.
Діалог будується на репліках – особливих мовних одиницях, які харатеризуються відносною формально-граматичною завершеністю і відносною самостійністю. Залежно від теми спілкування, лексичної наповненості та синтаксичної побудови виділяються репліки : репліка- запитання, репліка-вілповідь, репліка-ствердження або заперечення, репліка- оцінка, репліка, що переводить діалог в іншу тематичну площину та інші. Репліки можуть бути різними за протяжністю – лаконічні й самостійні; можуть являти собою ланцюг взаємопов’язаних речень.
Ділове спілкування обмежене часом , темою і метою. Це безпосередньо впливає на побудову діалогу, який має на меті досягнення певних результатів.
Цьому сприяє культура діалогічної мови: уміння починати, підтримувати, завершувати розмову, ставити контрзапитання, застосовувати засоби емоційного впливу, уміння слухати співрозмовника, адекватно реагувати на його запитання або заперечення тощо. Висока культура діалогічної мови та високий ступінь фахової підготовки допомагають досягти поставленої мети.