ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

____________________________________________________________________

Тема: «Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти

норм. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у про-

фесійному спілкування».

План

1. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.

2. Іменники на позначення професій, посад, звань.

3. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.

4. Рід, число невідмінюваних іменників.

5. Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних

текстах.

6. Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні.

7. Синтаксичні структури у професійному мовленні.

8. Розповідна форма викладу матеріалу.

9. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та

дієприкметникових зворотів, однорідних членів речення.

10. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ЧАСТИН МОВИ

У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Морфологія вивчає не тільки будову слова і способи словотвору, а й класи

слів за їх будовою, формами словозміни і загальним категоріальним значенням.

Ці класи називаються частинами мови.

Оскільки одним із принципів українського правопису є морфологічний, роз-

різнення частин мови у відповідному контексті неабияк впливає на практичне ко-ристування орфографією у межах професійного спілкування, про що треба гово-

рити окремо.

Усі слова залежно від їхнього значення, граматичних ознак, способів зміню-

вання і ролі у реченні поділяються на десять частин мови.

Частини мови, у свою чергу, можуть бути самостійними і службовими (які

без самостійних частин мови не існують). Перші мають лексичне значення, відпо-відають на питання і є членами речення, а другі, не мають самостійного лексично-го значення, не відповідають на питання і не можуть бути членами речення. На-приклад, слова книга, спеціальність, інструкція, працюють мають лексичне й гра-матичне значення і відповідають на питання, а слова але, для, якби, не, ні вико-нують тільки граматичну функцію: з’єднують слова або речення (але, якби), ука-зують на відмінок (для – Р. в.), заперечують чи підсилюють (не, ні).

Розрізнення самостійних і службових частин мови досить часто дає змогу

уникнути орфографічних помилок (особливо при написанні слів разом або окре-мо): Воронцов мовчав ... Зате Самієв, потираючи маленькі, жваві, брунатні руки, говорив невтомно. (Олесь Гончар); Я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх море синіє. (Володимир Сосюра). У першому випадку слово зате не відповідає на питання, є службовою частиною мови і, таким чином, виконує функцію сполучни-ка. У другому – словосполучення за те відповідає на питання (люблю “за що?”), має лексичне значення вказівного займенника, граматичне значення знахідного відмінка з відповідним закінченням і прийменником за і виступає у ролі додатка.

Подальша класифікація частин мови створює можливість більш повно від-

чути і передати технічними засобами писемної форми мовлення їх значення і

функції.

Самостійні частини мови умовно можна поділити на клас імен, до яких

належать іменник, прикметник, числівник і займенник, і клас дій, де виділяють-

ся дієслова і прислівники. Дієприкметник і дієприслівник не є окремими части-

нами мови, вони є формами дієслова. Усі самостійні частини мови, крім прислів-

ника, змінюються.

До службових частин мови належать прийменники, сполучники і частки.

Вони не змінюються.

Окреме місце у класифікації частин мови займають вигуки – слова, які

служать для безпосереднього вияву почуттів, емоцій людини (а також звукона-

слідувальні слова) і не мають ні лексичного, ні граматичного значення: о, от,

ех, цур, овва, киць-киць, тсс, ура, ку-ку тощо. У практиці ділового і наукового

стилів вигуки практично не трапляються. В усному мовленні вигуки супрово-

джуються відповідною інтонацією, жестами, мімікою, а в писемній формі ви-

діляються комами або знаком оклику: Гей, на коні, всі у путь (Павло Тичина);

Ай! Як тут гарно! (Михайло Коцюбинський).

ІМЕННИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙ, ПОСАД, ЗВАНЬ

1. Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад, такі, як: адвокат, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок: Нараду провела декан факультету Жулинська О.І.; Декан факультету Кудін С.О. ознайомив викладачів з новими правилами вступу до інституту.

Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назв посад,

звань: головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспек-

тор, старший викладач, провідний технолог, статист-дослідник тощо.

2. Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: дипломник – дипломниця, журналіст – журналістка, касир – касирка, кравець – кравчиня, лікар – лікарка, льотчик – льотчиця, штампувальник – штампувальниця і т. д. Наведені слова жіночого роду належать до стиліс-тично нейтральної лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньо-му, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду: Ухвалили виділити оздоровчі путівки продав-цям Морозовій Т.М. і Кондратовській І.І.; Веселова М.Р. отримала диплом викладача біології.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а) не відповідають нормі лі-

тературної мови: завучка, фізичка, математичка, керівничка тощо. Вони

належать до сфери розмовної мови.

3. Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів -их(а), -ш(а): сторожиха, ткачиха, двірничиха, дячиха, білетерша, бригадирша, дикторша. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-просторічному мовленні. Обмежене вживання утворень із суфіксами -их(а), -ш(а) зумовлене також тим, що ці форми (директорша, професорша, декан-ша, лісничиха, інспекторша) означають посаду жінки і назву дружини за чо-ловіком, а двозначність слів може призвести до змістової неясності.

4. Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, праля, рукодільниця. Родову пару мо-жуть утворювати іменник і описовий зворот: балерина – артист балету.

5. Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої і жіночої статі не збігаються, порівняйте: друкар – “працівник друкарської справи, полігра-фічної промисловості” і друкарка – “жінка, що працює на друкарській ма-шинці”; стюард – 1) офіціант на пасажирському морському судні, літаку, 2) в Англії – “управитель великого господарства” і стюардеса – “борт-про-відниця на літаках”.

6. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки і ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент захворів; Доповідач навів цікаві фак-ти. Сполучення на зразок доцент Максимишина, терапевт Соколова вима-гають, щоб присудок мав форму жіночого роду. Що ж стосується означен-ня, то воно в таких випадках узгоджується з назвою особи граматично, тоб-то має форму чоловічого роду: Мій шеф Василевська Ірина першою поздо-ровила мене з днем народження; Мій терапевт Соколова щойно поверну-лась із відпустки. Вирази моя стоматолог, наша бухгалтер мають розмов-ний характер.

