2. Освіта як інститут соціалізації та самореалізації людини

Освіта відрізняється від інших соціальних інститутів своєю спрямо­ваністю, змістом діяльності, тобто функціями, про які вже йшлося вище. Як зазначалося, система освіти як соціальний інститут, предмет соціоло­гічної освітянської науки виконує дві функції: поточну і перспективну. Але це, так би мовити, характеристики зовнішнього плану. Суттю ж, вну­трішньою основою, найважливішою ознакою освіти є її здатність впли­вати на розвиток людини, готувати особистість до активної соціаль­ної діяльності.

Інші функції освіти (механізм передавання від покоління до покоління соціального досвіду, знань, результатів культурно-історич­ного розвитку суспільства, культуротвірна, соціокультурна діяльність) підпорядковані основній освітній проблемі — соціалізації індивіда.

Якщо деталізувати завдання, напрями діяльності системи освіти як соціального інституту, можна виділити три її найважливіші функції.

Пер­ша з них — загальне й професійне навчання молоді, здійснення підгото­вки спеціалістів, тобто один з механізмів розвитку продуктивних сил сус­пільства.

Друга — відтворення і розвиток соціальної структури суспільс­тва. Завдяки системі освіти відбувається перехід людей з одних соціаль­них спільнот в інші. Освіта в цьому аспекті є своєрідним "соціальним містком", тобто виступає важливим каналом соціальної мобільності. На таку функцію звертає увагу й П. Сорокін. Так, він називає інститути осві­ти і виховання засобами вертикальної соціальної циркуляції, а шкільну систему соціальним ліфтом, що рухається у різних напрямах серед різ­них верств населення залежно від типу суспільства.

Третя соціальна функція системи освіти— могутній вплив на соціалі­зацію індивідів, на духовне життя суспільства в цілому. Тим самим освіта посідає певне місце в системі культурних цінностей людини. Вона вели­кою мірою визначає "якість людського матеріалу" в суспільстві. Загалом система освіти виконує надзвичайно важливу функцію передачі культури суспільства від одного покоління до наступного.

У Законі "Про освіту" виділено такі елементи освіти:

- дошкільна освіта і виховання — здійснюються разом із сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їхній повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, на­вичок, потрібних для навчання у школі;

- загальна середня освіта — забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначен­ня, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспіль­ними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення;

- позашкільна освіта і виховання — забезпечує творчу самооргані­зацію дитини в системі позашкільних освітньо-виховних закладів, орієн­тується на динамізм розвитку потреб дітей та їхніх батьків у освітньо-виховних послугах;

- професійно-технічна освіта — забезпечує здобуття громадянами робітничої професії відповідно до покликання, інтересів, здібностей, під­вищення їхньої виробничої кваліфікації, перепідготовку;

- вища освіта — забезпечує фундаментальну наукову та загально­культурну, практичну підготовку, одержання громадянами спеціальності відповідно до покликання, інтересів, здібностей, підвищення їхньої ква­ліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовку науко­вих і науково-педагогічних кадрів;

- післядипломна підготовка — забезпечує систематичне поновлен­ня набутих у вузі знань, перепідготовку людей з вищою освітою з метою опанування нових спеціальностей та професій;

- аспірантура і докторантура — забезпечують наукову та педагогіч­ну підготовку кандидатів і докторів наук;

- самоосвіта — система набуття і підвищення рівня знань шляхом самостійного опанування знань та вмінь, одержання професії і спеціаль­ності. Самоосвіта набуває легітимності шляхом перевірки та оцінки знань за системою екстернату.

Багатогранність процесу розвитку людини описується в науковій літера­турі багатьма категоріями: формування, виховання, адаптація, соціаліза­ція, самовиховання. Кожна з них акцентує увагу на тому чи іншому аспек­ті цього процесу, виконує певну пояснювальну функцію, що в цілому дає уявлення про його природу, суть, соціальні суперечності, спрямування.

