- •1. Формування та розвиток первісного ладу на території України. Трипільська культура.
- •2. Кочові народи на території України.
- •3. Античні міста-держави (поліси) Північного Причорномор’я та їч суспільно-політичний устрій.
- •4. Походження східних слов’ян та їх розселення на території сучасної України. Основні теорії утворення держави Київська Русь.
- •5. Політичний та соціально-економічний розвиток Київської Русі
- •6. Запровадження християнства на Русі та його історичне значення.
- •7.Причини феодальної роздробленості Київської Русі, її політичний та соціально-економічний розвиток у серед. Хі – пер. Пол. Хііі ст.
- •8. Галицько-Волинське князівство спадкоємець державності, традицій та культури Київської Русі.
- •9. Боротьба Русі проти монголо-татарської навали.
- •10. Культура України давньоруського періоду.
- •11. Україна у склады Великого князівства Литовського (серед. XIV – хvi ст.). Національно-визвольний рух.
- •12. Україна у складі Речі Посполитої (серед. XVI – пер. Пол. XVII ст.).
- •13. Соціально-економічний розвиток України у серед. XVI – пер. Пол. XVII ст. Литовські Статути.
- •14. Кревська, Віленська, Городельська, Люблінська, Берестейська унії та їх наслідки для населення українських земель.
- •15. Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості. Запорізька Січ та її суспільно-політичний устрій.
- •16. Козацькі повстання проти Речі Посполитої (кінець XVI – поч. XVII ст.).
- •17. Причини Української Національної революції середини XVII ст. Та її основні етапи.
- •18. Ліквідація старого державного ладу та утворення української козацької держави в середині XVII ст.
- •19. Українсько – Російський договір 1654 р. Та його оцінка в історіографії.
- •20. Політичний розвиток України у др. Пол. XVII ст. – поч. Xviiі ст. Руїна.
- •21. Культура України у XIV – пер. Пол. XVII ст.
- •22. Правобережні та Західноукраїнські під владою Польщі (др. Пол. XVII - xviiі ст.)
- •23. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Івана Мазепи.
- •24. Конституція Пилипа Орлика «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького.
- •25. Остаточна ліквідація царизмом автономії України (1722 – 1786 рр.)
- •26. Три розподіли Польщі у кінці xviiі ст. Та доля Українських земель.
- •27. Українські землі у складі Російської імперії у др. Пол. Xviiі – пер. Пол. Хіх ст.
- •28. Українські землі у складі Австрійської імперії у др. Пол. Xviiі – пер. Пол. Хіх ст.
- •29. Антифеодальна боротьба народних мас в Україні у xviiі – пер. Пол. Хіх ст.
- •30. Буржуазні реформи 60-70х років хіх ст. В Україні та їх історичне значення.
- •31. Селянській та робітничий рух в Україні у пореформену добу (др. Пол. Хіх – поч. Хх ст)
- •32. Українське національне відродження у хіх ст.: етапи, організації, лідери.
- •33. Особливості соціально – економічного розвитку Українських земель на при кінці хіх – поч. Хх ст.
- •34. Україна у демократичній революції 1905 – 1907рр.
- •35. Столипінська аграрна реформа та її наслідки для України.
- •36. Україна в Першій світовій війні.
- •37. Утворення уцр в березні 1917р., її лідери та діяльність.
- •38. Боротьба більшовиків за владу в Україні (1917 – 1920рр.). Перший, другий,третій радянські уряди.
- •39. Гетьманський переворот 1918р. В Україні. Внутрішня та зовнішня п.Скоропадського.
- •40. Проголошення зунр в листопаді 1918р., її внутрішня та зовнішня політика. Акт Злуки.
- •42. Громадянська війна ті іноземна військова інтервенція в Україні: уроки історії «1917 – 1920рр».
- •43. Економічний та політичний стан України після завершення громадянської війни. Голод 1921 – 1923.
- •44. Урср в умовах нэПу радянського режиму (1921 – 1929рр.)
- •45. Україна і створення срср.
- •46. Здійснення в Україні індустріалізації (20 – 30ті роки хх ст.):досягнення та протиріччя.
