45. Прийоми суперечки: коректні та некоректні.

Суперечка є своєрідною боротьбою, тому в ній використовують прийоми, властиві боротьбі. прийоми можуть бути коректними і некоректними.

Коректні прийоми:

• випередження суперника, ведення суперечки за власним сценарієм (краще наступати, ніж захищатися);

• відвернення уваги опонента від думки, яку необхідно провести без критики;

• відтягування заперечення;

• змушування суперника самому доводити правомірність своїх тверджень та інші.

Некоректні прийоми:

• зміна теми (переведення теми, наприклад, із юридичної площини в площину моральну)

• використання неправдивих і недоведених аргументів з надією на те, що протилежна сторона цього не помітить (Всім відомо…, Давно встановлено…., Ніхто не буде заперечувати… );

• акцентування на достоінствах підзахисного з метою спростування якось звинувачення;

• заплутування думки у різних деталях та дрібницях з метою спрямувати увагу учасників суперечки на те, що здається виграшним та інші.

Той, хто володіє такими прийомами, найчастіше отримує перемогу.

46. Етика дискутивно-полемічного спілкування.

В окремих сферах суспільного життя етика ведення суперечки суворо регламентована, а іноді навіть процесуально закріплена, наприклад в дипломатичній сфері, судовій, науковій. Отже, основними вимогами до культури ведення суперечки є: повага до опонента, витримка, вмотивована аргументація, об’єктивна оцінка.

Суперника потрібно наділяти презумпцією рівності собі, тобто пам’ятати, що він відповідає такому ж гносеологічному і етичному рівню аргументатора і реципієнта, як і ви. У процесі дискусії не ставте під сумнів щирість суперника, його безпристрасність, прагнення до встановлення істини, компетентність тощо. Якщо починають грати помітну роль особисті симпатії чи антипатії, то суперечка стає безплідною.

Як доводять спостереження, з двох учасників суперечки відстояти власну думку до кінця вдається тому з них, хто має більше витримки і є більш урівноваженим, хоча в усьому іншому вони рівні. У розпалі суперечки, коли можуть злетіти з уст недобрі слова, слід негайно зупинитися. Потрібно пам’ятати, що після будь – якого конфлікту доведеться миритися з опонентом.

Необхідним для усіх учасників суперечки є однозначне розуміння термінів і спеціальних понять, які використовуються в полеміці. На користь своєї позиції слід наводити такі аргументи, які, по – перше, ґрунтуються на відомих фактах, по – друге, побудовані з дотриманням законів загальної логіки, по – третє, безпосередньо стосуються обговорюваної проблеми.

1.Факти. До такого аргумента потрібно ставитися критично, аналітично, тому що в оратора є тільки окремі факти, які можуть бути і типовими, і окремими, але на їхній основі робиться загальний висновок.

2.Посилання на авторитетних дослідників або знавців – розповсюджений вид аргументів. Але учасник дискусії повинен бути твердо переконаним, що його опонент визнає авторитетність людини, на яку він посилається.

3.Закони, теорії, аксіоми ,традиційно прийняті у певній сфері бізнесу. Тези у суперечці повинні бути короткими, точними і “ударними”. Необхідно наголошувати у різних контекстах на основних положеннях, поняттях, дефініціях, ознаках, кілька разів повторивши їх, щоб вашу позицію запам’ятали і закріпили.

4.Об’єктивна оцінка.У процесі суперечки і слухачі, й учасники оцінюють ту чи іншу пропозицію, думку, зауваження. Важливо, щоб ця оцінка була об’єктивною, тобто заснованою на реальних фактах, доведених положеннях і не містила емоційного забарвлення. Аргументоване відстоювання своєї позиції доречно супроводжувати жартами, а в разі поразки слід поводитися чемно і гідно. Необ’єктивна оцінка перешкоджає швидкому і конструктивному розв’язанню проблеми, тож у ході дискусії чи суперечки її слід уникати і застерігати від цього інших