7. У деяких назв осіб за професією або місцем проживання відзначаються па-ралельні форми. Як взаємозамінні вживаються, наприклад, такі іменники: арфіст і арф’яр, вальцювальник і вальцівник, зварник і зварювач, розкрійник і розкроювальник, полтавець і полтавчанин, харківець і харків’янин, жаш-ківець, жашківчанин і жашків’янин.

8. Частина однослівних назв осіб за ознакою місця проживання або місця ро-боти належить до розмовних форм, як-от: сільчани, городяни, кримчани, освітяни, зв’язківці, річковики, консерваторці, циркачі, естрадники і под. Як їх нейтральні відповідники в офіційно-діловому мовленні вживаються складні найменування: мешканці села, мешканці міста, мешканці Криму, працівники навчальних закладів, працівники відділень зв’язку, працівники річкового транспорту, студенти консерваторії, артисти цирку, артисти естради.

9. Деякі професії позначаються в українській мові словами і перифразами – описовими зворотами: педагоги – майстри педагогічної ниви, геологи – роз-відники надр, залізничники – господарі сталевих магістралей, гумористи – майстри веселого цеху. Перифрастичні назви осіб використовуються у публіцистичному і художньому стилях.

10. В українській мові поширені назви осіб, які мають значення подвійного ро-

ду. Іменники на -а виступають як слова чоловічого і жіночого роду залежно

від статі особи, яку вони називають: Десятки разів я обіцяв цьому бідоласі

Корецькому завітати до нього в гості і завжди підводив (Ю. Проко-пенко);

Де вона тепер, бідолаха? – задумався Григорій (М. Стельмах); Узяв та посватав таку ж сироту, як і сам – Мотрю, що служила у тому ж таки дворі за доярку (М. Левицький): А цього сироту, Левка, узявши на свої руки, [Горпина куріпко] жалувала... (Г. Квітка-Основ’яненко).

До іменників подвійного роду належать і деякі назви осіб на -о: агакало (ч. і с.), доробало (ч. і с.), ледащо (ч. і с.), базікало (ч. і ж.), сонько (ч. і ж.), чванько (ч. і ж.). У формі середнього роду іменники вживаються стосовно осіб двох статей: він (вона) – велике ледащо, страшенне доробало. Іменники спільного роду використовуються в розмовно-побутовому мовленні.

Як слова жіночого і середнього роду функціонують назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфікса -ищ(е) на означення згрубілості: така (таке) бабище, відьмище, дівчище, свекрушище. Ці іменники також належать до сти-лістично зниженої лексики, вживаної у розмовному стилі.

ВІДМІННЮВАННЯ ПРІЗВИЩ, ІМЕН, ПО БАТЬКОВІ,

ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ

1. Жіночі і чоловічі прізвища на -а, -я, що належать до іменникового типу, відмінюються, як іменники I відміни:

Н. Щербина Кучеря Заведія

Р. Щербини Кучері Заведії

Д. Щербині Кучері Заведії

З. Щербину Кучерю Заведію

О. Щербиною Кучерею Заведією

М. при Щербині при Кучері при Заведії

У прізвищах з основою на г, к, х, типу Брага, Морока, Муха при відміню-ванні відбуваються чергування, як й у відповідних загальних назвах: розка-зати Бразі Миколі, подарувати Мороці Оксані, видати свідоцтво Мусі Матвію. В офіційних документах бажано вживати такі прізвища у вихідній формі.

2. Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Ільницька, Ільницької і т. д.; Задорожня, Задорожньої і т. д.; Гайовий, Гайового і т. д.; Завгородній, Завгороднього і т. д. Прізвища чоловічого роду в місцевому відмінку мають варіантні форми: при Гайовому (Гайовім), при Завгородньому (Завгороднім).

3. Жіночі прізвища на -о, -й і на приголосний не відмінюються: працювати разом з Ніною Головко, поздоровити Світлану Гелемей, стаття Стефанії Хим’як, виступ сестер Бойко.

4. Чоловічі прізвища на -о і на приголосний (крім тих, що утворені за допомо-гою присвійних суфіксів) відмінюються, як відповідні іменники II відміни. Прізвища на -ьо типу Кузьо, Маньо, Худьо відмінюються як іменники м’я-кої групи. У давальному і місцевому відмінках прізвища цієї групи мають варіанти. От зразки відмінювання таких іменників:

Н. Голик Ухач Стець

Р. Голик-а Ухач-а Стец-я

Д. Голик-ові (-у) Ухач-еві (-у) Стец-еві (-ю)

З. Голик-а Ухач-а Стец-я

О. Голик-ом Ухач-ем Стец-ем

М. при Голик-ові (-у) при Ухач-еві (-у) при Стец-еві (-ю)

Н. Кузьо Прощай Шимко

Р. Куз-я Проща-я Шимк-а

Д. Куз-еві (-ю) Проща-єві (-ю) Шимк-ові (-у)

З. Куз-я Проща-я Шимк-а

О. Куз-ем Проща-єм Шимк-ом

М. при Куз-еві (-ю) при Проща-єві (-ю) при Шимк-ові (-у)

5. Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін, (-їн) відмінюються, як іменники твердої групи II відміни, але в орудному відмінку вони мають прикметникове закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне і може зберігатися або переходити в е або в о. У сучасній українській мові обидва варіанти визнаються норматив-ними. Наведемо зразки відмінювання прізвищ цього типу:

Н. Якимов Гриців Марків

Р. Якимов-а Грицев-а (-ців-а) Марков-а (-ків-а)

Д. Якимов-у Грицев-у (-ців-у) Марков-у (-ків-у)

З. Якимов-а Грицев-а (-ців-а) Марков-а (-ків-а)

О. Якимов-им Грицев-им (-ців-им) Марков-им (-ків-им)

М. при Якимов-і (-у) при Грицев-і, -у (-ців-і, -у) при Марков-і, -у (-ків-і, -у)

Н. Турчин Панін Гоїн

Р. Турчин-а Панін-а Гоїн-а

Д. Турчин-ові (-у) Панін-ові (-у) Гоїн-ові (-у)

З. Турчин-а Панін-а Гоїн-а

О. Турчин-им Панін-им Гоїн-им

М. при Турчин-у (-і) при Панін-у (-і) при Гоїн-у (-і)

6. Не відмінюються псевдоніми і слов’янські прізвища на е, і (Ле, Трублаїні, Леле, Емхе, Роде, Півторадні), а також прізвища іншомовного походження на і, е, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Лотяну, Шоу, Бокаччо, Гюго, Дідро, Золя, Дюма, Моравіа, Гамсахурдіа та ін.).

