- •1. Формування та розвиток первісного ладу на території України. Трипільська культура.
- •2. Кочові народи на території України.
- •3. Античні міста-держави (поліси) Північного Причорномор’я та їч суспільно-політичний устрій.
- •4. Походження східних слов’ян та їх розселення на території сучасної України. Основні теорії утворення держави Київська Русь.
- •5. Політичний та соціально-економічний розвиток Київської Русі
- •6. Запровадження християнства на Русі та його історичне значення.
- •7.Причини феодальної роздробленості Київської Русі, її політичний та соціально-економічний розвиток у серед. Хі – пер. Пол. Хііі ст.
- •8. Галицько-Волинське князівство спадкоємець державності, традицій та культури Київської Русі.
- •9. Боротьба Русі проти монголо-татарської навали.
- •10. Культура України давньоруського періоду.
- •11. Україна у склады Великого князівства Литовського (серед. XIV – хvi ст.). Національно-визвольний рух.
- •12. Україна у складі Речі Посполитої (серед. XVI – пер. Пол. XVII ст.).
- •13. Соціально-економічний розвиток України у серед. XVI – пер. Пол. XVII ст. Литовські Статути.
- •14. Кревська, Віленська, Городельська, Люблінська, Берестейська унії та їх наслідки для населення українських земель.
- •15. Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості. Запорізька Січ та її суспільно-політичний устрій.
- •16. Козацькі повстання проти Речі Посполитої (кінець XVI – поч. XVII ст.).
- •17. Причини Української Національної революції середини XVII ст. Та її основні етапи.
- •18. Ліквідація старого державного ладу та утворення української козацької держави в середині XVII ст.
- •19. Українсько – Російський договір 1654 р. Та його оцінка в історіографії.
- •20. Політичний розвиток України у др. Пол. XVII ст. – поч. Xviiі ст. Руїна.
- •21. Культура України у XIV – пер. Пол. XVII ст.
- •22. Правобережні та Західноукраїнські під владою Польщі (др. Пол. XVII - xviiі ст.)
- •23. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Івана Мазепи.
- •24. Конституція Пилипа Орлика «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького.
- •25. Остаточна ліквідація царизмом автономії України (1722 – 1786 рр.)
- •26. Три розподіли Польщі у кінці xviiі ст. Та доля Українських земель.
- •27. Українські землі у складі Російської імперії у др. Пол. Xviiі – пер. Пол. Хіх ст.
- •28. Українські землі у складі Австрійської імперії у др. Пол. Xviiі – пер. Пол. Хіх ст.
- •29. Антифеодальна боротьба народних мас в Україні у xviiі – пер. Пол. Хіх ст.
- •30. Буржуазні реформи 60-70х років хіх ст. В Україні та їх історичне значення.
- •31. Селянській та робітничий рух в Україні у пореформену добу (др. Пол. Хіх – поч. Хх ст)
- •32. Українське національне відродження у хіх ст.: етапи, організації, лідери.
- •33. Особливості соціально – економічного розвитку Українських земель на при кінці хіх – поч. Хх ст.
- •34. Україна у демократичній революції 1905 – 1907рр.
- •35. Столипінська аграрна реформа та її наслідки для України.
- •36. Україна в Першій світовій війні.
- •37. Утворення уцр в березні 1917р., її лідери та діяльність.
- •38. Боротьба більшовиків за владу в Україні (1917 – 1920рр.). Перший, другий,третій радянські уряди.
- •39. Гетьманський переворот 1918р. В Україні. Внутрішня та зовнішня п.Скоропадського.
- •40. Проголошення зунр в листопаді 1918р., її внутрішня та зовнішня політика. Акт Злуки.
- •42. Громадянська війна ті іноземна військова інтервенція в Україні: уроки історії «1917 – 1920рр».
- •43. Економічний та політичний стан України після завершення громадянської війни. Голод 1921 – 1923.
- •44. Урср в умовах нэПу радянського режиму (1921 – 1929рр.)
- •45. Україна і створення срср.
- •46. Здійснення в Україні індустріалізації (20 – 30ті роки хх ст.):досягнення та протиріччя.
- •47. Насильницьке запровадження колгоспного ладу в Україні у 30ті роки хх ст. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •48. Становлення та розвиток тоталітарної системи у 20 – 30ті роки хх ст. Сталінський терор в Україні.
- •49. Політика коренізації в Україні 20тих – 30тих роках хх ст.: досягнення та протиріччя.
- •50. Західноукраїнські землі у 20 – 30ті роки хх ст. Розвиток національно – визвольного руху.
- •51. Політичний та соціально – економічний розвиток України на передодні Другої світової та Великої Вітчизняної війни.
- •52. Радянсько – німецький пакт 1939р. Та доля Західноукраїнських земель.
- •54. Україна в планах фашистського уряду Німеччини. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941 – 1944рр.)
- •55. Особливості руху опору українського народу (1941 – 1945рр.)
- •56. Визволення України від Німецько – фашистських загарбників. Внесок українського народу в розгром нацистської Німеччини.
- •58. Україна у період відбудови народного господарства (1945 – 1955рр). Голод 1946 – 1947 та його наслідки в Україні.
- •59. «Радянізація» західноукраїнських областей у 40 – 50ті роки хх ст.
