1. Ефективність як рівень збігу отриманих результатів

Ефективність у широкому розумінні — це рівень збігу отриманих результатів будь-якої дії і цілей, що передували їй. Саме ефективність є остаточною інстанцією визначення місця і ролі досліджуваного об'єкта, тобто наскільки реальні отримані результати збігаються з очікуваними.

Ефективність соціологічних досліджень забезпечується всіма факто­рами людської життєдіяльності — об'єктивними (середовище-потреби), суб'єктивними (усвідомлення потреб у вигляді інтересів, ціннісних оріє­нтацій, мотивів, цільових установок, а також задоволення цих потреб у вигляді вчинків, дій, поведінки і діяльності в цілому) в усіх її різновидах (практика, праця, активність, творчість тощо).

2. Способи вимірів ефективності соціологічних досліджень

Існують перевірені практикою різноманітні способи вимірів такої ефе­ктивності. Оскільки в цьому випадку йдеться про соціологію, наближену до управлінської практики, слід наголосити на важливості спільного ви­користання управлінсько-соціологічної статистики. Статистика — само­стійна наука, яка вивчає кількісні закономірності життя суспільства у не­розривному взаємозв'язку з їх якісним змістом. Соціальна статистика — це система положень і прийомів теорії статистики, що застосовується у сфері соціального управління різноманітними за формою власності та сферою діяльності організаціями.

Соціологія враховує методи соціальної статистики насамперед на ета­пі використання отриманих результатів і, в першу чергу, для з'ясування рівня ефективності організаційних формувань соціальної сфери. Предмет соціальної статистики — кількісна сторона (у взаємозв'язку з якісними особливостями) соціальної діяльності (її стан, структура, динаміка, влас­тивості суб'єкта соціального управління).

Соціологічні дослідження не можуть бути ефективними без вмілого використання багатоструктурних соціологічних методів — аналізу доку­ментів, опитування, спостереження, експерименту. Ефективність соціа­льної роботи також вимірюється за допомогою соціологічних засобів із застосуванням статистики у двох одиницях: 1) управлінських діях і рі­шеннях; 2) суб'єктах соціального управління, що їх здійснюють.

Ефективність соціологічних досліджень, зокрема у сфері соціального управління, фіксується насамперед у статистичній звітності, яка є головним джерелом статистичної інформації як складового чинника загальноінформаційного банку даних. Статистична звітність є надійним виміром ефектив­ності проведеного дослідження і його практичного використання. Вимоги до статистичної звітності: 1) повнота, достовірність, точність, своєчасність, економічність інформації; 2) зіставлення з іншими джерелами інформації, індикаторами якісних характеристик і просторово-часових параметрів.

Таким чином, ефективність — поняття системно-комплексне, і її ви­мір теж має бути відповідним. Системно-комплексний вимір ефективно­сті соціологічних досліджень та їх практичного використання включає підсумки аналізу документів, усіх видів опитування (анкетування, інтер­в'ювання), спостереження (безперервно-поточного і перервно-одночас­ного, періодичного, суцільного і несуцільного, коли всі елементи частко­ві), експерименту (польового, лабораторного, уявного), соціометрії (тес­ти) та ін. Враховуються також генеральна й вибіркова сукупності тощо.

Статистична звітність взаємопов'язана з таким видом фіксації ефек­тивності досліджень, їх практичної цінності, як статистичний облік, що ґрунтується на єдиній системі документації (карткової, журнальної та ін­ших форм). Так, соціально-управлінська статистична звітність і облік реєструють динаміку розвитку соціальних організацій, їх структуру, кад­ровий потенціал, характеристики їх діяльності в різноманітних умовах переходу до ринку.

Статистика невідривна від математичного методу, закону великих чи­сел і теорії ймовірності. Ефективність соціологічних досліджень, зокре­ма у сфері управління, багато в чому залежить від математичного забез­печення. Закон великих чисел грунтується на поняттях випадковості, ймо­вірності. Зменшення ступеня випадковості детерміноване збільшенням ймовірності: остання збільшується із збільшенням статистичної сукуп­ності (у місті, наприклад, — 45% чоловіків, 55% — жінок, уся сукупність населення міста повністю збігається з наведеними показниками, чого не можна сказати про зменшену сукупність: у кінотеатрі цього міста навряд чи буде 45% чоловіків та 55% жінок). Життя постійно вимагає враховува­ти діалектику кількісних і якісних показників, абсолютних і відносних величин. Зокрема, істотними є показники варіації ознак досліджуваного об'єкта (ступінь його однорідності-варіантності).