3. Процедура інтерпретації соціологічної інформації

Процедура інтерпретації— це перш за все перетворення певних чи­слових величин у логічну форму — показники (індикатори) за допомо­гою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми соціологіч­ного дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії ін­терпретації. Характер перевірки гіпотез залежить від типу дослідження. Наприклад, у розвідувальному дослідженні йдеться про просте зіставлення виявлених числових даних з уявними, в описувальному — про узагальнен­ня характеристик неоднорідного за складом об'єкта.

Слід пам'ятати, що найчастіше застосовується такий метод інтерпре­тації, як порівняння рядів розподілу за відносно однорідними підгрупами досліджуваної сукупності. Це досягається: а) внутрішнім співвідношен­ням (порівнянням елементів числового ряду); б) зовнішнім співвідношен­ням (порівнянням двох чи більше рядів розподілу, побудованих за двома чи більше показниками, один з яких є для них обов'язково спільним). Процедура внутрішнього співвідношення дозволяє однозначно інтерпре­тувати результати групування у випадках, коли числовий ряд має модель­ну (найбільшу) величину. За неможливості такого підходу використову­ють метод зовнішнього порівняння числового ряду.

Ці процедури дозволяють дослідникам робити висновки про стан і зміни соціального об'єкта, але поза рамками залишаються відповідні при­чини. Останні з'ясовуються за допомогою аналітичних досліджень, в яких схема перевірки гіпотез спирається на пошук взаємозв'язку між харак­теристиками соціального об'єкта. Така схема складається з двох послідов­них етапів інтерпретації, де перший характеризується використанням методу порівняння числових рядів розподілу, а другий —пошуками факторного показника (показників). Другий етап аналітичного досліджен­ня — більш суттєвий, адже саме на ньому реалізуються основні цілі та завдання наукового пошуку.

Отже, процедура аналізу соціологічної інформації, зокрема опрацю­вання, узагальнення та інтерпретація отриманих соціологічних даних, містить органічно взаємопов'язані компоненти аналізу цих даних у їх взаємодіях і взаємозалежностях, що відтворює відповідні характеристи­ки досліджуваного соціального об'єкта. Такий аналіз дозволяє переходи­ти до формулювання основних висновків та розробки практичних реко­мендацій з метою конкретного застосування їх в науково-дослідній або практичній діяльності.

4. Надійність соціологічної інформації

Під надійністю соціологічної інформації, як правило, розуміють зага­льну характеристику емпіричних даних, отриманих під час проведення соціологічних досліджень. Надійною називають таку інформацію, у якій, по-перше, відсутні невраховані помилки, тобто такі, величину котрих соціолог-дослідник не в змозі оцінити; по-друге, кількість врахованих по­милок не перевищує деякої заданої величини. При цьому помилки, про які соціологу-досліднику відомо, можуть бути інколи достатньо велики­ми, однак суттєво не впливають на надійність соціологічної інформації. Так, якщо помилка репрезентативності складає 20 %, то соціолог може екстраполювати дані вибірки на усю генеральну сукупність лише за умов, коли різниця даних значима (наприклад, перевищує 40%), і ця інформа­ція буде вважатися надійною.

Поняття надійності соціологічної інформації, яке невизначене в силу свого загального характеру, конкретизується за допомогою перерахуван­ня врахованих помилок і контрольованих у дослідженні факторів. Тому в залежності від того, які саме фактори контролюються, соціологічні дані називають правильними, точними, сталими, обгрунтованими, або репрезентованими, тобто в основі класифікації різних параметрів, що характе­ризують якість соціологічної інформації, лежить головним чином харак­тер тих чи інших помилок.

