- •“Добре” - 16-24 бала
- •1. Сутність і зміст соціологічних законів
- •2. Класифікація соціологічних законів
- •3. Поняття і специфіка соціологічних категорій
- •4. Типологія і зміст соціологічних категорій
- •1. Визначення сутності і механізмів соціальної дії
- •2. Зміст і характерні ознаки соціальної взаємодії
- •3. Поняття та особливості соціальних відносин
- •1. Соціологія управління як наука: предмет, об'єкт, сутність та зміст
- •2. Ґенеза та еволюція соціології управління
- •3. Технологічні засади соціології управління
- •1. Соціологія громадської думки як наука: сутність, виникнення та розвиток
- •2. Поняття про об'єкт і суб'єкт громадської думки
- •3. Функціонування громадської думки
- •Конспект /тези/
- •1. Соціологія масової комунікації як наука: об'єкт, предмет і місце в системі
- •2. Масова комунікація як соціальна система
- •Конспект /тези/
- •Лекції з теми, що виноситься
- •На самостійне вивчення
- •Самостійна робота №6 (16)
- •Тема: соціологія етносу
- •1. Соціологія етносу як наука: об'єкт, предмет і методи
- •2. Методологічні аспекти вивчення етнічних спільнот
- •3. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми
- •1. Соціологія культури як наука: предмет, об'єкт, та основі напрями досліджень
- •2. Поняття і функції культури як соціального явища
- •3. Характерні риси елементів, форм та видів культури
- •4. Сутність і зміст культурної динаміки
- •1. Соціологія освіти як наука: об'єкт, предмет і сутність її складових
- •2. Освіта як інститут соціалізації та самореалізації людини
- •1. Соціологія релігії як наука: об'єкт, предмет і методи дослідження
- •2. Виникнення і розвиток соціології релігії
- •3. Релігія як соціальний феномен: структура, функції, класифікація
- •Конспект /тези/
- •Лекції з теми, що виноситься
- •На самостійне вивчення
- •Самостійна робота № 10 (22)
- •Тема: інтеграція соціологічних методів
- •1. Комплексно-системний підхід до встановлення об’єктивної істини
- •2. Класифікація соціологічних методів збирання соціальної інформації
- •3. Метод як систематизований спосіб досягнення результату
- •1. Сутність аналізу соціологічної інформації
- •2. Опрацювання соціологічної інформації.
- •3. Процедура інтерпретації соціологічної інформації
- •4. Надійність соціологічної інформації
- •1. Ефективність як рівень збігу отриманих результатів
- •2. Способи вимірів ефективності соціологічних досліджень
- •Творчий характер процесу визначення ефективності соціологічного
Конспект /тези/
лекції з теми, що виноситься
на самостійне вивчення
САМОСТІЙНА РОБОТА № 5
Тема: СОЦІОЛОГІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
1. Соціологія масової комунікації як наука: об'єкт, предмет і місце в системі
соціологічних знань
Соціологія — одна з багатьох наук, що займаються дослідженням масової комунікації. Остання є об'єктом вивчення як технічних, так і соціально-гуманітарних наукових дисциплін, таких, зокрема, як психологія і психолінгвістика, лінгвістика і соціолінгвістика, культурологія і журналістика, кібернетика й інформатика тощо. Як невід'ємна складова соціальної реальності, як важливий елемент соціального життя масова комунікація виступає об'єктом дослідження соціологічної науки. У сучасній навчальній літературі домінує уявлення про об'єкт соціологи масової комунікації ш про сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі.
Зазначимо, що об 'єктом соціології масової комунікації є насамперед особистості, соціальні групи і спільноти, регіони і суспільство загалом, задіяні у масовій комунікації, а також відповідні соціальні організації та соціальні інститути. Характерно, що уявлення про об'єкт соціології масової комунікації потерпають змін і уточнень, що пов'язано з розвитком масової комунікації як соціального явища і становленням ще досить молодої галузі соціологічних знань, яка займається дослідженням цього явища.
Отже, у найбільш узагальненому вигляді соціологія масової комунікації досліджує масову комунікацію як складне соціальне явище (соціальний феномен) та закономірності його функціонування у суспільстві, тенденції та прояви у взаємодії з іншими елементами суспільства.
Місце та роль соціології масової комунікації визначається низкою притаманних їй функцій: регулятивної, виховної, власне комунікативної (як засіб спілкування), соціально-організаційної, власне інформаційної (виробництво соціальної інформації), функції зворотного зв'язку (в управлінні соціальним життям), соціокультурної, освітньої та пізнавальної, соціалізаційної (збереження та поширення соціального досвіду), соціального захисту, соціального контролю, інформаційного обслуговування, соціальної взаємодії, управлінської та прогностичної функцій.
Предметом соціології масової комунікації доцільно вважати соціальні відносини, що виникають між учасниками масової комунікації та зумовлюються їхнім соціальним статусом і роллю в системі соціальної комунікації. Пропоноване тлумачення предмета дослідження розкривається системою категорій та понять, що утворюють категоріальний апарат соціології масової комунікації. До основних з них належать такі.
Комунікація (лат. — зв'язок, повідомлення) — це передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.
Масова комунікація — це соціокультурна взаємодія в масштабах суспільства через розповсюдження та обмін інформацією за допомогою технічно обладнаних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, відеосистем, кіно). В соціології зазвичай розмежовують терміни "масова комунікація" та "масова інформація". Комунікація хоч і пов'язана з переданням інформації, але не обмежується лише цим.
Масова інформація — це стереотипізована інформація, яка оперативно та регулярно поширюється на велику, географічно розпорошену аудиторію.
Масова інформація є змістовним наповненням масової комунікації, а обмін такою інформацією надає сенсу і спрямованості цьому виду соціального спілкування. Звернемо увагу, що як масова комунікація, так і масова інформація близькі між собою завдяки засобам масової інформації, конституюються ними і не можуть існувати поза ними.
Засоби масової інформації — це соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення інформації.
Аудиторія масової комунікації (від лат. — місце для слухання) — це значна, чисельна, географічно розпорошена сукупність людей, яка характеризується близькістю їхніх інформаційних інтересів і потреб, що проявляються у виборі форм, способів і каналів масової комунікації для їхнього задоволення. У вітчизняній соціологічній літературі аудиторія масової комунікації зазвичай розуміється як суб'єкт сприйняття та споживання масової інформації.
Комунікатор — це суб'єкт діяльності щодо виробництва та поширення масової інформації. В умовах демократизації суспільства — це складна система, до якої входять підрозділи єдиного редакційного колективу, працівники редакції (студії) і різнобічні стосунки між усіма цими складовими.
Ефекти масової комунікації— це трансформації в оцінках та поведінці людей, що відбуваються під впливом масової комунікації.
