73.Що таке революція “Мейдзи“?

У другій половині XIX ст. почалася масова колонізація регіонів Тихого океану. Після «опіумних війн» відбулося насильницьке відкриття Китаю для європейської колонізації. Могутнім конкурентом європейців у цьому регіоні стали США. їхні дешеві та якісні товари витісняли європейські. У 1853 р. біля берегів Японії з'явився американський флот і загрозою бойових дій змусив японські власті відкрити для торгівлі свої порти. Одночасно з такими ж вимогами виступили Англія та Росія. Проникнення європейців та американців до Японії підірвало авторитет традиційної влади сьогуна, який спирався на князів-землевласників. У 1866 р. помер сьогун Ємоті, який уособлював світську владу, а 1867 р. — імператор (мікадо) Комей, який репрезентував владу релігійну. У країні спалахнула боротьба за владу. Нового імператора Міцухіто підтримували самураї півдня Японії, городяни, селяни. У січні 1868 р. війська імператора, що мали європейську зброю, розгромили війська сьогуна, а в травні вступили до столиці сьогуна Токіо (Едо). Так імператор об'єднав світську й духовну владу. Роки його правління (до 1912р.) отримали назву Мейдзи («освічене правління»). Переворот Мейдзи започаткував радикальні соціальні, політичні та економічні зміни в японському суспільстві. Відбулася швидка модернізація країни на основі застосування іноземного досвіду з урахуванням національних традицій, було створено могутній промисловий потенціал із необхідними для цього нововведеннями у політичних інститутах, правових нормах і т. д. Революція 1868 р. була за своїм змістом буржуазною, але вона носила половинчастий характер і не повністю вирішила завдання буржуазних перетворень. Її половинчатість виявилася як в істоті проведених перетворень, так і у формі встановленої влади. Вона відкрила дорогу для розвитку капіталізму, але в той же час зберегла багато пережитків феодалізму. «Революція Мейдзі не була результатом звитяжного повстання міських санкюлотів і безземельних селян, як це було у Франції, а була угодою, досягнутою між одним крилом феодального класу, – найбільшими тодзама, в якості представників яких виступали самураї і гоєнін, і багатющим міським купецтвом» [Норман Г. Возникновеніє сучасної держави в Японії. М., 1961.]. Встановлення абсолютної монархії як форми державної влади (при формальному конституційному правлінні, введеному пізніше), компромісні заходи відносно верхівки колишнього класу феодалів, створення нового класу поміщиків, що використовують значною мірою докапіталістичні форми експлуатації все це говорить про половинчастий, незавершений характер революції.

74. Економічне вчення а. Сміта.

теорія була розроблена і описана в 1776 році в роботі “Дослідження про природу та причини багатства націй”. В ній вперше доводиться, що багатство націй не залежить від кількості золота та срібла, які вона має, а від її спроможності виробляти товари та послуги. Згідно з цим основне завдання держави полягає в тому, щоб розвивати виробництво за рахунок поділу праці та кооперації. Найкращим чином держава це може зробити, якщо не буде втручатися в економіку принцип лейзефе. Аналіз, здійснений Адамом Смітом, став вихідною точкою класичної теорії, що служить основою для усіх видів політики вільної торгівлі.

Теорія Адама Сміта має такі припущення:

1 праця являє собою єдиний фактор виробництва

2 має місце повна зайнятість тобто всі ресурси, як має та чи інша країна, використовуються повністю

3 в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують між собою тільки двома товарами

4 витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар

5 ціна одного товару відображена кількістю праці, який необхідно витратити для виробництва одиниці іншого товару

6 транспортні витрати дорівнюються нулю

7 зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.