При цьому класифікація помилок має велике значення для характери­стики надійності соціологічної інформації. В соціології усі помилки при­йнято розподіляти на дві групи: 1) інструментальні помилки, що пов'я­зані головним чином із інструментарієм дослідження, методикою, техні­кою і процедурою збирання даних; 2) теоретичні (або логічні) помилки, що пов'язані, як правило, з недосконалістю теорії, покладеної в основу використовуваного засобу виміру, невірністю передбачень, обґрунтовую­чих вимірювальну процедуру, а також неправильним вибором логічної моделі того або іншого соціального явища чи процесу, що досліджується.

Варто зазначити, що інструментальні помилки, під якими власне ро­зуміють різницю між вимірюваним та істинним значенням ознаки, роз­поділяються, в свою чергу, на випадкові та систематичні. Випадковими називають ті помилки, що при повторних вимірах змінюються за ймовір­ними законами. Наприклад, якщо результат виміру — деяке число у мет­ричній шкалі, то при більшій кількості вимірів відхилення результату виміру в ту або другу сторону від істинного значення зустрічаються при­близно з однаковою частотою, та при збільшенні кількості вимірів серед­ня арифметична помилки наближається до нуля. Систематичні ж помилки при повторних вимірах лишаються постійними або змінюються згідно закону детермінізму, який говорить, що середня помилка із збільшенням числа вимірів не зменшується.

Відсутність випадкових помилок називають точністю соціологічної інформації. Оскільки випадкові помилки представляють собою розкидан­ня вимірюваного значення навколо істинного (при повторних вимірах), то точність інформації буде вищою тоді, коли буде меншим діапазон роз­кидання і коли вимірювані значення будуть ближчими між собою. Цю характеристику іменують також сталістю соціологічної інформації. Близь­кою до цього поняття є категорія відтворюваності, під котрою розуміється схожість результатів вимірювань, що здійснюються у різноманітних умо­вах, у різний час, та у різних місцях, а також за допомогою різних засобів, способів і методів.

Відсутність систематичних помилок, в свою чергу, називається пра­вильністю соціологічної інформації. Таким чином, соціологічна інформа­ція вважається надійною, якщо вона обґрунтована (тобто валідна), точна і правильна.

При цьому соціологічна наука для забезпечення надійності соціологіч­ної інформації використовує цілий арсенал методів її підвищення. Мето­ди підвищення надійності соціологічної інформації — це способи враху­вання помилок або контролю надійності емпіричних даних. Усю сукуп­ність цих методів можна розподілити на дві групи: І) методи зовнішнього контролю; 2) методи внутрішнього контролю. Перша група цих методів пов'язана головним чином із співставленням емпіричної інформації, отри­маної у конкретному дослідженні з будь-якою другою зовнішньою інформацією, а друга група — безпосередньо пов'язана із вивченням розподілу ознак в даному соціологічному дослідженні.

Що стосується першої групи — групи методів зовнішнього контролю надійності соціологічної інформації, то серед них виокремлюють такі:

1. контроль, зовнішній по відношенню до даного дослідження, тобто співставлення отриманих даних із даними повторного виміру;

2. контроль, зовнішній по відношенню до інструментарію дослід­ження (даної анкети), тобто співставлення даних опитування з даними інструментарію, котрий вважається еквівалентним (метод еквівалент­них форм), а також співставлення даних опитування з реальною поведін­кою людей;

3. контроль, зовнішній по відношенню до дослідника, або співставлення даних опитування з тими, що отримані за допомогою того ж само­го інструмента на тому ж самому масиві, але іншим соціологом-дослідником;

4. контроль, зовнішній по відношенню до об'єкта дослідження, тоб­то співставлення даних опитування з даними, що отримані на другому соціальному об'єкті.