- •62. Зародження українського правозахисного руху у др. Пол. 50х – поч. 60х років хх ст. Диссидентських рух в Україні в 70х – 80х рр. Хх ст.
- •63. Політичний та соціально – економічний розвиток України у др. Пол. 60 – сер. 80р.
- •64. Еміграція українців за кордон: причини, етапи, характерні риси.
- •65. «Перебудова» в Україні: досягнення та протиріччя (1985 – 1991 роки). Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •66. Формування та розвиток багатопартійності в Україні в 80 – 90рр. Хх ст.
- •67. Україна в період від Декларації про державний суверенітет до референдуму про її незалежність.
- •68. Економічні та соціальні проблеми сучасної України: їх причини та шляхи вирішення.
- •69. Конституційний процес в Україні (1990 – 2006рр).
- •70. Державна символіка України та її історичне значення.
21. Культура України у XIV – пер. Пол. XVII ст.
Вследствие трудностей исторического пути Украины (монголо-татарское завоевание в XIII веке, польско-литовская экспансия в XIV—XVI веках, зависимость от Российской и Австрийской империй в XIX—ХХ веках) в отечественной традиции народная культура сыграла исключительную роль. Это произошло, так как в XVI веке, когда феодально-боярская знать приняла католичество и польскую культуру, и к концу XVIII века, когда верх казацкой старшины был русифицирован, украинское общество развивалось в значительной мере без полноценной национальной культурной элиты.
Истинными творцами и носителями культуры продолжали оставаться широкие массы общества — крестьяне, казаки, ремесленники. Украинская культура на протяжении длительных периодов своей истории развивалась как народная. В ней большое место занимали фольклор, народные традиции, которые придавали ей особое очарование и колорит. Особенно ярко это проявилось в искусстве — народных думах, песнях, танцах, декоративно-прикладном искусстве. Именно благодаря сохранению и продолжению традиций, корни которых восходят к культуре Киевской Руси, стал возможным подъём украинской культуры и в XVI—XVII веках, и культурное возрождение в XIX веке.
В то же время ощутимы и отрицательные последствия такого характера развития украинской национальной культуры. В течение длительного времени много талантливых людей, которые родились и выросли на Украине, затем покидали её, связывали свою дальнейшую жизнь и творчество с русской, польской и другими культурами. Кроме того, прогресс в области естественных наук был выражен слабее, чем в гуманитарной.
Вместе с тем, самобытная и старинная система образования, которая достигла своего расцвета во время Казачества и обеспечила практически сплошную грамотность населения, давняя традиция книгописания, ориентированность на ведущие центры Европы, в частности на византийские культурные традиции, роль Украины-Руси как центра христианства в восточнославянском мире, а также как центра наук и высшего образования благодаря развитой сети коллегиумов, Острожскойи Киево-Могилянской академии; меценатство и государственная поддержка культуры рядом выдающихся государственников — Константином Острожским, Петром Конашевичем-Сагайдачным, Иваном Мазепой и др. — всё это позволило поднять украинскую культуру на мировой уровень, создать ряд классических шедевров в области книгопечатания, архитектуры, литературы, достичь значительных успехов внауке.
Известный исследователь украинской культуры Иван Огиенко отмечал, что украинской культуре с самого начала были присущи открытость миру, отсутствие ксенофобии и гуманизм. Говоря о гуманистической сути украинской культуры, нужно отметить и то, что сама система ценностей данной культуры в период её активного развития (XVII—XIX века) была довольно специфической. Богатый материал для такого вывода даёт творческое наследие Григория Сковороды, Феофана Прокоповича, Пантелеймона Кулиша, Тараса Шевченко. В своих философских сочинениях они решали вопрос о сущности и условиях человеческого счастья, о смысле человеческого существования.
В отличие от общественного мнения других европейских стран, где проблемы бедности, болезней и бескультурья планировалось преодолеть путём технического прогресса, повышения производительности труда, с помощью усилий просвещённых монархов и социального экспериментирования, украинские мыслители призывают к другому. «Родственный труд» и самопознание, свобода, ради которой не жалко расстаться с благополучием, ограничение жизненных потребностей, предпочтение духовности, нежели материальности — вот те пути и рецепты счастья, которых придерживались и которые пропагандировали ведущие украинские мыслители в духе более позднего европейского экзистенциализма. Сегодня такие подходы имеют особое значение для всего человечества.
Украинский народ имеет богатую и бурную историю. Жить ему пришлось на распутье, через которое проходило много разных народов и племён. Почти каждый из них покушался на украинскую землю. В таких тяжёлых, сложных условиях приходилось защищать свою свободу от врагов, приходилось быть и порабощённым. Эта борьба воспитала в украинцах яркую, характерную черту — свободолюбие. Именно она привела к тому, что уже в конце XVI века на Украине осуществлялась самая первая в то время демократия. Запорожская Сечь стала мощнейшим бастионом демократии и свободы не только у себя, но и для соседних народов. Поэтому и всё творчество народа пронизано свободолюбивым характером. Не раз теряя свободу, независимость, украинцы тосковали по ней, и эту тоску и борьбу за свободу воспроизводили во всех проявлениях своего творчества — в безбрежном море задушевных песен,дум, легенд; в живописи, вышивке, гончарстве, ткачестве и т. д.
