Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора думка.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
675.33 Кб
Скачать

30. Феодальні відносини в Україні.

Із завершенням формування Київської Русі (10-11ст) ґенеза феодалізму відбув. В двох напрямках: 1. Посилюється диференціація в вотчині, аллод переростає у феод-вотчину 2. Відбув. Процес одержавлення, земля стає власністю князя. За князювання Я. Мудрого зявляється перший звід феодальних законів «Руська правда»(11ст) Феодальні відносини у Київській Русі ще не були визначальними і ще тривалий час зберігалася міцна патріархальна сусідська громада (община), що можна пояснити багатьма причинами, зокрема й наявністю вільних земель, куди мали можливість перейти селяни. З розвитком феодального землеволодіння виникає та набирає поширення така його форма як вотчина — спадкова феодальна власність на землю, яка виникає в результаті жалування князем землі боярам і визначалася як безумовне володіння землею за необмеженого розпорядження нею. Також відбувається процес одержавлення, окняжіння общинних земель, земля стає власністю князя. У12-14 ст. в умовах феодальної роздробленості виникає зростання вотчинного землеволодіння

31. Причини виникнення та суть фільваркової системи на Україні? Через уведення законодавства Річі Посполитої соціально-ек. відносини докорінно змінилися. Змінюється характер землеволодіння. Відбувається повне закріпачення селян. Усі землі стають власністю короля та передаються польській шляхті. Саме це і було причинами виникнення фільварків. Фільварок – багатогалузеве господарство, засноване на кріпацькій праці селян та зорієнтоване на потреби внутрішнього та зовнішнього ринку. Відбувається диференціація селянської верстви. Селяни державні – мали право власності і платили данину. Селяни тяглові – жили у феодала і відробляли панщину, без права переходу. Селяни службові – об’єднувалися у сотні; ремісники, рибалки були заможними і мали власних селян. Панські селяни – кріпаки.

32. Особливості розвитку феодальних відносин на Укр в лит-польську д.

Аграрні відносини польсько-литовської доби регулювали новими правовими актами: Литовськими статутами та іншими, які поширювалися на укр.. землі. Литовські князі та польські королі вважали українські землі своєю власністю. Вони роздавали їх на право та на ліво з правом експлуатації селян. З розвитком феодального землеволодіння найчастіше був пов’язаний процес потупового покріпачення селянства. У Литві остаточне закріплення селян було фіксовано Литовським статутом 1588р. За селянами залишалося лише право володіти рухомим майном, необхідне для виконання повинностей.

„Устава на волоки” - це земельна реформа, за якою вся земля селян вимірювалась та поділялась на волоки (20 га). Саме за волоком закріплювалися всі повинності що їх несли селяни. Відбувається повне закріпачення селян. Усі землі стають власністю короля та передаються польській шляхті. На основі цієї реформи було створено фільваркові господарства.

33. Які основні селянські верстви сформув на Укр в період аграрного суспільства?

Відбувається диференціація селянської верстви. Селяни державні – мали право власності і платили данину, могли переходити на незаймані землі. Селяни тяглові – жили у феодала і відробляли панщину, без права переходу. Селяни службові – об’єднувалися у сотні; ремісники, рибалки були заможними і мали власних селян. Панські селяни – кріпаки.