Друга група — група методів внутрішнього контролю надійності со­ціологічної інформації, в свою чергу, може бути визначена наступним чином:

1. вивчення розподілу даної ознаки по усій вибірці, тобто розрахунок репрезентативності за допомогою вирахування дисперсії та обліку кіль­кості опитуваних; вивчення кількості відповідей на ті чи інші питання, або окремі пункти питань (виявлення "непрацюючих" питань або града­ції питань); вивчення форми розподілу (наявність "випадаючих" значень, відповідність нормальному розподілу значень);

2. співставлення розподілу різних ознак по усьому масиву; співставлення питань, що "служать для виміру однієї і тої ж змінної, з підсумковою змінною (зведеним показником); вивчення гомогенності анкети; усу­нення "суб'єктивних" огріх шляхом обліку "особистісного зрівняння" респондента;

3. вивчення розподілу ознак у різних підвибірках: усунення впливу інтерв'юера за допомогою метода Уорнера; дисперсійні критерії надійності для співставлення даних, отриманих шляхом застосування різних вимірювальних методик.

Таким чином, методи підвищення надійності соціологічної інформа­ції дають можливість установити ступінь надійності або відповідності результатів соціологічного дослідження, отриманих при повторному ви­користанні тієї ж самої методики і техніки в аналогічних умовах. Крім, того вони дають реальну можливість установлювати не тільки ступінь взаємозв'язку та взаємного виведення змінних та індикаторів, але й сту­пінь їх відповідності емпіричним даним, що отримані в ході проведення соціологічних досліджень.

Запитання до самоперевірки:

1. Розкрити сутність технології аналізу соціологічних даних.

2. Назвати і охарактеризувати основні етапи аналізу.

3. Визначити суть і послідовність процедури опрацювання соціологічної інформації.

4. Виділити основні компоненти процедури опрацювання.

5. Виявити шляхи та засоби узагальнення соціологічної інформації.

6. Охарактеризувати методику інтерпретації отриманих соціологічних даних.

7. Визначити основні способи надійності отриманих даних.

8. Дати класифікацію помилок отриманих соціологічних даних.

9. Назвати методи підвищення надійності соціологічної інформації.

1./№ заняття згідно робочої навчальної програми/ Тема:

Тема № 12 /26/

Ефективність соціологічних досліджень

Мета:

Виявити рівень інтересу студентів до проблеми ефективності отриманих результатів, сприяти формуванню знань про ефективність як остаточну інстанцію визначення місця і ролі досліджуваного об’єкту.

План заняття:

1. Ефективність як рівень збігу отриманих результатів.

2. Способи вимірів ефективності соціологічних досліджень.

3. Творчий характер процесу визначення ефективності соціологічного дослідження.

Література:

1. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004.

2. Соціологія. навчальний посібник. Укладач Шупик І.І. – К., НМЦ, 2002.

Піча В.М. Соціологія. навчальний посібник. – К.: “Каравела”, 2000.

4. Социология. Учебное пособие / Под обшей редакцией проф. В.П. Андрущенко и Н.И. Горлача. – Харьков, 1997.

Домашнє завдання:

1. с. 448-450 /конспект/, підготувати доповіді та реферати /індивідуально/ на теми:

1. Ефективність соціологічних досліджень.

2. Способи вимірів ефективності соціологічних досліджень.

3. Творчий характер процесу визначення ефективності соціологічних досліджень.

Після вивчення теми студент повинен:

ЗНАТИ:

- ефективність як остаточну інстанцію визначення місця і ролі досліджуваного об’єкту;

- що включає в себе системно-комплексний вимір ефективності соціологічних досліджень;

- у чому полягає творчий характер процесу визначення ефективності соціологічного дослідження;

- якими чинниками забезпечується ефективність соціологічних досліджень.

ВМІТИ:

- розкривати суть механізму ефективності соціологічних досліджень;

- визначити форми використання соціологічної інформації в практиці управлінської діяльності;

- пояснити на чому ґрунтується закон великих чисел;

- визначити суть поняття динаміки досліджуваного процесу.

Викладач______________ТОПЧІЄВ М.М.

Конспект /тези/

лекції з теми, що виноситься

на самостійне вивчення

САМОСТІЙНА РОБОТА № 12 (26)

Тема: ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