- •47. Насильницьке запровадження колгоспного ладу в Україні у 30ті роки хх ст. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •48. Становлення та розвиток тоталітарної системи у 20 – 30ті роки хх ст. Сталінський терор в Україні.
- •49. Політика коренізації в Україні 20тих – 30тих роках хх ст.: досягнення та протиріччя.
- •50. Західноукраїнські землі у 20 – 30ті роки хх ст. Розвиток національно – визвольного руху.
- •51. Політичний та соціально – економічний розвиток України на передодні Другої світової та Великої Вітчизняної війни.
- •52. Радянсько – німецький пакт 1939р. Та доля Західноукраїнських земель.
- •54. Україна в планах фашистського уряду Німеччини. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941 – 1944рр.)
- •55. Особливості руху опору українського народу (1941 – 1945рр.)
- •56. Визволення України від Німецько – фашистських загарбників. Внесок українського народу в розгром нацистської Німеччини.
- •58. Україна у період відбудови народного господарства (1945 – 1955рр). Голод 1946 – 1947 та його наслідки в Україні.
- •59. «Радянізація» західноукраїнських областей у 40 – 50ті роки хх ст.
- •62. Зародження українського правозахисного руху у др. Пол. 50х – поч. 60х років хх ст. Диссидентських рух в Україні в 70х – 80х рр. Хх ст.
- •63. Політичний та соціально – економічний розвиток України у др. Пол. 60 – сер. 80р.
- •64. Еміграція українців за кордон: причини, етапи, характерні риси.
- •65. «Перебудова» в Україні: досягнення та протиріччя (1985 – 1991 роки). Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •66. Формування та розвиток багатопартійності в Україні в 80 – 90рр. Хх ст.
- •67. Україна в період від Декларації про державний суверенітет до референдуму про її незалежність.
- •68. Економічні та соціальні проблеми сучасної України: їх причини та шляхи вирішення.
- •69. Конституційний процес в Україні (1990 – 2006рр).
- •70. Державна символіка України та її історичне значення.
40. Проголошення зунр в листопаді 1918р., її внутрішня та зовнішня політика. Акт Злуки.
Західноукраї́нська Наро́дна Респу́бліка (за тодішнім правописом: Західно-Українська Народня Республика; ЗУНР) — українськадержава, що існувала протягом 1918–1919 років на території Західної України зі столицею у Львові. Постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року. Охоплювала територію заселену українцями — Галичину,Буковину й Закарпаття. 1 листопада розпочався військовий конфлікт проти Польщі, яку підтримували країни Антанти, насамперед Франція.22 січня 1919 року ЗУНР об'єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Окупована 18 липня 1919 року в ході українсько-польської війни. Анексована Польщею, Румунією іЧехословаччиною. До 15 березня 1923 року уряд ЗУНР перебував у еміграції.
Перед Первой мировой войной значительная часть украинских земель находилась в составе Австро-Венгрии. После поражения Австро-Венгрии и Германии в Первой мировой войне начался распад Австро-Венгрии. 7 октября 1918 года Регентский совет в Варшаве заявил о плане восстановления независимости Польши, и 9 октября польские депутаты австрийского парламента приняли решение об объединении в составе Польши бывших земель Речи Посполитой, включая Галицию. В ответ на это, уже на следующий день (10 октября) украинская фракция во главе с Евгением Петрушевичем приняла решение созвать во Львове Украинский национальный совет (УНС) — парламент украинцев Австро-Венгрии. Этот Совет был создан 18 октября. Председателем его считался Петрушевич, ведший однако дипломатическую работу в Вене; фактически же на месте работу вела Галицийская делегация совета во главе с Костем Левицким. Совет провозгласил своей целью создание украинского государства на территории Галиции, Буковины и Закарпатья. Опорой Совета были украинские национальные части австрийской армии — полки сечевых стрельцов. В то же время поляки, составлявшие 25 % населения спорных территорий, но привыкшие считать всю Галицию польской землёй, надеялись на её присоединении к Польше. Созданная в Кракове польская ликвидационная комиссия (для польских областей империи) намеревалась переехать во Львов и там провозгласить присоединение к возрождённой Польше польских провинций Австро-Венгрии (Малой Польши и Галиции).