7. Прізвища, що дорівнюють назвам тварин або предметів, в офіційних текстах рекомендується вживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: оголоси-ти подяку Ірині Петрівні Зозулі; схвалити пропозицію інженера Пасі- ки Р. О.; виступив доцент Паляниця С. І.

8. У подвійних прізвищах компоненти змінюються за загальними правилами відмінювання прізвищ: твори Карпенка-Карого, повість Нечуя-Левицько-го, виступ Милейко-Залузької, але: творчість Драй-Хмари, музика Кос-Анатольського.

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕН

Чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, належать до іменників І відміни і відмінюються за такими зразками:

Т В Е Р Д А Г Р У П А

О д н и н а

Н. Микола Сава Юра

Р. Миколи Сави Юри

Д. Миколі Саві Юрі

З. Миколу Саву Юру

О. Миколою Савою Юрою

М. при Миколі Саві Юрі

Кл. Миколо Саво Юро

М н о ж и н а

Н. Миколи Сави Юри

Р. Микол Сав Юр

Д. Миколам Савам Юрам

З. Микол Сав Юр

О. Миколами Савами Юрами

М. при Миколах Савах Юрах

Кл. Миколи Сави Юри

М ’ Я К А Г Р У П А

Однина

Н. Ілля Ієремія Льоня

Р. Іллі Ієремії Льоні

Д. Іллі Ієремії Льоні

З. Іллю Ієремію Льоню

О. Іллею Ієремією Льонею

М. при Іллі Ієремії Льоні

Кл. Іллє Ієреміє Льоню

Множина

Н. Іллі Ієремії Льоні

Р. Іллів Ієремій Льонь

Д. Іллям Ієреміям Льоням

З. Іллів Ієремій Льонь

О. Іллями Ієреміями Льонями

М. при Іллях Ієреміях Льонях

Кл. Іллі Ієремії Льоні

Чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -о, -й, тверді та м’які приголосні, належать до іменників II відміни і відмінюються за такими зразками:

ТВЕРДА ГРУПА

Однина

Н. Павло Антін Сидір

Р. Павла Антона Сидора

Д. Павлові Антонові Сидорові

Павлу Антону Сидору

З. Павла Антона Сидора

О. Павлом Антоном Сидором

М. при Павлові Антонові Сидорові

Кл. Павле Антоне Сидоре

Н. Володимир Світозар

Р. Володимира Світозара

Д. Володимирові Світозарові

Володимиру Світозару

З. Володимира Світозара

О. Володимиром Світозаром

М. при Володимирові Світозарові

Кл. Володимире Світозаре

Н. Олег Фрідріх Явтух

Р. Олега Фрідріха Явтуха

Д. Олегу Фрідріху Явтуху

З. Олега Фрідріха Явтуха

О. Олегом Фрідріхом Явтухом

М. при Олегові Фрідріхові Явтухові

Кл. Олегу і Фрідріху Явтуше

Одеже

Множина

Н. Павли Антони Сидори

Р. Павлів Антонів Сидорів

Д. Павлам Антонам Сидорам

З. Павлів Антонів Сидорів

О. Павлами Антонами Сидорами

М. при Павлах Антонах Сидорах

Кл. Павли Антони Сидори

Н. Володимири Світозари

Р. Володимирів Світозарів

Д. Володимирам Світозарам

З. Володимирів Світозарів

О. Володимирами Світозарами

М. при Володимирах Світозарах

Кл. Володимири Світозари

Н. Олеги Фрідріхи Явтухи

Р. Олегів Фрідріхів Явтухів

Д. Олегам Фрідріхам Явтухам

З. Олегів Фрідріхів Явтухів

О. Олегами Фрідріхами Явтухами

М. при Олегах Фрідріхах Явтухах

Кл. Олеги Фрідріхи Явтухи

Примітка. Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева, Левові і Льва, Львові та ін.