Різноманітність механізмів соціального розвитку особи і конкретно вход­ження індивіда в "соціум" через систему освіти, прилучення його до знань, людського досвіду, культури найповніше, на наш погляд, охоплює понят­тя "соціалізація".

Соціалізація - двосторонній процес взаємодії людини й суспільства. Його основним змістом є освіта, навчання, "передача-засвоєння" знань, соціо-історичного досвіду, культури, норм і зразків поведінки, людського способу буття.

Спеціалісти дедалі частіше звертаються до проблем безперервної осві­ти, центральною соціальною ідеєю якої є розвиток людини. Сама назва "безперервна" вносить плутанину в тлумачення безперервності. Якщо розуміти її буквально, тобто як процес, що не має перерв, розривів, то освіта інтерпретується як процес поетапний, тобто освіта "через усе жит­тя". Саме за такої інтерпретації починає діяти в нашій країні багатоступі­нчаста форма навчання, яка, з урахуванням Закону України "Про освіту", передбачає підготовку фахівців усіх рівнів (молодший спеціаліст, бака­лавр широкого профілю, спеціаліст з вузькою спеціалізацією, магістр).

Характерною рисою соціології освіти в сучасній Україні є ідея націо­нальної школи. Ця оригінальна концепція зумовлена історією України, тією реальністю, яка нині набуває чітких обрисів і характеризується творен­ням незалежної, суверенної, соборної України, що випливає з обставин української національної духовності.

Моделювання нової системи освіти має багато проблем, але звернімо увагу на кілька кардинальних, основних. Насамперед слід наголосити, що гарантом, головним фактором національної школи має бути націона­льна держава, основним пріоритетом повинен стати закон, справедли­вий щодо особи, всіх національностей.

Другою передумовою, фундаментом національної школи є сім'я. У колишньому радянському суспільстві, при зовні начебто щирому піклу­ванні держави про сім'ю, жінку-матір, дітей відбулося нівелювання цьо­го важливого підґрунтя розвитку особистості. Усуспільнення побуту (ма­ється на увазі утворення широкої дитсадкової системи), надто яскрава афішизація дошкільних дитячих закладів і звільнення жінки-матері, жінки-господині від сімейних обов'язків для суспільного господарства, для громадської діяльності призвело фактично до відторгнення сім'ї від впли­ву на виховання і розвиток дитини. Роль сім'ї як головного механізму соціалізації було зведено нанівець.

Стрижнем національної освітянської моделі має стати школа рідної мови як обов'язковий фактор на всіх рівнях освіти. Перш за все це має бути українська школа, оскільки у країні функціонує Закон про мови, яким українську мову проголошено державною.

Проблема гуманізації освіти випливає з потреби духовного відродження, роз­витку інтелектуального потенціалу народів України. Практика освітянсь­кого будівництва не обмежується гуманітаризацією навчального проце­су. Ідея гуманізації інтерпретується як суттєвий аспект самого навчально-виховного процесу, особливо це стосується інженерно-технічної освіти. У Концептуальних засадах гуманітарної освіти в Україні (1996 р.) перед­бачено: урахування в змісті й обсязі державної освіти базових дисциплін та спецкурсів соціально-гуманітарного циклу для кожного рівня спеціа­лістів.

Соціологія ж має говорити переважно про гуманізацію освіти як соці­ального інституту, суспільного утворення, суспільного буття. Слід наго­лосити на реалізації стрижневого положення щодо справжньої свободи людини, що зафіксовано в Законі України "Про освіту". Метою освіти в ньому визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібнос­тей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здат­них до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелекту­ального, творчого, культурного потенціалу народу. Освіта в Україні грун­тується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народами.

