44. Ключові поняття і категорії соціології особистості: людина, індивід, особистість, індивідуальність.

Людина – це вид живих організмів, що на сучасному етапі існування живого перебуває на найвищому щаблі розвитку і зайняв його в результаті довгого і складного процесу історико-еволюційного прогресу (антропогенезу).

Індивід – це окремий організм, який існує самостійно, зокрема окрема людина, особа, одиничний представник роду людського.

Особистість – це поняття, вироблене для відображення біо-соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Індивідуальність – це сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.

45. Статусно-рольові позиції особистості.

Одна з перших спроб систематизації ролей була почата Т.Парсонсом. Він вважав, що кожна роль описується 5 основними характеристиками :

1. емоційної - одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші - розкутості ;

2. способом одержання - одні пропонуються, інші завойовуються ;

3. масштабом - частина ролей сформульована і строго обмежена, інша - розмита ;

4. нормалізацією - дія в строго встановлених правилах, або довільно;

5. мотивацією - на особистий прибуток, на загальне благо.

Соціальну роль варто розглядати 2-х аспектах :

· рольового чекання

· рольового виконання.

46. Характерні риси особистості та її внутрішня духовна структура. Потреби, інтереси, мотиви і цінності.

Основні якості особистості:

1. свобода і відповідальність.

2. почуття власної гідності.

3. морально-вольові якості.

4. цінності переконання.

5. світогляд.

6. свідомість.

7. інтелект.

Потреба – це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Інтерес – це емоційний вияв пізнавальних потреб людини, дуже важливий для формування різноманітних навиків і інтелекту.

Мотиви – це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії.

Цінності – це будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе.

47. Структура особистості (з. Фройд).

За 3. Фрейдом, структура особистості складається із трьох компонентів, або рівнів: «Воно», «Я», «Над-Я».

«Воно» - несвідома частина психіки людини, скупчення інстинктивних потягів, або сексуальних, або агресивних, які спонукають до негайного задоволення незалежно від ставлень суб'єкта до зовнішньої реальності.

«Я» відповідає свідомості. Це, як правило, самосвідомість людини, сприймання і оцінювання нею самою власної особистості і поведінки. «Я» орієнтується на реальність.

«Над-Я» являє собою систему моральних почуттів і вимог до поведінки, вчинків і рішень «Я» суб'єкта. «Над -Я» керується ідеальними уявленнями - прийнятими у суспільстві нормами моралі і цінностями.

Несвідомі потяги дуже часто призводять до конфлікту між «Воно» і «Над-Я», який розв'язується за допомогою «Я», тобто свідомості, яка, діючи відповідно до принципів реальності і раціональності, прагне максимально задовольнити потяги «Воно» і водночас не відступитися від моральних норм.

48. Ієрархія потреб за А. Маслоу.

5 рівнів потреб:

а) фізіологічні (вітальні);

б) екзестинційні (потреба безпеки);

в) соціальні потреба (потреба в дружби, спілкуванні, комунікації);

г) потреба у визнанні, статусі, престижі;

д) потреби творчості (самовираження).

49. Структура соціалізації особистості.

Соціалізація – це входження людини у суспільство, процес, в якому відбувається засвоєння культурних норм і соціальних ролей.

Структура соціалізації: два елементи:

а) адаптація – це пасивне пристосування до соціального середовища.

б) інтериорізація – це активна взаємодія індивіда з соціальним середовищем.

50. Фактори соціалізації.

Фактори соціалізації:

• освіта, виховання;

• самоосвіта, самовиховання.

51. Етапи соціалізації.

Основні етапи соціалізації особистості: дитинство, юність, батьківство, зрілий вік, старість.

Дитинство – це життєвий відрізок між народженням і підлітковим віком, який закінчується з наступанням статевого дозрівання.

Юність – це період розвитку людини, що передує зрілості.

Старість – це період життя людини після втрати здатності організму до продовження роду та до смерті.

52. Соціальна типологія особистості.

Однією з найважливіших проблем соціологічного аналізу є проблема соціальної типології особистості. Розрізняють такі типи особистості:

o ідеальний (в якому знаходить вияв вимога соціального ідеалу того чи іншого суспільства);

o нормативний (тобто сукупність властивостей особистості, формування яких об'єктивно необхідне для розвитку певного суспільства);

o реально існуючий, або, за висловом В. Ядова, модальний (тобто переважаючий тип особистості на тому чи іншому етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від нормативного і, тим більше, ідеального типу).

Р. Дарендорф розрізняв чотири типи особистості:

o людина-працююча (особистість, що створює суспільнокорисні блага, наприклад, селянин, воїн, політик та ін.);

o людина-споживач (особистість, сформована масовим споживанням);

o людина-універсальна (особистість, здатна займатися різними видами діяльності);

o людина-тоталітарна (особистість, що залежить від тоталітарної держави).