Провозглашение украинского государства было намечено на 3 ноября. Однако известие о планах краковской комиссии заставило украинцев поспешить.
В ночь на 1 ноября 1918 года части сечевых стрельцов (украинские национальные части в австрийской армии) провозгласили власть УНС во Львове, Станиславе, Тернополе, Золочеве, Сокале, Раве-Русской, Коломые, Снятыне и Печенежене. В то же время во Львове началось восстание поляков.
Австро-венгерский губернатор во Львове передал власть вице-губернатору Владимиру Децкевичу, признанному УНС. 3 ноября УНС издал манифест о независимости Галиции. УНС принял декларацию о создании украинского государства на территории Галиции, Буковины и Закарпатья (хотя реально власть ЗУНР так и не была распространена ни на всю восточную Галицию, ни на территорию Закарпатья).
К 6 ноября 1918 года поляки, которые составляли большинство населения Львова и не желали быть частью ни одного другого государства, кроме польского, контролировали уже более половины города. В такой неспокойной обстановке 13 ноября 1918 года была провозглашена ЗУНР и создано её правительство — Государственный Секретариат во главе с Константином Левицким. В тот же день была создана Галицкая Армия.
21 ноября 1918 года польские войска взяли Львов и руководство ЗУНР было вынуждено бежать в Тернополь. Положение молодой республики было очень шатким — 11 ноября 1918 года румынские войска вошли в столицу Буковины Черновцы, в которых 6 ноября 1918 года власть перешла кКраевому Комитету УНС, а 15 января 1919 года столица Закарпатья Ужгород был занят чехословацкими войсками.
В течение 22 — 25 ноября 1918 года состоялись выборы 150 членов Украинского Народного Совета, который должен был выступать в качестве законодательного органа. Почти треть мест была зарезервирована для национальных меньшинств (в первую очередь — поляков и евреев). Поляки выборы бойкотировали, в отличие от евреев, составивших почти 10 % от состава депутатов.
1 декабря 1918 года делегаты Западноукраинской Народной Республики и Украинской Народной Республики подписали в городе Фастов договор об объединении обоих украинских государств в одно.
3 января 1919 года началась первая сессия УНС (в Станиславе), на которой президентские полномочия Евгена Петрушевича были подтверждены. Таким образом Евген Петрушевич становился главой государства. Кроме того был ратифицирован договор об объединении с УНР.
4 января было создано постоянное правительство ЗУНР во главе с Сидором Голубовичем.
21 января 1919 года в закарпатском городке Хусте прошёл Закарпатский Всенародный Конгресс, на котором были избранЦентральный Украинский Народный Совет и принята декларация о присоединении Закарпатья к УНР, хотя реального присоединения не последовало.
Несмотря на войну, ЗУНР постаралась сохранить стабильность ещё предвоенного австрийского административного устройства, использовав как украинских, так и польских профессионалов. ЗУНР были приняты законы, в соответствии которыми земля крупных землевладельцев была изъята и разделена между безземельными крестьянами. Кроме того, весной 1919 года было мобилизовано около 100 000 солдат, но из-за недостатка вооружений лишь 40 000 из них были готовы к участию в боях.
22 января 1919 года в Киеве было торжественно объявлено об объединении Западноукраинской Народной Республики с Украинской Народной Республикой (Акт Злуки). ЗУНР должна была войти в состав УНР на правах широкой автономии, в результате чего она переименовывалась в«Западную область Украинской Народной Республики» (ЗОУНР). Однако это было в большей мере чисто символическим актом, поскольку ЗУНР так и не смогла сформировать ни полноценной администрации, ни армии[источник не указан 632 дня].
В то же время Галицкая Армия совершила поход в Закарпатье (14 — 23 января 1919), но была разбита чехами.
16 февраля 1919 года Галицкая Армия начала «Волчуховскую операцию» по окружению группы польской армии, контролировавшей Львов. К 18 марта 1919 года операция провалилась и поляки сами начали наступление на восток ЗОУНР.
