1. Соціологія освіти як наука: об'єкт, предмет і сутність її складових

Соціологія освіти — галузь соціологічного знання, яка вивчає законо­мірності розвитку та функціонування освіти як соціального інституту та його взаємодії із суспільством.

Об 'єкт соціології освіти достатньо очевидний. Це сфера освіти, те соціальне середовище, яке утворюють люди, залучені до пере­дачі знань, в якому відбувається процес навчання у формі різноманітних навчальних занять, у ситуаціях, що складаються у ході таких занять, з певною системою взаємин людей, з їх інституціональною та неінституціональною організацією.

Що стосується предмета соціології освіти, тобто тієї суттєвої риси, що являє собою основу дослідження, вказує на її специфічність, особливість, то можна навести кілька визначень. Кожне з них має свої нюанси, аспекти, на­укові особливості, що може призвести до певних дискусій, але, на наш по­гляд, вони не мають принципового характеру. Найзагальніший вигляд має коротко сформульоване визначення соціології освіти, що наведено у Філо­софській енциклопедії: "Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут, як форму і спосіб суспільного життя".

Основне завдання соціології освіти полягає в тому, щоб своєча­сно виявити (на відповідному рівні) нагальні потреби або проблеми осві­тянського життя суспільства, які тільки зароджуються, і науково обґрун­тувати рекомендації щодо їх вирішення. Ця поточно-прогностична функ­ція соціології освіти тісно пов'язана з соціальним врядуванням, плану­ванням, прогнозуванням. Тут постає не стільки теоретичний інтерес, скі­льки потреба в обгрунтованих практичних рекомендаціях. Серед завдань соціології освіти, на наш погляд, можуть бути й такі:

• вивчення соціальних функцій освіти (загальної, вищої, професій­ної) в умовах становлення освіти як національної і, зокрема, в умовах українського духовного відродження;

• те саме, але в умовах розвитку ринкових відносин;

• те саме, тільки в умовах розвитку української державності, демократії. Реалізація завдань соціології освіти, як показує аналіз, здійснюється че­рез її функції.

Теоретико-пізнавальна функція соціології освіти вивчає глибинні, сут­тєві риси освітянського життя, саму систему освіти як соціального інсти­туту, її тенденції та закономірності.

Методологічна функція пов'язана з розробкою засобів пізнання сус­пільних процесів, які стосуються освіти.

Прогностична функція спрямована на передбачення наслідків відпо­відних освітніх концепцій, рішень, ідей, теорій, задумів.

Прикладна функція пов'язана з практикою освіти, використанням до­сягнень педагогіки, психології в освітянському житті суспільства, з роз­робкою критеріїв соціальної ефективності діяльності школи, технікумів, вузів, ліцеїв, академій тощо.

Гуманістична функція досліджує процеси гуманізації освіти, виділяє як пріоритетні ті напрями соціологічних досліджень, що пов'язані з гу­манітарними проблемами освіти.

Інноваційна функція зобов'язує соціологію освіти крокувати попере­ду практики, постійно випереджати її, збагачувати новаціями, науковими ідеями. Інновації можуть бути радикальними (коли висувається якась "на-віжена" ідея), удосконалюючими (удосконалення того, що вже мало міс­це в практиці), комбінаторними (з кількох положень висувається нове) або ж сукупними.

Світоглядна функція відображає формування освітянської свідомості, поведінки особистості, її позиції, оцінки щодо певних освітніх концепцій.

Виходячи з предметної специфіки соціології освіти на часі є виділен­ня як інтегруючої соціалізаційної функції, пов'язаної з соціологічним за­безпеченням і супроводом процесу соціалізації.