М ’ Я К А Г Р У П А

О д н и н а

Н. Тадей Корній Терень Стась

Р. Тадея Корнія Тереня Стася

Д. Тадеєві Корнієві Тереневі Стасеві

Тадею Корнію Тереню Стасю

З. Тадея Корнія Тереня Стася

О. Тадеєм Корнієм Теренем Стасем

М. при Тадеєві Корнієві Тереневі Стасеві

Кл. Тадею Корнію Тереню Стасю

Н. Ігор Лазар

Р. Ігоря Лазаря

Д. Ігореві Лазареві

Ігорю Лазарю

З. Ігоря Лазаря

О. Ігорем Лазарем

М. при Ігореві Лазареві

Кл. Ігоре Лазаре

М н о ж и н а

Н. Тадеї Корнії Терені Стасі

Р. Тадеїв Корніїв Теренів Стасів

Д. Тадеям Корніям Тереням Стасям

З. Тадеїв Корніїв Теренів Стасів

О. Тадеями Корніями Теренями Стасями

М. при Тадеях Корніях Теренях Стасях

Кл. Тадеї Корнії Терені Стасі

Н. Ігорі Лазарі

Р. Ігорів Лазарів

Д. Ігорям Лазарям

З. Ігорів Лазарів

О. Ігорями Лазарями

М. при Ігорях Лазарях

Кл. Ігорі Лазарі

М І Ш А Н А Г Р У П А

О д н и н а

Н. Дорош Лукаш Тиміш

Р. Дороша Лукаша Тимоша

Д. Дорошеві Лукашеві Тимошеві

Дорошу Лукашу Тимошу

З. Дороша Лукаша Тимоша

О. Дорошем Лукашем Тимошем

М. при Дорошеві Лукашеві Тимошеві

Кл. Дороше Лукаше і Тимоше

Лукашу

М н о ж и н а

Н. Дороші Лукаш Тиміш

Р. Дорошів Лукашів Тимошів

Д. Дорошам Лукашам Тимошам

З. Дорошів Лукашів Тимошів

О. Дорошами Лукашами Тимошами

М. при Дорошах Лукашах Тимошах

Кл. Дороші Лукаші Тимоші

Жіночі імена, що в називному відмінку однини мають за­кінчення -а, -я, належать до іменників І відміни і відміню­ються за такими зразками:

ТВЕРДА ГРУПА

Однина

Н. Ганна Варвара Таїса

Р. Ганни Варвари Таїси

Д. Ганні Варварі Таїсі

З. Ганну Варвару Таїсу

О. Ганною Варварою Таїсою

М. при Ганні Варварі Таїсі

Кл. Ганно Варваро Таїсо

Н. Вероніка Ївга Домаха

Р. Вероніки Ївги Домахи

Д. Вероніці Ївзі Домасі

З. Вероніку Ївгу Домаху

О. Веронікою Ївгою Домахою

М. при Вероніці Ївзі Домасі

Кл. Вероніко Ївго Домахо

М н о ж и н а

Н. Ганни Варвари Таїси

Р. Ганн Варвар Таїс

Д. Ганнам Варварам Таїсам

З. Ганн Варвар Таїс

О. Ганнами Варварами Таїсами

М. при Ганнах Варварах Таїсах

Кл. Ганни Варвари Таїси

Н. Вероніки Ївги Домахи

Р. Веронік Ївг Домах

Д. Веронікам Ївгам Домахам

З. Веронік Ївг Домах

О. Вероніками Ївгами Домахами

М. при Вероніках Ївгах Домахах

Кл. Вероніки Ївги Домахи

М ’ Я К А Г Р У П А

О д н и н а

Н. Клавдія Соломія Наталя Мотря

Р. Клавдії Соломії Наталі Мотрі

Д. Клавдії Соломії Наталі Мотрі

З. Клавдію Соломію Наталю Мотрю

О. Клавдією Соломією Наталі Мотрею

М. при Клавдії Соломії Наталі Мотрі

Кл. Клавдіє Соломіє Наталю Мотре

М н о ж и н а

Н. Клавдії Соломії Наталї Мотрї

Р. Клавдій Соломій Наталь Мотр

Д. Клавдіям Соломіям Наталям Мотрям

З. Клавдій Соломій Наталь Мотр

О. Клавдіями Соломіями Наталями Мотрями

М. при Клавдіях Соломіях Наталях Мотрях

Кл. Клавдії Соломії Наталі Мотрі

Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х в іме­нах цієї відміни в даваль-ному та місцевому відмінках перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: Інга — Інзі, Ольга — Ользі, Ївга — Ївзі, Одарка — Одарці, Палажка — Палажці, Домаха —Домасі, Солоха — Солосі, Явдоха — Явдосі.

Примітка 2. В іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з’являється звук о: Одарок, Парасок.

Примітка 3. В іменах типу Антін, Прокіп, Нестір, Ничипір, Сидір, Федір, Тиміш і пишеться тільки в називному відмінку, у непрямих відмінках — о (Антона, Прокопа, Нестора, Ничипора, Сидора, Федора, Тимоша; Антоном, Прокопом, Нестором, Ничипором, Сидором та ін.), але: Авенір — Авеніра, Аве-ніром; Лаврін — Лавріна, Лавріном; Олефір — Олефіра, Олефіром.

Примітка 4. Імена, що в називному відмінку закінчуються на -р, у родовому відмінку твердої групи мають -а: Віктор — Віктора, Лавр — Лавра, Макар — Макара, Світозар — Світозора, імена м’якої групи мають -я: Ігор — Ігоря, Кесар — Кесаря, Лазар — Лазаря, Цезар — Цезаря.

Жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголос-ний, належать до іменників III відміни і відмінюються за такими зразками:

О д н и н а

Н. Любов Нінель

Р. Любові Нінелі

Д. Любові Нінелі

З. Любов Нінель

О. Любов’ю Нінеллю

М. при Любові Нінелі

Кл. Любове Нінеле

Примітка. Форми непрямих відмінків множини від таких імен ужи-ваються рідко.

Увага! У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, закінчення кличного відмінка набуває і загальна назва, і власне ім’я: добродію Дмитре, бра-те Іване, сестро Михайлино.

ВІДМІНЮВАННЯ ПО БАТЬКОВІ

Деякі особливості в утворенні форм по батькові мають чо­ловічі імена, що в називному відмінку закінчуються на -а, -я, яким властиві граматичні ознаки імен-ників жіночого роду. Від більшості з них форми по батькові утворюються за до-помогою суфіксів -ович, -івна: Йона — Йонович, Йонівна; Микита — Микито-вич, Микитівна; Мина — Минович, Минівна; Сила — Силович, Силівна та под. Де-які імена цього типу мають пара­лельні форми по батькові: Кузьма — Кузьмич, Кузьмівна і Кузьмович, Кузьмівна; Лука — Лукич, Луківна і Лукович, Луківна; Хома — Хомович, Хомівна і Хомич, Хомівна.