В соціології освіти вирізняються такі суттєві тенденції розвитку нової освітянської системи як засобу розвитку людини":

- оскільки сьогодні відбувається перегляд оцінок місця й ролі люди­ни у світі і суспільство усвідомлює, що людське життя — найвища цін­ність, система освіти має стати адаптованою до освітніх, соціокультурних і духовних потреб особи;

- необхідність комплексного забезпечення всіх ділянок системи без­ перервної освіти з урахуванням розмаїття здібностей, талантів, потреб кожної людини, суспільних потреб і вимог у зв'язку з прискоренням тем­пів науково-технічного і суспільно-економічного прогресу;

- значне збільшення варіантів освітніх закладів, установ, систем (на­ціональна школа, навчальні заклади стаціонарного, заочного, міського, сільського, спеціального типів), що відображають специфічні, національні, регіональні та інші інтереси населення, увага до неформальної освіти і самоосвіти;

- принципово нові відносини між освітою і суспільною діяльністю, оперативне і ефективне задоволення потреб українського суспільства;

- демократизація суспільного життя, побудова української держав­ності, що впливає на механізм функціонування системи освіти, управління нею, на забезпечення свобод і прав людини;

- подолання міжнародної ізоляції, входження у європейський та сві­товий освітянський простір;

- зростання ролі та значення загальнолюдських цінностей як крите­ріїв результативності освітянської діяльності;

- дедалі більша потреба підвищення престижу педагогічної праці, її якості й моральності.

Ці тенденції відображають складний і важкий шлях реформування системи освіти в Україні відповідно до рівня розвитку національної і сві­тової культури, вимог демократичних перетворень в українському суспі­льстві. Соціологія освіти покликана забезпечити науковий супровід, со­ціологічний моніторинг процесу реформування, забезпечити інститути соціального управління освітою вивіреною науковою інформацією про стан, тенденції і проблеми в освітянському середовищі.

Запитання до самоперевірки:

1. Визначити сутність соціології освіти як науки.

2. Розкрити об’єкт і предмет соціології освіти.

3. Визначити основне завдання соціології освіти.

4. Через які функції здійснюються завдання соціології освіти.

5. Дати характеристику освіти як інституту соціалізації та самореалізації людини.

6. Назвати основні елементи освіти згідно Закону „Про освіту”.

7. Визначити функції освіти.

8. Якій основній освітній проблемі підпорядковані функції освіти.

9. Виділити суттєві тенденції розвитку нової освітянської системи як засобу розвитку людини.

1./№ заняття згідно робочої навчальної програми/ Тема:

Тема № 9 /19/

Соціологія релігії

Мета:

Розглянути соціологію релігії як наукову соціологічну дисципліну, виникнення і розвиток соціології релігії як науки, навчити сприймати релігію як соціальний феномен.

План заняття:

1. Соціологія релігії як наука: об’єкт, предмет і методи дослідження.

2. Виникнення і розвиток соціології релігії.

3. Релігія як соціальний феномен: структура, функції, класифікація.

Література:

1. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004.

2. Піча В.М. Соціологія. навчальний посібник. – К.: “Каравела”, 2000.

3. Соціологія. навчальний посібник. Укладач Шупик І.І. – К., НМЦ, 2002.

Домашнє завдання:

1. с. 390-409 /конспект/, підготувати доповіді та реферати /індивідуально/ на теми:

1. Соціологія релігії – галузева соціологічна теорія.

2. Виникнення і розвиток соціології релігії.

3. Основні функції релігії.

4. Основні соціальні процеси у релігійній сфері.

Після вивчення теми студент повинен:

ЗНАТИ:

- об'єкт і предмет дослідження со­ціології релігії;

- основні методи дослідження;

- сутність основних категорій і понять со­ціології релігії;

ВМІТИ:

- визначати соціологію релігії як наукову соціологічну дисципліну;

- характеризувати основні періоди розвит­ку соціології релігії;

- розкривати структуру та функції релігії як соціального явища;

- визначати соціальне коріння виникнення релігії та сутність основних соціальних процесів у релігійній сфері.

Викладач______________ТОПЧІЄВ М.М.

Конспект /тези/

лекції з теми, що виноситься

на самостійне вивчення

САМОСТІЙНА РОБОТА № 9 (19)

Тема: СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