Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді.українська мова.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
150.58 Кб
Скачать
  1. Особливості використання службових частин мови у професійному мовленні.

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від.

У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень:

1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, крізь, навпроти: на підприємстві, при фірмі, до керівництва.

2) часових – за, з, у, до, о, об, через, над, під час, після: за звітний період (за весь час), у звітний період (протягом часу, за який звітують), о восьмій годині, під час перевірки, через тиждень, у зазначений термін;

3) причинових – від, через, з, за, у зв'язку, в силу, з нагоди, завдяки, всупереч, внаслідок: у силу обставин, з нагоди ювілею,через хворобу, за умови, у зв'язку з відсутністю, всупереч розпорядженню.

4) мети – для, на, про, заради, щодо, задля: на випадок, заради успіху, щодо покращення, для місцевих потреб, на місцеві потреби.

5) допустовості – при, всупереч, окрім, незважаючи на, відповідно до: всупереч правил, окрім роботи, незважаючи на попередження, при нагоді.

У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією: у вихідні дні, на цьому тижні, звертаємося з пропозицією, надсилаємо на адресу.

Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

За значенням сполучники бувають:

1. Сурядні – для з'єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:

- єднальні: і, й, та (у значенні і), також, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;

- пртиставні: а, але, та (у значенні а),зате, проте, однак, все ж;

- розділові: або, чи, то, або...або, чи...чи, то...то, чи то... чи то.

2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:

- часові: як, перед тим як, після того як, тим часом як, як тільки, щойно;

- причинові: бо, тому що, через те що, оскільки;

- мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

- умовні: якщо, якби, коли б;

- допустові: хоч, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;

- наслідковий: так що;

- порівняльні: як, що, мов, немов, немовби, неначе, наче, ніби, нібито.

Як засіб милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та.

  1. Синтаксичні особливості професійних текстів.

вимоги щодо синтаксису ділового мовлення:

- не можна будувати речення з одночасним підпорядкуванням одного слова двом стрижневим; відредагуйте: у зв’язку з виступом лектора, який відбувся минулого тижня...

- підмет, до складу якого входить числівник один, потребує присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції, відредагуйте: на адресу установи надійшли фахові журнали в кількості тридцяти одного примірників;

- якщо до підмета входять числівники п’ять і більше, присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підмета; наприклад: шість доповнень увійшло до резолюції зборів – шість студентів групи П-20 склали іспит з української мови (за професійним спрямуванням) відмінно;

- коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, предметів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта, частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р.в. множини; наприклад: більшість працівників прослухали курс лекцій з питань фахової перекваліфікації;

- офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише у множині; наприклад: ви, на жаль, не до кінця вирішили визначену проблему.

!.5. Працюючи над синтаксичними особливостями професійних, офіційно-ділових текстів, необхідно значну увагу приділити й складним випадкам керування.

Керування – один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова.

Труднощі у правильному виборі відмінка виникають за таких умов:

- слова-синоніми керують різними відмінками

наприклад:

повідомити + Д.в. (керівнику) але: інформувати + Р.в. (керівника)

- нерозрізнення відмінкових форм українських і російських словосполучень

наприклад:

укр. дякувати + Д.в. (Вам)

рос. благодарить + З.в. (Вас)

В українській мові (як і в російській) найуживанішим є дієслівне керування. Складаючи професійні тексти, особливу увагу варто звертати на такі словосполучення:

Вживати - (Р.в.) заходів

Завдавати - (Р.в.) шкоду

Зазнавати - (Р.в.) невдачі

Запобігати - (Д.в.) випадкам травмування

Опановувати - (З.в.) нові технології

Оволодіти - (О.в.) професією

Ігнорувати - (З.в.) пропозицію

Спілкуватися - (О.в.) державною мовою

Повідомляти - (О.в.) телефоном, факсом

Іменники, утворені від дієслів, теж можуть вимагати певних відмінків (іменникове керування)

Опановування - (Р.в.) курсу роботи з Turbo Paskal

Запобігання - (Д.в.) непорозумінню

Попередження - (Р.в.) незаконних дій

В українській мові є ряд прикметників, які теж керують формою іншого слова (прикметникове керування):

Характерний - (для + Р.в.) для даної ситуації

Притаманний - (Д.в.) автору програми

Властивий - (Д.в.) йому

Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислівникового походження.