Від імені Ілля форми по батькові — Ілліч, Іллівна, від Микола — Миколайо-вич, Миколаївна і (рідше) — Миколович, Миколівна.

Форми по батькові від офіційних подвійних імен на зразок Богдан-Юрій утворюються звичайно від першого імені (Олексій Богданович, Ірина Богданівна), але за бажанням рідних під час реєстрації новонароджених може бути зареєстро-вана форма по батькові й від другого імені (Олексій Юрійович, Ірина Юріївна). Зрідка трапляються давні записи, де форма по батькові складається з обох імен: Олексій Богдан-Юрійович, Ірина Богдан-Юріівна. У ньому випадку перше ім'я не відмінюється (книжка Олексія Богдан-Юрійовича, стаття Ірини Богдан-Юрїівни тощо).

Форми по батькові відмінюються за такими зразками:

При чоловічих іменах

Н. Іван Петрович (Васильович, Олексійович, Ілліч)

Р. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

Д. Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

Зн. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

Ор. Іваном Петровичем (Васильовичем, Олексійовичем, Іллічем)

М. при Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

Кл. Іване Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

При жіночих іменах

Н. Ганна Петрівна (Василівна, Олексіївна, Іллівна)

Р. Ганни Петрівни (Василівни, Олексіївни, Іллівни)

Д. Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

Зн. Ганну Петрівну (Василівну, Олексіївну. Іллівну)

Ор. Ганною Петрівною (Василівною, Олексіївною, Іллівною)

М. при Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

Кл. Ганно Петрівно (Василівно, Олексіївно, Іллівно)

Увага! Не можна писати й говорити Ганни Петрівної ("Контрольна робота Ганни Петрівни Шевчук", а не: "Конт­рольна робота Ганни Петрівної Шевчук"), Ганні Петрівній ("Залишу доручення Ганні Петрівні", а не: "Залишу доручен­ня Ганні Петрівній").

Слід пам'ятати також, що форми по батькові при чоло­вічих іменах завжди мають в орудному відмінку закінчення -ем (а не -ом): "Зустрівся з Олександром Андрійовичем і з Сергієм Карповичем".

Примітка 1.

У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батько-

ві, — обидва слова вживаються у кличному відмінку: Сергію Петровичу, Назаре Андрійовичу (не можна писати й говорити: Назаре Андрійович або Назар Андрійо-вичу і т. ін.).

Примітка 2.

Коли в тексті трапляються поряд загальна назва, прізвище, ім'я та по бать-

кові чоловічого роду, слід уникати одноманітних відмінкових закінчень і вживати паралельно закінчення -ові, -еві (-єві) та -у, -ю: директорові Тарасу Самійловичу Бондаренкові; учителеві Семену Яковичу Півторакові та под.

ВІДМІНЮВАННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

Щодо відмінювання, то всі географічні назви відмінюються, але не всі змі-ню­ються. Не змінюються іншомовні назви на -е, -є, -о, -і, -ї, -у, -ю, -а (окремі): Фрунзе, Туапсе, Улан-Уде, Рамбуйє, Порт-Луї, Нікараґуа, Семуа, Папуа, Сан-Франциско, Хельсінкі, Капрі, Тбілісі.

Прийменникові конструкції-назви відмінюються у першій частині:

Н. в. Комсомольськ-на-Амурі Франкфурт-на-Майні

Р. в. Комсомольська-на-Амурі Франкфурта-на-Майні

Д. в. Комсомольську-на-Амурі Франкфурту-на-Майні

3. в. Комсомольськ-на-Амурі Франкфурт-на-Майні

О. в. Комсомольськом-на-Амурі Франкфуртом-на-Майні

М. в. (у) Комсомольську-на-Амурі (у) Франкфурті-на-Майні

Кл.ф. Комсомольськ-на-Амурі Франкфурт-на-Майні

Назви з початковими компонентами Спас-, Усть-, Соль-, відприкметникови-ми іменниками на -ово, -ево (-єво), -іно (-їно), а також побудовані як прикладки чи утворені від імені та прізвища або двох імен змінюються в другій частині: Усть-Абакана, Спас-Клепікам, Соль-Ілецьку, Івано-Франковську, Михайло-Коцю-бинсь­ким, Орєхово-Зуєва, Сапун-горі, але Бугом-рікою, Амуром-річкою. Інші назви-сполучення змінюються в обох частинах :Кам 'янця-Подільського, Петро-павловську-Камчатському, Білою Церквою, Новою Ушицею. Напр.:

Н. в. Скала-Подільська Рава-Руська

Р. в. Скали-Подільської Рави-Руської

Д. в. Скалі-Подільській Раві-Руській

3. в. Скалу-Подільську Раву-Руську

О. в. Скалою-Подільською Равою-Руською

М. в. (у) Скалі-Подільській (у) Раві-Руській

Кл.ф. Скало-Подільська! Раво-Руська!

Іншомовні назви із закінченням на приголосний змінюються в другій частині (Іст-Лондону(-ові), Лос-Анжелесом). Напр.:

Н.в. Улан-Батор Буенос-Айрос

Р.в. Улан-Батора Буенос-Айреса

Д.в. Улан-Батору Буенос-Айресу

З.в. Улан-Батор Буенос-Айрес

О.в. Улан-Батором Буенос-Айресом

М.в. (в) Улан-Баторі (у) Буенос-Айресі

Кл.ф. Улан-Батор! Буенос-Айрес!

(поет. Улан-Баторе!) (поет. Буенос-Айресе!)

Усі географічні назви ставлять у тому відмінку, якого вимагає контекст. Геогра­фічні назви, вжиті без номенклатурних слів, обов’язково змінюються, а вжиті з номенклатурною назвою (це практикується частіше), що виражає синтак-сичні зв’язки в реченні, як правило, змінюються, але часом подаються і в початко-вій (Н.в.) формі.

