Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора думка.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
675.33 Кб
Скачать

10. Економічна думка Стародавнього сходу.

Економі́чна ду́мка Старода́внього Схо́ду має в основному релігійну форму і підпорядкована вирішенню соціальних та політичних проблем. В економічних творах того часу проблеми економіки в цілому не стали предметом наукового аналізу. У той же час економічні праці містили рекомендації з управління державою і контролю за економічною діяльністю громадян.

Економічна думка Стародавнього Китаю

Одним з перших економічних праць є Давньо Китайський «Гуан-Цзи», 564 об'єднав трактату, створених в 7-4. до нашої ери. В «Гуан-Цзи» з'явилася ідея врівноваження ринкової стихії. Правитель повинен утримувати товар, який знаходиться у надлишку у населення і випускати в обіг товар, який знаходиться в недостачі. Автори трактатів висловлювалися за нормовану емісію грошових знаків, а також державне регулювання цін з метою стабілізації економік.

Економічна думка Стародавньої Індії

Основним економічним працею Стародавньої Індії є трактат «Артхашастра» складається з 15 книг. Трактат присвячено «Артхе» — матеріальній вигоді, яку можна отримати шляхом завоювання нових населених земель. За рахунок доходів від нових земель цар може зібрати більше військ і в результаті стати «володарем світу». У трактаті є конкретні рекомендації для поповнення скарбниці: максимально можливі і різноманітні податки, у тому числі за алкогольні напої, стягнення коштів з паломників, страта і конфіскація майна злочинців. Однією з головний завдань ставиться боротьба з корупцією і як заходи боротьби пропонується часта зміна чиновників, щоб вони не встигли звикнути до посади і використовувати своє становище в корисливих цілях/

Економічна думка Вавілонії

Соціально-економічним працею в Вавілонії є закони царя Хаммурапі, в яких задавалися конкретні кроки щодо поліпшення економічної ситуації. Значною мірою приділялася увага захисту майна громадян, в першу чергу чиновників і воїнів. Закони Хаммурапі будувалися на основі поділу населення на повноправних вільних громадян, неповноправних вільних і рабів. Відповідно, покарання для повноправних вільних було найменшим, для рабів — найбільшим. Регулювалася діяльність лихварів: чітке визначення відсоткової ставки, обмеження боргового рабства трьома роками, у разі неврожаю термін погашення боргу продовжувався, встановлювалася відповідальність за жорстоке поводження з боржниками. Велика увага приділялася питань найму, але не було різниці між найманням людей чи майна.

Економічна думка Стародавнього Єгипту

Головною проблемою давньоєгипетської літератури було питання управління. В «Повчаннях» відбивалися питання управління на різних рівнях, в «Повчаннях геракліопольского царя своєму синові Мерікара» приділялася увага зміцненню чиновницького апарату, в «Повчаннях Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі» прославлялася кар'єра писаря. З літературних джерел можна зробити висновок про високий рівень централізації управління в Стародавньому Єгипті.

11. В чому полягають особливості еллінської господарської системи та античного рабства?

У І тис до н е – першій половині І тис н е па пд. Європи складається античне рабство. Елементи традиційної патріархальної системи на основі боргового рабства переплітаються із використанням більш продуктивної праці рабів.

Вперше у світовій історії місто витісняє і підпорядковує собі село. Сг є другорядним. Первинною галуззю виробничої діяльності стає ремесло. До основних галузей господарства відносять торгівлю, гірничодобування, вироб кераміки, металургію, ткацтво. Утверджується виробнича спеціалізація в містах.

У сг районах греки вирощують високотоварні субтропічні культури, перш за все оливки і виноград, а також цитрусові, горіхи, тютюн. Серед зернових культивуються пшеницю, просо, ячмінь, кукурудзу, овес, жито. Основні землеробські райони — Фессалія, Македонія, Пелопоннес і острови. Вигінне скотарство в основному в Епірі має традиційний мясо-вовняний напрям головним чином вівці і кози. На узбережжі і островах греки займаються мореплаванням, рибальством, добуванням молюсків. У багатогалузевій промисловості зайнята 15 населення, що працюють по найму. Розвинені народні ремесла і художні промисли — гончарна, ковальська справа, домашнє ткання, вишивка, килимоткацтво. В останні десятиліття зростає частка населення, зайната у сфері послуг, особливу у галузі туризму.

12. галузі та особливості розвитку у Греції. Географічно-природні умови Греції сприяли перетворенню її жителів у ремісників. Торговців, мореплавців, на відміну від землеробів і скотарів в інших країнах. Тому на передній план економічної античної системи виходить питання землеволодіння, приватної власності, рабства, становище селянства, поділ праці, розвитку ремесла, торгівлі, грошового обігу. Вперше у світовій історії місто витісняє і підпорядковує собі село. С\г є другорядним. Первинною галуззю виробничої діяльності стає ремесло. До основних галузей господарства відносять торгівлю, гірничодобування, виробн. кераміки, металургію, ткацтво, виробництво зброї. Утверджується виробнича спеціалізація в містах. С\г вирощує пшеницю, олію, виноградство. Ремісниче виробництво забезпечили ергестерії. Ергестерії – великі спеціалізовані майстерні приватновласницького характеру, де основною продуктивною силою були раби.

13. 2 типи міст полісів у Греції. . У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та інші кате­горії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняття­ми, які греки вважали негідними громадянина. Полісний період (VIII — IV ст до н. е.), держави формуються тепер у вигляді полісів — дрібних суверенних утворень, із республіканським ладом. Крім того, розгортається грецька колонізація у Середземномор'ї і Північному Причорномор'ї, де греки засновують численні міста-колонії. Треба враховувати, що назва «Стародавня Греція» (або Еллада, як її називали самі греки) означає не єдину державу, а світ незалежних полісів, об'єднаних спільністю мови, релігії, культурних традицій, політичних і торгових зв'язків.Спарта – військова олігархічна держава. Спартанці вважали фізичну працю принизливою. Ф-ію грошей тут виконують пластини. Полонених перетворювали у рабів. У господарському відношенні була відсталою. Обмін слаборозвинений. У 5ст. до н. е. в громадянській Пелепонеській війні Спарта отримала перемогу, а це означало перемогу олігархії над демократією.

Афіни – аристократична держава. Існувало боргове рабство ремісників та землеробів із правом викупу. Раби – основна продуктивна сила в первинній галузі виробничої діяльності.

Аттика – тиранія. Первинними галузями тут є ремесло і торгівля. С\г – другорядне. Раби – основна продуктивна сила в ремеслі. Були привілейовані раби(вчителі, лікарі, купці).