53. Вплив технічного прогресу на економічне зростання.

Технічний прогрес викликає якісні зміни у факторах виробництва, тобто підвищує їх продуктивність. У моделі його вплив на економічне зростання визначається через зростання ефективності праці. При цьому темп зростання ефек­тивності праці дорівнює Е, а темп її приросту — g.

Включення в модель Солоу технічного прогресу трансформує виробничу функцію. Якщо до цього ми спиралися на просту дво факторну виробничу функцію у вигляді Y=f(K, L), то тепер вона доповнюється коефіцієнтом ефективності праці (Е):

Y = f(K,L*E). (10.9)

У рівнянні (10.9) добуток L * Е відображує кількість праці не у фізичних, а в ефективних одиницях. Це означає, що зростання ефективності праці є лише іншим способом збільшення її кілько­сті. Якщо, наприклад, L = 100 чол., а ефективність праці збільши­лася на 2 % (g = 2 %, Е = 1,02), то дійсна кількість робочої сили становить 100 чол., але кількість ефективних працівників зросла до 102 чол. (L • Е). Це означає, що обсяг продукту збільшується так, немовби кількість робочої сили з незмінною ефективністю збільшилася на 2 %. Виходячи з цього темп приросту ефективних працівників визначається в моделі як сума двох елементів: при­росту населення з темпом п і приросту ефективності праці з тем­пом g, тобто як (п + g).

Підсумовуючи, можна записати формулу, яка визначає зміну капіталоозброєності з урахуванням технічного прогресу:

(10.10)

Згідно з рис. 10.5, який унаочнює вплив технічного прогресу на капіталоозброєність, існує лише один рівень капіталоозброєності, за якого вона є стійкою (k*). Але при цьому слід враховувати, що технічний прогрес збільшує вимоги до граничних інвестицій. Щоб інвестиції мали граничну величину, вони мають компенсу­вати зменшення капіталоозброєності внаслідок амортизації капі­талу, приросту населення та технічного прогресу, тобто має за­безпечуватися така тотожність: s* f(k*) = (d+ n + g) * k*. За таких умов

54. Крива Лоренця як графічна модель фактичного розподілу доходів.

Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств за­стосовують різні методи та показники, але найчастіше - - криву Лоренца

Крива Лоренца показує фактичний розподіл населення.

На кривій Лоренца горизонтальна вісь – відсоткові групи населення, вертикальна – відсотки доходу, який отримують ці групи. Якщо б у розподілі доходів існувала абсолютна рівність, то 20% населення отримали б 20% від усього сукупного доходу населення, 40% населення – відповідно 40% доходу, 80% населення – 80% доходу тощо. Отже, пряма ОЕ показує абсолютну рівність у розподілі доходів.

Абсолютна нерівність означає, що і 20, і 40, і 60% населення не отримують будь-якого доходу, за винятком останнього в ряду (лінія OF) людини, яка привласнює 100% доходу. Ламана лінія OЕ – це лінія абсолютної нерівності.

Фактичний розподіл доходів показано лінією OABCDE. Чим більше відхиляється ця лінія (крива Лоренца) від прямої ОЕ, тим більша нерівність у розподілі доходів. Поділивши заштриховану площу на площу трикутника OFE, отримаємо показник, який визначає ступінь нерівності в розподілі доходів.

Позначивши площу заштрихованої ділянки графіка літерою Т, дістанемо таку рівність:

G – показник, що вимірює ступінь нерівності в доходах. В економічній теорії його називають коефіцієнтом Джині. Очевидно, чим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси, тим більша площа фігури Е, а отже, тим більше коефіцієнт Джині наближатиметься до 1.