Ввиду тяжёлого положения республики 9 июня 1919 года правительство Голубовича сложило свои полномочия и вся власть перешла к Евгену Петрушевичу, который получил титул диктатора.
К началу июня 1919 года почти вся ЗОУНР была оккупирована Польшей, Румынией и Чехословакией. Галицкая Армия контролировала лишь правый берег реки Збруч, восточной границs между ЗОУНР и УНР. 7 июня 1919 года Галицкая Армия начала «Чортковское наступление», в результате чего войска ЗОУНР продвинулись к 24 июня вплотную ко Львову и Станиславу и заняли Тернополь. Однако 28 июня началось польское контрнаступление и к 16 июля Галицкая Армия была вытеснена на свои позиции от 7 июня. Началась поспешная эвакуация Галицкой Армии на левый берег Збруча и таким образом 18 июля 1919 года Галицкая Армия полностью потеряла контроль над территорией ЗОУНР. Часть побеждённых войск бежала в Чехословакию, где стала известна под названием «украинской бригады», однако основная часть армии, насчитывавшей около 50 000 бойцов, перешла на территорию Украинской Народной Республики.
21 апреля 1920 года Польша и Украина договорились о том, что граница должна проходить по реке Збруч. Фактически, однако, Петлюра в тот момент уже не представлял собой самостоятельной силы и мог существовать только при польской поддержке. С исчезновением таковой двумя месяцами спустя (с разгромом поляков на Украине) УНР окончательно прекратила своё существование. В результате разгрома Красной Армии под Варшавой и Замостьем в войне против Польши во второй половине 1921 года почти все земли бывшей ЗУНР остались в Польше, кроме тех, которые ранее отошли в состав Чехословакии и Румынии.
41. Україна у період Директорії. Семен Петлюра та оцінка його діяльності в історіографії.
Утворення Директорії овалення гетьманського режиму
Травень 1918 р. — створення Українського національно-державного союзу (УНДС) на чолі з П. Ніковським, до складу якого увійшли партії та організації соціалістичного спрямування; вони засудили політику гетьмана як антинародну та антиукраїнську. Серпень 1918 р. - перетворення УНДС на Український національний союз (УНС), який згодом очолив.
В. Винниченко. Мета: міцна самостійна Українська держава; обрання законної влади шляхом прямих, рівних, загальних, таємних та пропорційних виборів; -захист прав українства на міжнародній арені; курс на -повстання проти гетьманської влади.
14 листопада 1918 р. — для керівництва повстанням створено Директорію УНР у складі В. Винни-ченка (голова, член УСДРП), С. Петлюри (головний отаман військ УНР, член УСДРП), Ф. Швеця (член УГТСР) А. Макаренка (керівник профспілки залізничників), О. Андріївського (член УПСС).
15 листопада 1918 р. — початок повстання: виступ січових стрільців у Білій Церкві. , І.Щ 18 листопада 1918 р. — вирішальний бій під Мотовилівкою (поразка гетьманських військ, перехід значної їх частини на бік повстанців). 14 грудня 1918 р. — вступ до Києва військ Директорії; гетьман П. Скоропадський зрікся влади й виїхав до Німеччини. 18 грудня 1918 р. — прибуття Директорії до Києва.
26 грудня 1918 р. — проголошення Декларації програмою Директорії. Політичний курс: -Я скасування гетьманщини, відновлення УНР; з Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України; влада в УНР належить трудящому народу, а нетрудові, експлуататорські класи позбавляються права голосу (у результаті були позбавлені права голосу промисловці, поміщики, комерсанти, частини інтелігенції, духовенства та ін.); щ встановлення в Україні національного варіанту радянської влади; переда Причини поразки Директорії -Суперечлива внутрішня політика
-Необдумане закриття національних установ, створених під час правління гетьмана. Заборона вживання російської мови, нездаті іст влади завадити єврейським погромам. Незадовільна підготовка та організація армії. Розквіт отаманства, анархія. Особисте протистояння лідерів — В. Винниченка та С. Петлюри. ЙЙ -Складна зовнішньополітична ситуація (територія України стала ареною битви для військ радянської Росії, білогвардійців, Антанти, поляків).ча законодавчої влади Трудовому конгресу України;
