- •Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •Зростання ефективності економіки як головне завдання макроекономіки.
- •Методологічні принципи побудови системи національних рахунків.
- •Основні макроекономічні показники.
- •Номінальний та реальний. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ввп.
- •Циклічність як форма економічного розвитку. Сукупність та структура економічного циклу.
- •Повна зайнятість, природне безробіття та потенціальний ввп.
- •Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття.
- •Види інфляції залежно від її темпів. Інфляція попиту та інфляція витрат, передбачувана та непередбачувана інфляція.
- •Основні соціально-економічні наслідки інфляції.
- •Сукупний попит.
- •Цінові фактори сукупного попиту. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на його криву.
- •Сукупна пропозиція.
- •Класична модель сукупної пропозиції.
- •Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на її криву.
- •Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.
- •Споживання як функція післяподаткового доходу.
- •Середня схильність до споживання та заощадження.
- •Гранична схильність до споживання та заощадження.
- •Роль інвестицій в економіці.
- •Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
- •Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ввп.
- •Визначення рівноважного ввп на основі методу “видатки-випуск”.
- •Фактичні та заплановані видатки. Заплановані та незаплановані інвестиції.
- •Визначення рівноважного ввп за методом “вилучення-ін’єкції”.
- •Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •Критика кейнсіанцями класичного положення про державне невтручання в економіку.
- •Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.
- •31Дискреційна фіскальна політика.
- •30Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків.
- •Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ввп.
- •Автоматична фіскальна політика.
- •Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.
- •Крива Лаффера про залежність між податковими ставками і податковими надходженнями до бюджету.
- •Фіскальна політика та державний бюджет.
- •Механізм функціонування грошового ринку. Грошова пропозиція та грошові агрегати.
- •Банківська система та грошова пропозиція.
- •Грошова база, грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
- •Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •Модель is-lm як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках.
- •Платіжний баланс. Рахунок поточних операцій та його складові.
- •Валютний курс. Форми котирування валютного курсу.
- •Валютні системи в розвитку.
- •Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Чистий експорт як компонент сукупних видатків.
- •Ринок праці та механізм його функціонування.
- •Класична теорія ринку праці.
- •Кейнсіанська теорія ринку праці.
- •Крива Філіпса про зв’язок між безробіттям та інфляцією в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Фактори економічного зростання. Виробнича функція.
- •Модель економічного зростання Солоу.
- •“Золоте правило” нагромадження як критерій максимізації рівня споживання.
- •Вплив технічного прогресу на економічне зростання.
- •Крива Лоренця як графічна модель фактичного розподілу доходів.
- •55. Модель економічного зростання Домара-Харрода
Визначення рівноважного ввп за методом “вилучення-ін’єкції”.
В основі методу “Вилучення-ін”єкції” лежить та обставина, що в економ. кругообігу постійно мають місце вилучення (зменшення видатків) або ін”єкції ( збільшення видатків ). Вилучення відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються в формі інвестицій, депж. закупок, експорту. Економ. рівновага існуватиме лише за умов, якщо вилучення = ін”єкціям. У спрощеному варіанті, яким є приватна ек-ка закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощаджень, а ін”єкції—у ф-мі інвестицій.За цих умов модель економ. рівноваги виглядає так: S=I, де S-заощадж.; I -заплановані інвестиції.
Факт. Інвестицї, як правило, відхиляються від запланованихна величину незапланованих інвест-й =І І. Отже, S = I І. Це положення завжди кореспондується з методом “видатки – випуск”, за яким факт. сук. видатки=ВВП за рахунок незаплановані інвест-й. Незаплановані інвест-ї—такі, які підпр-ва змушені вкладати в товарні запаси. Якщо тов. запаси ,то незаплановані інвест-ї .
У графічній інтерпретації модель “Вилучення- ін”єкції” має вигляд:
Згідно з малюнком, лише ВВП 1 є рівноважним, оскільки виробляється за умов, коли заощадж. =заплановані інвестиціям. S 1= I , а І 0. ВВП 2 більше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень більше запланованих інвестицій: . S2 I , а І 0. ВВП 3 менше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень менше запланованих інвестицій: . S3 I , а І 0.
Заощадження є ф-цією д-ду, а заплановані інвестиції –елемент сукупних видатків. Тому перевищення заощаджень над запланованих інвестиціями свідчить про перевищення доходів порівняно з сук. видатками . Якщо S2 I , то ВВП Сук. видатків, що узгоджує між собою два методи визначення рівноважного ВВП.
Заощадження зазвичай не дорівнюють заплан. Інвестиціям. Але вони постійно тяжіють до рівноваги. Це забезпечується на ринку позичкового капіталу, де регулюючу роль виконує відсоткова ставка. Якщо S I, то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищила попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому відсоткова ставка , що сприяє інвест попиту до рівноваги із заощадженнями.
Якщо навпаки, нерівновага на ринку позич. кап-лу порушується інвестицій, тобто попиту на позичкові гроші, то відсоткова ставка . Це сприяє заощадження (пропозиція грошей) до рівня попитту на гроші, тобто до інвест попиту. Отже рівновага на ринку позич. кап-лу є необхідною умовою забезпечення рівноваги між вилученнями (заощадженнями) та ін”єкціями (інвестиції), а відтак і рівноваги на товарному ринку.
Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
В умовах неповної зайнятості, якщо сукуп.видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.
Рецесійний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково збільшитися, щоб забезпечити досягнення потенційного ВВП.
Графічно рецесійний розрив можна зобразити так:
ВВП1 – фактичний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е1.
ВВП2 – потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е2.
Величина рецесійного розриву визначається за формулою:
ВВПП-ВВПф – реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенційного;
me – мультиплікатор витрат.
Графічна модель рецесійного розриву (див. рис. 9.4) і формула рецесійного розриву (9.21) не враховують інфляцію, оскільки ґрунтуються на припущенні, що збільшення запланованих автономних витрат і зростання фактичного ВВП до потенційного рівня не супроводжуються зростанням цін.
