- •Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •Зростання ефективності економіки як головне завдання макроекономіки.
- •Методологічні принципи побудови системи національних рахунків.
- •Основні макроекономічні показники.
- •Номінальний та реальний. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ввп.
- •Циклічність як форма економічного розвитку. Сукупність та структура економічного циклу.
- •Повна зайнятість, природне безробіття та потенціальний ввп.
- •Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття.
- •Види інфляції залежно від її темпів. Інфляція попиту та інфляція витрат, передбачувана та непередбачувана інфляція.
- •Основні соціально-економічні наслідки інфляції.
- •Сукупний попит.
- •Цінові фактори сукупного попиту. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на його криву.
- •Сукупна пропозиція.
- •Класична модель сукупної пропозиції.
- •Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на її криву.
- •Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.
- •Споживання як функція післяподаткового доходу.
- •Середня схильність до споживання та заощадження.
- •Гранична схильність до споживання та заощадження.
- •Роль інвестицій в економіці.
- •Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
- •Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ввп.
- •Визначення рівноважного ввп на основі методу “видатки-випуск”.
- •Фактичні та заплановані видатки. Заплановані та незаплановані інвестиції.
- •Визначення рівноважного ввп за методом “вилучення-ін’єкції”.
- •Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •Критика кейнсіанцями класичного положення про державне невтручання в економіку.
- •Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.
- •31Дискреційна фіскальна політика.
- •30Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків.
- •Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ввп.
- •Автоматична фіскальна політика.
- •Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.
- •Крива Лаффера про залежність між податковими ставками і податковими надходженнями до бюджету.
- •Фіскальна політика та державний бюджет.
- •Механізм функціонування грошового ринку. Грошова пропозиція та грошові агрегати.
- •Банківська система та грошова пропозиція.
- •Грошова база, грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
- •Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •Модель is-lm як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках.
- •Платіжний баланс. Рахунок поточних операцій та його складові.
- •Валютний курс. Форми котирування валютного курсу.
- •Валютні системи в розвитку.
- •Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Чистий експорт як компонент сукупних видатків.
- •Ринок праці та механізм його функціонування.
- •Класична теорія ринку праці.
- •Кейнсіанська теорія ринку праці.
- •Крива Філіпса про зв’язок між безробіттям та інфляцією в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Фактори економічного зростання. Виробнича функція.
- •Модель економічного зростання Солоу.
- •“Золоте правило” нагромадження як критерій максимізації рівня споживання.
- •Вплив технічного прогресу на економічне зростання.
- •Крива Лоренця як графічна модель фактичного розподілу доходів.
- •55. Модель економічного зростання Домара-Харрода
Вплив технічного прогресу на економічне зростання.
Технічний прогрес викликає якісні зміни у факторах виробництва, тобто підвищує їх продуктивність. У моделі його вплив на економічне зростання визначається через зростання ефективності праці. При цьому темп зростання ефективності праці дорівнює Е, а темп її приросту — g.
Включення в модель Солоу технічного прогресу трансформує виробничу функцію. Якщо до цього ми спиралися на просту дво факторну виробничу функцію у вигляді Y=f(K, L), то тепер вона доповнюється коефіцієнтом ефективності праці (Е):
Y = f(K,L*E). (10.9)
У рівнянні (10.9) добуток L * Е відображує кількість праці не у фізичних, а в ефективних одиницях. Це означає, що зростання ефективності праці є лише іншим способом збільшення її кількості. Якщо, наприклад, L = 100 чол., а ефективність праці збільшилася на 2 % (g = 2 %, Е = 1,02), то дійсна кількість робочої сили становить 100 чол., але кількість ефективних працівників зросла до 102 чол. (L • Е). Це означає, що обсяг продукту збільшується так, немовби кількість робочої сили з незмінною ефективністю збільшилася на 2 %. Виходячи з цього темп приросту ефективних працівників визначається в моделі як сума двох елементів: приросту населення з темпом п і приросту ефективності праці з темпом g, тобто як (п + g).
Підсумовуючи, можна записати формулу, яка визначає зміну капіталоозброєності з урахуванням технічного прогресу:
(10.10)
Згідно
з рис. 10.5, який унаочнює вплив технічного
прогресу на капіталоозброєність, існує
лише один рівень капіталоозброєності,
за якого вона є стійкою (k*).
Але при цьому слід враховувати, що
технічний прогрес збільшує вимоги до
граничних інвестицій. Щоб інвестиції
мали граничну величину, вони мають
компенсувати зменшення капіталоозброєності
внаслідок амортизації капіталу,
приросту населення та технічного
прогресу, тобто має забезпечуватися
така тотожність: s*
f(k*)
= (d+
n
+ g)
* k*.
За
таких умов
Крива Лоренця як графічна модель фактичного розподілу доходів.
Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств застосовують різні методи та показники, але найчастіше - - криву Лоренца
Крива Лоренца показує фактичний розподіл населення.
На кривій Лоренца горизонтальна вісь – відсоткові групи населення, вертикальна – відсотки доходу, який отримують ці групи. Якщо б у розподілі доходів існувала абсолютна рівність, то 20% населення отримали б 20% від усього сукупного доходу населення, 40% населення – відповідно 40% доходу, 80% населення – 80% доходу тощо. Отже, пряма ОЕ показує абсолютну рівність у розподілі доходів.
Абсолютна нерівність означає, що і 20, і 40, і 60% населення не отримують будь-якого доходу, за винятком останнього в ряду (лінія OF) людини, яка привласнює 100% доходу. Ламана лінія OЕ – це лінія абсолютної нерівності.
Фактичний розподіл доходів показано лінією OABCDE. Чим більше відхиляється ця лінія (крива Лоренца) від прямої ОЕ, тим більша нерівність у розподілі доходів. Поділивши заштриховану площу на площу трикутника OFE, отримаємо показник, який визначає ступінь нерівності в розподілі доходів.
Позначивши площу заштрихованої ділянки графіка літерою Т, дістанемо таку рівність:
G – показник, що вимірює ступінь нерівності в доходах. В економічній теорії його називають коефіцієнтом Джині. Очевидно, чим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси, тим більша площа фігури Е, а отже, тим більше коефіцієнт Джині наближатиметься до 1.