Однослівні географічні назви відмінюються як іменники відповідних відмін: Одеса, Полтава - І відм., Ужгород, Харків - II відм., Умань, Керч - III відм., Суми, Карпати - як множинні. Назви-словосполучення відмінюються відповідно до їх структури (Красного Лиману, Кривого Рогу та ін.).

У літературі з проблем культури мовлення рекомендується змінювати географічні назви відповідно до вимог контексту незалежно від того, вжита вона з номенклатурною назвою чи без неї.

У незмінній (вихідній, номінативній) формі географічна назва залишається у

спеціальній воєнній (військовій) літературі (наказах і зведеннях), у спеціальній

географічній (геологічній, топографічній і т.д.) літературі й тоді, коли це назва

залізничної станції, порту чи астрономічна назва. Порівн.: Луцьком, Бугом, у Су-

мах, Альпах, міста Києва, річки Дніпра, містом Чернівцями, селом Мезином, але:

(на) станції “Чернівці-Північна”, (на) станції “Ромодан”, (на) станції “Лугова”,

у порту Одеса, планетою Марс.

Правило відмінюваності тісно пов’язане з нормами відмінювання, напр.:

Н. в. Пушкіно Тушино Шувалово Сватово

Р. в. Пушкіна Тушина Шувалова Сватова

Д. в. Пушкіну Тушину Шувалову Сватову

З. в. Пушкіно Тушино Шувалово Сватово

О. в. Пушкіном Тушином Шуваловом Сватовом

М. в. (у) Пушкіну (у) Тушину (у) Шувалову (у) Сватову

Кл.ф. Пушкіно! Тушино! Шувалово! Сватово!

Н. в. Василькове Борисове Васильків Сватове

Р. в. Василькового Борисового Василькова Сватового

Д. в. Васильковому Борисовому Василькову Сватовому

З. в. Василькове Борисове Васильків Сватове

О. в. Васильковим Борисовим Васильковом Сватовим

М. в. (у) Васильковому (у) Борисовому (у) Василькові (у) Сватовому

Кл.ф. Василькове! Борисове! Васильків! Сватове!

Якщо географічна назва маловідома або існує небезпека нерозрізнення близь-

коспоріднених назв, то їх треба вживати з номенклатурною назвою й у вихідній

формі (у подальшому контексті номенклатурне слово випускається, а назва відмі-

нюється), напр.: У селі Соняшники є олійний комбінат. Містечком Людківці не намилуєшся.

Якщо номенклатурне слово (республіка, провінція, колонія, штати, область,

пустеля і т. ін.) не входить до складу власної назви, то власна назва відмінюється

тільки у тому разі, коли вона складається з одного слова, яке має той самий рід,

що й номенклатурне слово: республіка Франція – у республіці Франції, штат

Техас – у штаті Техасі, пустеля Сахара – у пустелі Сахарі. Порівн.: республіка

Іран – у республіці Іран, штат Вірджинія – у штаті Вірджинія. Якщо перед

словами республіка, королівство, князівство, штат є ще означення, то назва від-мінюється в усіх її частинах: Корейської народно-демократичної республіки, але в нових назвах: Народної Республіки Мозамбік, Народну Республіку Ангола, Респуб-лікою Молдова.

У ділових паперах спостерігається неправомірна тенденція не відмінювати

географічні назви начебто з метою вказати вихідну форму офіційної назви геогра-

фічного пункту, не допустити двозначності. Таке вживання навіть у текстах офіцій-ного характеру граматично не виправдане – граматичні правила обов’язкові для всіх стилів.

Не відмінюються в документах ті географічні назви, вжиті з номенклатурою,

які складаються з прикметника та іменника (порівн.: у містечку Кам’янка-Стру-

милова, до міста Кривий Ріг, селом Малий Кучурів).

Назви гір, островів та ін. при наявності номенклатурної назви теж не зміню-ються (поблизу гори Пік Перемоги, на півострові Камчатка, під мисом Надія).

У в а г а! За сучасними правописними нормами (з 1993 р.) пишемо:

Алжир (було Алжір),

Арґентина (було Арґентіна),

Ассиро-Вавилонія (було Ассіро-Вавілонія),

Бастилія (було Бастілія),

Бразилія (було Бразілія),

Братислава (було Братіслава),

Вавилон (було Вавілон),

Ватикан (було Ватікан),

Вашингтон (було Вашінгтон),

Вірджинія (було Вірджінія),

Козеріг (було Козерог),

Корсика (було Корсіка),

Кривого Рогу (було Кривого Рога),

Крит (було Кріт),

Лейпциґ (було Лейпціґ),

Лідице (було Лідіце),

Мавританія (було Маврітанія),

Мадрид (було Мадрід),

Мексика (було Мексіка),

Сан-Франциско (було Сан-Франціско),

Сардинія (було Сардінія),

Святошин (було Святошино),

Сиракузи (було Сіракузи),

Сирія (було Сірія),

Сіверськодонецьк (було Сєвєродонецьк),

Скандинавія (було Скандінавія),

Тибет (було Тібет),

Флорида (було Флоріда),

Чикаґо (було Чікаґо),

Чилі (було Чілі),

Цюрих (було Цюріх).

РІД, ЧИСЛО НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

РІД НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: елегантний месьє, військовий аташе, люб’язний портьє, мій імпресаріо, справедливий рефері, сміливий тореро, відомий шансоньє.

2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміх-нена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.

3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мовленні. Це так звані іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку, - Милуйтеся-бо вашою протеже! (М. Старицький); на-ша візаві – наш візаві, справжній хіпі – справжня хіпі.

4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого ро-ду: крикливий какаду, яскравий ара, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини. Винятком є іменники цеце (“муха”) й івасі (“риба”), які належать до жіночого роду.

5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: дов-гождане “так”, гучне “ура”, останнє “вибач”, суворе “цить”, лагідне “добраніч”, улесливе “мерсі”.

6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього ро-ду: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв’ю, світлове табло.

Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової

ознаки тематичного слова, Так, до чоловічого роду належать такі невідмі-

нювані слова, як: сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулу-

гуні (“сир”), шимі (“танець”), кабукі (“театр”), кавасакі (“бот”), бефстро-

ганов (вплив роду слова Строганов), Словами жіночого роду є іменники:

авеню (вплив синоніма “вулиця”), бере (“груша”), кольрабі (“капуста”),

салямі (“ковбаса”), бері-бері (“хвороба”), страдиварі (“скрипка”), фейхоа.

7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною ро-довою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова: мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники: еспе-ранто (“мова”), афгані (“грошова одиниця”).

8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову харак-теристику у різних значеннях: альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне – ч. р. (сорт винограду) і с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. (співачка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).

9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах: Гаїті проголошена незалежною в 1804 році (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів (острів).

10. За родовою назвою визначаються також рід невідмінюваних назв органів

преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, напри-

клад: Про це повідомила “Торонто стар” (газета), “Темпо” опублікував

цікаві матеріали про футбольний чемпіонат (журнал); “Наполі” перемогла

у фінальному матчі з рахунком 3 : 1 (команда); “Мебіл ойл” заснована у

1882 році (монополія); Прадо відомий колекціями іспанського мистецтва

(музей).

11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: “У

районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька

перспективних договорів (науково-дослідний інститут); Кілька років тому

ЦНБ переїхала у нове приміщення (Центральна наукова бібліотека); При

педінституті розпочав роботу ФПК (факультет підвищення кваліфікації).

У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Напри-

клад, слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний

іменник жіночого роду і як невідмінюване слово чоловічого роду: У 1992

році розпочала роботу ВАК України. Прийнято рішення ВАКу про затвер-

дження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмов-

ному мовленню, невідмінювана форма є літературною.

ЧИСЛО НЕВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

Значення граматичного числа невідмінюваних іменників виражається син-таксично — поєднанням з іншими словами: красиве кашне — красиві кашне, стоїть кашпо — стоять кашпо.

ЧИСЛІВНИКИ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕНІ: НАПИСАННЯ

ЦИФРОВИХ ДАННИХ У ПРОФЕСІЙНИХ ТЕКСТАХ

Числівник – це самостійна частина мови, яка означає кількість або по-рядок предметів при лічбі і відповідає на питання “скільки?” або “котрий?” (Ось чому слова типу двійка, десяток, сотня – не числівники, а іменники.)

Ця частина мови пов’язується з іменником, узгоджуючись із ним у відмінку: у трьох кімнатах, з п’ятьмастами робітниками, у четвертому ряду, о п’ятій годині. Крім цього, числівник один узгоджується з іменником у роді та числі: один стіл, однієї кімнати, в одних дверях.

За значенням числівники поділяються на кількісні, що означають кількість

предметів при лічбі і відповідають на питання скільки? (один, два, десять,тринад-цять, двадцять один, триста двадцять п’ять), і порядкові, які означають поря- док предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? (перший, другий, три-

надцятий, двадцять перший, триста двадцять п’ятий).

У кількісних числівників немає роду і числа, а порядкові числівники зміню-ються за родами, числами й відмінками, як прикметники. Виняток становлять числівники один, нуль, тисяча, мільйон, мільярд, які мають рід і число, і числів-ники два, дві, обидва, обидві, півтора, півтори, в яких рід розрізняються тільки в називному відмінку.

За будовою числівники поділяються на прості (один, два, десять), складні

(одинадцять, двадцять, чотирьохтисячний) і складені (двадцять один, тисяча

вісімсот чотирнадцятий).

Відмінювання числівників

За нормами української літературної мови відмінюються всі розряди чис-лівників. Поширеними помилками усного мовлення є вживання ненормативних форм числівників, неповне відмінювання складених і складних числівників. Роз-глянемо основні правила відмінювання числівників.

1. Числівник один (одно (-е), одна, одні) відмінюється так:

Н. в. один – одно (-е) одна одні

Р. в. одного однієї (-ої) одних

Д. в. одному одній одним

З. в. =Н. або Р. – одно (-е) одну =Н. або Р.

О. в. одним однією (-ою) одними

М. в. (на) одному (-ім) (на) одній (на) одних

2. Числівник два (дві), три, чотири відмінюється так:

Н. в. два - дві три чотири

Р. в. двох трьох чотирьох

Д. в. двом трьом чотирьом

З. в. =Н. або Р. =Н. або Р. =Н. або Р.

О. в. двома трьома чотирма

М. в. (на) двох (на) трьох (на) чотирьох

3. Числівники п’ять – десять, числівники на -дцять і на -десят у непрямих

відмінках мають паралельні (стилістично нейтральні) форми і відмінюються за

такими зразками:

Н. в. п’ять тринадцять

Р. в. п’яти (п’ятьох) тринадцяти (тринадцятьох)

Д. в. п’яти (п’ятьом) тринадцяти (тринадцятьом)

З. в. =Н. або п’ятьох =Н. або тринадцятьох

О. в. п’ятьма (п’ятьома) тринадцятьма (тринадцятьома)

М. в. (на) п’яти ( п’ятьох) (на) тринадцяти (тринадцятьох)

У числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбуваються чергування:

Н. в. шість сім вісім

Р. в. шести (шістьох) семи (сімох) восьми (вісьмох)

Д. в. шести (шістьом) семи (сімом) восьми (вісьмом)

З. в. =Н. або шістьох =Н. або сімох =Н. або вісьмох

О. в. шістьма (шістьома) сьома (сімома) вісьма (вісьмома)

М. в. (на) шести (шістьох) (на) семи (сімох) (на) восьми (вісьмох)

Запам’ятайте: у числівниках на -десят в українській мові на відміну від російської мови перша частина не змінюється.

4. Числівники сорок, дев’яносто, сто у всіх непрямих відмінках, крім знахідного,

що дорівнює називному, мають закінчення –а.

