- •Виникнення і розвиток соціології як окремої науки.
- •Місце соціології в системі наук.
- •Об’єкт та предмет соціології як науки.
- •Структура соціологічного знання.
- •Відмінність між позитивістською та розуміючою соціологією.
- •Протосоціологічні знання в античну епоху. Розуміння суспільної природи людини у творчості Платона та Аристотеля.
- •Утопічні теорії досконалого суспільства представників середньовіччя.
- •Теорія суспільного договору представників епохи Нового часу т. Гоббса та Дж. Локка.
- •Соціальна спільнота та її типи.
- •Соціальні інститути як механізми самоорганізації спільного життя людей та їх різновиди.
- •Функції соціальних інститутів та їхнє місце в житті суспільства.
- •Функції соціології.
- •Макросоціологічний та мікросоціологічний підходи в соціології.
- •О. Конт як родоначальник соціології.
- •Закони розвитку суспільства методи соціології за о. Контом.
- •Соціальна статика як теорія суспільного порядку у вченні о. Конта. Складові суспільства як соціальної системи згідно цієї теорії.
- •Соціальна динаміка як теорія суспільного прогресу у вченні о. Конта. Стадії розвитку суспільства згідно цієї теорії.
- •Г. Спенсер як фундатор еволюціонізму.
- •Вчення к. Маркса про суспільно-економічні формації.
- •Зміст закону первинності базису і вторинності надбудови у соціологічній концепції к. Маркса.
- •Основні положення соціального дарвінізму.
- •Положення про соціальну солідарність у вченні е. Дюркгейма.
- •«Колективні уявлення» як одне з центральних положень соціологічної теорії е. Дюркгейм.
- •Зміст положення е. Дюркгейма про аномію суспільства.
- •«Розуміюча соціологія» м. Вебера.
- •Типи політичного панування м. Вебера.
- •Поняття соціальної дії та її типології за м. Вебером.
- •Вчення про еліти в. Парето.
- •Поняття соціальної взаємодії в концепції символічного інтеракціонізму.
- •Теорія соціокультурної динаміки п. Сорокіна.
- •Соціологія в. Липинського.
- •Основні складники програми соціального дослідження.
- •Методика проведення конкретно-соціологічного дослідження.
- •Етапи соціологічного дослідження.
- •Поняття суспільства, його ознаки.
- •Суспільство як цілісна система, його характеристики.
- •Структура суспільства.
- •Типологія суспільства (згідно класифікації д. Белла).
- •Поняття соціальної стратифікації.
- •Соціальна мобільність та її види.
- •Соціально-класова підструктура суспільства.
- •Основні сфери людської життєдіяльності.
- •Теорії символічного інтеракціонізму та феноменологічної соціології.
- •Ключові поняття і категорії соціології особистості: людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •Статусно-рольові позиції особистості.
- •Характерні риси особистості та її внутрішня духовна структура. Потреби, інтереси, мотиви і цінності.
- •Структура особистості (з. Фройд).
- •Особистість і референтна група.
- •Поняття та типи девіантної поведінки.
- •Предмет соціології економічного життя.
- •Характеристика економічної сфери як сфери суспільного життя.
- •Типи політичних систем та їх характеристика.
- •Соціальні конфлікти в сучасній Україні.
- •Соціальна сутність культури в суспільстві.
- •Функції культури в суспільстві.
- •Форми культури та їх взаємодія. Етноцентризм та культурний релятивізм.
- •Молодіжні субкультури в сучасному суспільстві.
- •Соціальні цінності та норми.
- •Соціальна сутність сім’ї та шлюбу.
Виникнення і розвиток соціології як окремої науки.
Соціологія – це наука про суспільство, про встановлення, розвиток та функціонування соціальних спільнот, між якими складаються соціальні відносини і взаємодії, а також про соціальну людину – творця цих спільнот і головного суб’єкта історичного розвитку.
Вона виникла в середині ХІХ. Засновник – Огюст Конт – це так-званий батько соціології, К. Сен-Сімон – хрещений батько, а Велика французька революція – матінка.
О. Конт поділяє соціологію як науку на два розділи:
- соціальна статистика – вивчає анатомію суспільства, його структуру, будову;
- соціальна динаміка – вивчає закони руху та розвитку суспільства, його прогрес.
Історію соціології поділяють на три етапи:
1. протосоціалогічний – з часів Стародавнього світу до середини ХІХ ст.. Представники: Платон, Аристотель, А. Августин, Ф. Аквінський, Г. Броцій, Ж. Ж. Руссо, Дж. Локк, Т. Гоббс, І. Кант, В. Ф. Гегель, Ш. Фур’є, К. Сен-Сімон. Формується два підходи щодо розуміння суспільства:
а) перший – пояснює суспільство, як природне явище; людину, як «політичну тварину»; державу, як природний витвір, різновид суспільства; представники: Аристотель, Л. А. Сенека, Ж. Боден, Ш. Л. Монтеск’є.
б) другий – пояснює суспільство, як штучне утворення. Представники: Платон, Дж. Локк, Т. Гоббс, Ж. Ж. Руссо.
2. академічний – середина ХІХ ст. – початок ХХ ст. Соціологія набуває статусу «окремої науки». Представники: О. Конт, Г. Спенсер, К. Маркс, Е. Дюркгейм.
3. новітній – початок ХХ ст. – дотепер. Розквіт «малих соціологій» - соціологія середнього рівня: соціологія міста, соціологія культури, соціологія політики. Представники: М. Вебер, П. Сорокін, Т. Партсон, Р. Мертон, Дж. Мід, Р. Парк, Ф. Знанецький, Е. Гідденс, А. Турен, Ю Хабермас, Т. Лукман, Н. Луман.
Місце соціології в системі наук.
Класифікація наук по методах О. Конта (від найпростішої до найскладнішої):
математика;
астрономія;
фізика;
хімія;
біологія;
соціологія.
Специфіка соціології полягає в тому, що саме соціологічне знання внутрішньо теж глибоко диференційоване і являє собою функціонально пов’язану систему.
Сукупність наук, які поєднані вивченням одного і того ж об’єкту та підпорядкуванням спільним законам та категоріям, називається міждисциплінарною матрицею. До неї належать: філософія, історія, економіка, психологія, антропологія.
Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер та підсистем називається внутрішньо дисциплінарною матрицею. До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія праці, соціологія сім’ї, етносоціологія.
Об’єкт та предмет соціології як науки.
Об’єктом соціології являється вся соціальна реальність (В. Ядов).
Предмет:
макро-соціологічний підхід – суспільство розглядається як цілісна система. Представники: функціоналізм – Г. Спенсер, структурна теорія – Т. Парсон, конфліктологія – Кал Маркс.
мікропідхід – в межах цього підходу виникають: «розуміюча соціологія» - М. Вебер, символічний інтеракціонізм (взаємодія) – Дж. Мід, теорія обміну – Дж. Хоманс.
мікросоціологічний підхід акцентує увагу на світі людської поведінки і свідомості.
Предметне поле соціології: 1. Соціальна структура; 2. Соціальні спільноти; 3. Соціальні інститути; 4. Соціальні процеси і зміни; 5. Соціальні дії та взаємодії. 6. Соціальні закони. 7. Особистість, її поведінка, свідомість.