21. Використання родових форм іменників та займенників у професійному мовленні.

Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються

форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, вольєр і вольєра,

жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і

лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля,

реприз і реприза, спазм і спазма, хлющ і хлюща. Як слова спільного

(чоловічого і жіночого) роду вживаються іменники: ґандж (розм.), дрож:,

купіль, фальш, харч.

Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і

безладдя, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і

покуття.

Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної української

мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників

розрізняються за стилістичним забарвленням або частотою вживання. Так у

парах бакенбарда — бакенбард, банкнот — банкнота, ковила — ковил, птах —

птаха, санаторій — санаторія, туфля — туфель, чорнобиль (ч. р.) —

чорнобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є

розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду

блакить, просіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а

їх родові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є

рідковживаними.

До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. їх стилістичні

особливості можуть збігатися або різнитися: сутінь (нейтр.) — сутінок

(нейтр.), браслет (нейтр.) — браслетка (нейтр.), табурет (нейтр.) —

табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) — трафаретка (розм.), фасет

(спец.) — фасетка (спец.).

4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг

значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і

функціональними. Наприклад, іменник овоч у формі чоловічого родуформі чоловічого роду

вживається із одиничним значенням — "плід городніх (польових) рослин",

рідше "плід садових (лісових) дерев, кущів". Реалізовуючи збірне

значення ("м'які плоди будь-яких рослин"), слово виступає у формах

чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідковживаним.

До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він уживається у двох

значеннях — "спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя", "прийом

або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі

діяльності". Іменник жіночого роду метода збігається зі словом метод у

другому значенні і кваліфікується словниками як книжний і застаріли

5. У художній мові трапляються випадки вживання родових форм, які не

відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до

архаїчних граматичних форм:

6. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й

іменники жіночого роду із закінченням -а розрізняються за значеннями,

тобто не належать до родових варіантів

22. Особливості використання віддієслівних іменників у діловому мовленні.

Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменни­ків. Вони створюють загальне уявлення про дію, забезпечують однозна­чність, надають документам офіційності, напр.: перевірка, здійснення, підвищення, знецінення, призначення, включення, створення, поліпшення. Вживаючи віддієслівні іменники, потрібно намагатися не створювати однотипних ланцюжків з цих іменників, які роблять речення громіздким, немилозвучним, напр.: питання вираження відношення поліпшення використання реінвестування. У таких випадках один із віддієслівних іменників можна замінити дієсловом в неозначеній формі (поліпшити використання) або замінити його підрядним реченням мети (щоб поліп­шити використання). Є ще одна причина широкого вживання в діловому стилі віддієслівних іменників. Дієслова на їхньому місці за допомогою властивих їм категорій виду, стану, часу створюють атмосферу вільної невимушеної розмови. Віддієслівні іменники, не маючи цих категорій, забезпечують потрібні діловому стилю однозначність, чіткість.

У ділових документах часто вживають розщеплені присудки. Роз­щеплення присудка - це заміна однослівного присудка двослівним, напр.: подякувати — висловити подяку, погодитись — висловити зго­ду, шукати — здійснювати пошук, перевірити — провести перевірку, сумніватися - виявити сумнів, рекомендувати — надати рекоменда­ції, пояснювати - дати пояснення. Переваги їхнього використання у діловому мовленні узагальнюють так:

а) не всі словосполучення "дієслово+іменник" мають однослівний відповідник, напр.: здійснити (провести) захід, виявити увагу, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо;

б)"дієслово+іменник" та відповідник мають різні значення, напр.: провести операцію - оперувати, зробити огляд - оглянути, проводи­ти змагання — змагатися, надати допомогу - допомагати;

в) у розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує

на факт дії, а може виражати деякі додаткові смислові відтінки, пор.:

давати - надавати, вести - проводити, проводити—здійснювати;

г) іменник, який входить до складу розщепленого присудка, точно

кваліфікує певне явище, дає йому назву й наукове визначення, напр.:

наїхати — зробити наїзд, переговорити з кимось — вести переговори;

д) розщеплений присудок може бути поширений означеннями, напр.:

надати грошову (матеріальну, правову) допомогу;

е) багатослівний присудок краще фіксується в пам'яті, інформація

в цьому випадку не втрачається.