5. У числівниках, що позначають сотні, відмінюються дві частини:

Н. в. триста сімсом

Р. в. трьохсот семисот

Д. в. трьомстам семистам З. в. =Н. =Н.

О. в. трьомастами сьомастами

М. в. (на) трьохстах (на) семистах

Запам’ятайте паралельні форми орудного відмінка числівників п’ятсот –

дев’ятсот: п’ятьмастами (п’ятьомастами), шістьмастами (шістьомастами),

сьомастами (сімомастами), вісьмастами (вісьмомастами), дев’ятьмастами

(дев’ятьомастами).

6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної

відміни.

7. Збірні числівники двоє, троє, четверо в непрямих відмінках мають форми

відповідних кількісних числівників: двоє, двох, двом ..., троє, трьох, трьом...

Як числівник два відмінюються збірні числівники обидва, обидві, обоє.

Збірні числівники п’ятеро – двадцятеро і тридцятеро мають у непрямих

відмінках форми, що збігаються з вторинними формами відповідних кількісних

числівників (у родовому, давальному, місцевому відмінках це форми на -ох,

-ом, в орудному відмінку – обидві форми).

8. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: чоти-

риста сорок п’ять, чотирьохсот сорока п’яти (п’ятьох), чотирьомстам соро-

ка п’яти (п’ятьом)...

9. У складених порядкових числівниках відмінюється тільки остання складова

частина: тисяча дев’ятсот п’ятдесятий (рік), тисяча дев’ятсот п’ятдесято-

го (року), у тисяча дев’ятсот п’ятдесятому (році).

10. У дробових числівниках перший компонент відмінюється, як кількісний чис-

лівник, другий компонент – як прикметник:

Н. в. п’ять шостих три десятих

Р. в. п’яти шостих трьох десятих

Д. в. п’яти шостим трьом десятим З. в. =Н. =Н.

О. в. п’ятьма шостими трьома десятими

М. в. (на) п’яти шостих (на) трьох десятих

11. Числівники півтора (півтори) і півтораста не відмінюються.

Синонімія числівників

1. Синонімічні відношення існують між кількісними і збірними числівниками:

два хлопці – двоє хлопців, два відра – двоє відер. При виборі граматичного

синоніма враховуються семантичні, функціонально-стилістичні особливості

двох розрядів числівників.

Збірні числівники виражають кількість предметів як сукупність, як одне

ціле: троє синів, п’ятеро робітників, двадцятеро співробітників. Кількісні

числівники позначають роздільну кількість, а також уживаються як назви числа

і цифри: сто зошитів, сорок метрів, дев’ять ділиться на три. Збірні чис-

лівники вживаються для позначення невеликої кількості (двоє – двадцятеро,

тридцятеро). Вони не можуть бути компонентами складених числівників,

отже, такі словосполучення, як сто п’ятеро учнів, сорок двоє студентів, є

порушенням норми. Кількісні числівники не мають обмежень у вираженні

кількісних понять.

Збірні числівники широко використовуються в розмовній мові, мові ху-

дожніх творів, а науковому й офіційно-діловому стилям не властиві. Кількісні

числівники належать до стилістично нейтральних одиниць і використовуються

у будь-якому стилі.

Розрізняються числівники двох розрядів і характером сполучуваності.

Так, збірні числівники вживаються:

а) з іменниками, субстантивованими прикметниками і дієприкметниками, що

називають осіб чоловічої статі, а також з іменниками спільного роду: троє

сусідів, двоє лікарів, двоє приїжджих, троє чергових, п’ятеро відпочиваючих,

четверо невдах, двоє забіяк. Відповідно до літературної норми збірні чис-

лівники не сполучаються з іменниками, що називають осіб високого суспіль-

ного становища. Із такими іменниками вживаються кількісні числівники: три

генерали, два президенти, три академіки;

б) з іменниками, що мають лише форму множини: двоє вил, троє окулярів,

двоє санчат, двоє дитячих ясел;

в) з іменниками діти, малята, хлоп’ята, дівчата, особи: двоє хлоп’ят,

п’ятеро осіб, троє дівчат, четверо малят;

г) з особовими займенниками: нас сьогодні четверо, їх було шестеро;

ґ) з іменниками середнього роду, що є назвами малят тварин і предметів:

четверо курчат, семеро качат, шестеро поросят, двоє пальт, четверо ві-

кон, троє відер;

д) з назвами парних предметів (при цьому вказується кількість пар): троє

черевиків, четверо рукавиць, двоє панчіх;

е) у субстантивованому значенні: двоє прийшли, троє працювали.

Певна обмеженість у сполучуваності властива і кількісним числівникам:

вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з іменниками середнього

роду, що називають малят тварин, не вживаються у субстантивованому зна-

ченні. Отже, кількісні числівники не можуть замінювати збірні у конструк-

ціях: двоє саней, троє ягнят, троє відповідали. При іменниках жіночого роду –

назвах осіб жіночої статі та іменниках чоловічого і жіночого роду – назвах

неживих предметів використовуються лише кількісні числівники: дві доярки,

три столи, дві ночі і под.

2. Збірні іменники від двоє до восьмеро утворюють здрібніло-пестливі форми:

двійко, трійко, четвірко, п’ятірко,шестірко, семітко, восьмірко; двоєчко,

троєчко. Такі форми є приналежністю розмовного мовлення.

3. Синонімами числівників можуть виступати іменники з числовим значенням:

десять, десятеро – десяток; дванадцять, дванадцятеро – дюжина; сто –

сотня; одна друга – половина; одна третя – третина; одна четверта – чверть.

Іменники десяток, дюжина, сотня властиві розмовному мовленню.

4. Збірні числівники обидва, обоє, обидві синонімічні займенниковим виразам:

“і цей і той”, “і один і другий”, “і ця і та”, “і одна і друга”.