- •1 Питання .
- •2 Питання.
- •3 Питання.
- •4 Питання.
- •5 Питання.
- •6 Питання.
- •7 Питання
- •8 Питання.
- •9 Питання
- •10 Питання.
- •11 Питання.
- •12 Питання.
- •13 Питання
- •14 Питання.
- •15 Питання.
- •16 Питання.
- •17 Питання.
- •18 Питання.
- •19 Питання.
- •20 Питання.
- •21 Питання
- •22 Питання
- •23 Питання.
- •24 Питання.
- •25 Питання.
- •26 Питання.
- •27 Питання.
- •28 Питання.
- •29 Питання.
- •30 Питання.
- •31 Питання.
- •32 Питання.
- •33 Питання.
- •34 Питання.
- •35 Питання.
- •36 Питання.
- •37 Питання.
- •38 Питання.
- •39 Питання.
- •40 Питання.
- •41 Питання.
- •42 Питання.
- •43 Питання.
- •44 Питання.
- •45 Питання.
- •46 Питання.
- •47 Питання.
- •48 Питання.
- •49 Питання.
- •50 Питання.
- •51 Питання.
- •52 Питання.
- •53 Питання
- •54 Питання.
- •55 Питання.
- •56 Питання.
- •57 Питання.
- •58 Питання
26 Питання.
Задача мінімізації булевих функцій (коефіцієнти простоти). Скорочені форми (накриття функцій, входження функцій, імпліканти, прості імпліканти). Теорема про подання булевої функції у вигляді диз’юнкції її імплікант (з доведенням). Метод Квайна (з доведенням).
Мінімізацією називаються перетворення функції, яке веде до зменшення числа символів, а отже, числа змінних. Мінімізація веде до спрощення алгебраїчного виразу, тобто до спрощення автомату, що описується заданим виразом. Коефіцієнт простоти приймається при оцінюванні складності.
Функція f(x 1 ,…,x n ) накриває функцію g(x 1 ,…,x m ) (n<m) на наборі аргументів (a 1 ,…,a n ), якщо ∀ x n+1 ,…,x m : g(a 1 ,…,a n , x n+1 ,…,x m ) = f(a 1 ,…,a n ).
Говорять, що функція g входить у функцію f, коли функція g має не меншу кількість нулів, ніж функція f.
Функцію g, що входить у задану функцію f, називають її імплікантою.
Простими імплікантами булевої функції називаються елементарні кон’юнкції, що самі входять у задану функцію f, але ніяка власна частина їх у функцію f не входить.
Будь-яка булева функція дорівнює диз’юнкції всіх своїх простих імплікант.
Серед усіх простих імплікант завжди знайдуться такі, які разом із заданою функцією перетворюються на 1 у цьому наборі. Таким чином, диз’юнкція всіх простих імплікант накриває всі нулі й одиниці заданої функції, тобто збігається з нею.
Якщо в ДДНФ булевої функції виконати операції неповного склеювання, а потім усі операції поглинання, то дістанемо скорочену ДНФ, тобто диз’юнкцію всіх простих імплікант.
Доведення. Розглянемо операцію розгортання, що є оберненою до операції склеювання. Розгортання – це множення деяких членів на вираз типу ) ( x x ∨ , що, природно, не змінює значення цих членів. За допомогою операції розгортання проста імпліканта може бути подана у вигляді диз’юнкції мінтермів – конституент одиниці. Якщо утворений вираз міститиме кілька однакових мінтермів, то, замінивши диз’юнкцію мінтермів одним мінтермом, дістанемо у підсумку ДДНФ. Оскільки операція розгортання є оберненою до операції склеювання, то, застосувавши операції склеювання до ДДНФ, можна знайти прості імпліканти.
Виконавши спочатку операції неповного склеювання, здобудемо всі прості імпліканти. Тому при проведенні операцій склеювання кожний член потрібно залишити у виразі для використання його при інших склеюваннях. Але після цього ДНФ міститиме зайві члени. Провівши далі операції поглинання, дістанемо тільки прості імпліканти. ►
27 Питання.
Тупикові нормальні форми (алгоритм побудови тупикових форм). Теорема про зв’язок тупикових та мінімальних форм. Побудова мінімальної форми за допомогою методу імплікативних матриць. Метод мінімізаційних карт Карно-Вейча.
Можна сформулювати один з алгоритмів утворення тупикових ДНФ (алгоритм спрощення, тобто алгоритм найшвидшого спуску):
1. Функцію подають у ДДНФ.
2. Упорядковують ДДНФ (записують співмножники так, щоб було зручно здійснювати перетворення).
3. До ДДНФ застосовують операцію вилучення елементарних кон’юнкцій, а потім операцію вилучення співмножників.
Будь-яка мінімальна ДНФ булевої функції є тупиковою.
Для знаходження мінімальної ДНФ побудуємо імплікативну матрицю, в якій у рядках записані імпліканти, а в стовпцях – мінтерми. У комірках таблиці хрестиками відмичаємо імпліканти, які накривають відповідні одиниці заданої функції. Знизу таблиці символом (*) помічаємо всі ті стовпці, в яких стоїть тільки один хрестик. Відповідні їм імпліканти також відмічаємо символом (*) – вони є обов’язковими. Відмічаємо також символом “+” ті стовпці, які покриваються обов’язковими імплікантами. Якщо всі стовпці відмічені, то отриманий набір обов’язкових імплікант утворює мінімальну ДНФ. Якщо частина стовпців лишається непокритою, то з решти імплікант обирається найменше число найбільш коротких імплікант так, щоб всі стовпці були покриті.
Діаграми Карно-Вейча – це спеціальні таблиці, що використовуються для задання булевих функцій і дають змогу спростити процес пошуку мінімальних форм.
