32. Українське національне відродження у хіх ст.: етапи, організації, лідери.

Стадії національного відродження

• Фольклорно-етнографічна: збирання і публікація народних пісень, вивчення історії, звичаїв, мови свого народу.

• Культурно-літературна: відродження мови,боротьба за розширення сфери її використання. Поширення літературних, драматичних, наукових творів, написаних рідною мовою. Зростання національної самосвідомості.

• Політична: боротьба нації за звільнення, зародження масового національного руху, який може привезти до незалежності нації. Виникнення політичних організацій, програми яких містять вимоги автономії або незалежності.

Декабристський рух в Україні

Декабристи - - представники дворянства Росії, які боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. В 1 825 р. підняли антицарське повстання, яке закінчилося поразкою.

Причини:

• дворяни розуміють, що кріпацтво і самодержавство є головними причинами відсталості Росії;

• вплив війни з Наполеоном 1812 р., яка виховала патріотизм майбутніх декабристів і зблизила їх з народом, та закордонних походів російської армії 1813-1814 рр., що ознайомили росіян із західни­ми революційними вченнями;

• розчарування в Олександрі І, який спочатку спри­яв розробці реформаторських проектів, а після наполеонівських воєн установив реакційний режим;

• вплив міжнародних подій: зростання національно-визвольного руху в Італії, Греції, Іспанії.

Передумови:

• Діяльність масонських лож, які об'єднували пред­ставників привілейованої верхівки суспільства і були своєрідною підготовкою до вступу в таємні декабристські товариства (найвідоміші — пол­тавська «Любов до істини» (1818 р.), київська «Ложа об'єднаних слов'ян» (1818 р.);

Масонство — релігійно-етичний рух, прибічники якого закли­кали до морального самовдосконалення й об'єднання людей за принципами взаємодопомоги, братерства, рівності. Хоча масони заявляли про невтручання в політику, вони відігравали помітну роль у революційних та національно-визвольних рухах.

Діяльність декабристів

Першими декабристськими організаціями ста­ли «Союз порятунку» та «Союз благоденства» (1816-1818 рр.), внаслідок реорганізації в 1821 р. виникло 2 осередки — Північне товариство з центром у Петербурзіі та Південне товариство з центром у Тульчині (Україна). Згодом було засновано ще 2 управи Південного товариства – Каменську та Васильківську. Крім того 1823р- було засновано Товариство об’єднаних слов’ян у Новограді-Волинському (фундатори — брати Борисови).

Між організаціями існували суттєві розходження які можна простежити в їхніх програмних документах.

Повстання декабристів

У 1825 р. помер імператор Росії Олександр І, і де­кабристи вирішили скористатися періодом міжцарювання. 14 грудня 1825 р. вони підняли повстан­ня у Петербурзі, яке було придушене (від місяця в який відбулося повстання, походить назва руху — декабристський). Ця поразка змусила Південне то­вариств терміново підготувати виступ. 28 грудня 1825р. С. Муравйов-Апостол піднімає повстання Урядові війська змогли ізо­лювати повстанців. Солдати здалися практично без бою.

Основні результати й наслідки

• Декабристи зазнали поразки, оскільки їхні мета ідеї були незрозумілими народові, вони мали вузьку соціальну базу, керівником не проявили рішучості, а перевага урядових військ була без сумісною

• Декабристи стали взірцем мужності, героїзму, са­мопожертви й відданості революційній справі для прийдешніх поколінь.

• Це було перше в історії Росії та України організо­ване збройне повстання проти самодержавст­ва і кріпацтва, що дало поштовх революційно­му рухові в наступні роки (польське повстання 1830-1831 рр., діяльність Кирило-Мефодіївського братства).

Кирило-Мефодіївське братство

Передумови створення

Організатори: професор Київського університе­ту М. Костомаров; студент (згодом викладач Полтав­ського кадетського корпусу) В. Білозерський; чи­новник М. Гулак; викладач гімназії, письменник П. Куліш; поет Т. Шевченко. Учасники — молоді люди віком 19-30 років, більшість з яких походила з дрібномаєтних дворян.

Мета: утвердження національної укр..державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов’янських держав.

Програмні засади:

• Ліквідація кріпосного права.

• національне визволення українського народу; створення конфедерації вільних слов'янських дер­жав із демократичним ладом (на кшталт США) зі столицею в Києві;

Практична діяльність:

— поширення програмних документів;

— пропаганда ідей братства в університеті, війсь­кових училищах, інших навчальних закладах

Києва;

— поширення творів Т. Шевченка;

__ розробка проекту створення в Україні широкої

мережі початкових навчальних закладів для всіх верств населення;

— збирання коштів на видання українських книг;

— створення першої української абетки - « кулі­шівки» (за прізвищем її автора П. Куліша);

• встановлення контактів із литовськими, польськи­ми, чеськими революціонерами, російським гуртком петрашевців.

Значення діяльності Кирило-Мефодіївського шва:

• Перша спроба інтелігенції перейти від культурни­цького до політичного етапу визвольної боротьби.

• Уперше здійснено спробу об'єднати українську національну ідею із загальнолюдськими хри­стиянськими цінностями та ідеєю слов'янської єдності.

• Національне звільнення українців розглядалося в контексті загальноєвропейської боротьби поне­волених народів.

• За своїми світоглядними принципами братство було схожим на такі європейські організації, як « Молода Італія », « Молода Ірландія », проте відки­дало насильство як засіб досягнення мети.