8. Економічна думка Стародавнього Єгипту.

Важливе місце серед історичних пам'яток Стародавнього Єгипту займають повчання, більшість з яких мають форму порад батька синові. Так, наприклад, „Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мірікара” (ХХІІ ст. до н. е.) присвячене абсолютизації божественної влади та визнанню правил людської поведінки та економічних і політичних функції фараона. На думку автора, фараон здійснює централізоване управління владою та контролює виробництво і розподіл.Наступною пам'яткою є „Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі” (ХХІ – ХVІІ ст. до н. е.), де фараон переконує свого сина в перевагах фаху писаря, здійснюючи розуміння поділу праці. Зміст даного повчання перегукується з сучасністю, коли освіта та навчання стали пріоритетними. Цінність його полягає в тому, що на той час був встановлений обов'язковий перелік занять стародавніх єгиптян, що засвідчує тогочасний рівень поділу праці.

Процес еволюції давньоєгипетського суспільства відображено в „Реченні Іпусера” (відома копія ХІІІ ст. до н. е.), де описується соціальний переворот, що відбувався в ХХІІІ – ХХІ ст. до н. е. і спричинив розпад централізованої системи управління, здійснивши регламентацію господарського життя та контроль за діяльністю безпосередніх виробників.Автори наголошують на відродженні регулювання господарства через деспотично-бюрократичний механізм, зокрема, доцільно було би встановити систему трудових повинностей для будівництва пірамід, іригаційних систем, підвищення військової могутності держави, тощо [100, с. 56].

Ці пам'ятки єгипетської писемності дають уявлення про:

- економічні функції глави держави;

- організацію праці царських ремісників та землеробів;

- повинності рабів;

- суворий облік матеріальних і людських ресурсів;

- захист приватної власності.

9. Спільні риси та відмінності господ Межиріччя, Єгипту, Ст Індії та Китаю.

Важливою галуззю господ Єгипту було твариництво, яке витіснило мисливство. Єгиптяни вміли обробляти метали, винайшли соху, ремісники створювали виточений посуд, навчилися виготовляти папірус і скло. До оснивних галузей життєдіяльност і належали зрошувальна система, землеробство, твариництво, обробка каменю, будівництво гідротехнічних споруд, лихварство, ювелірна справа, лляне ткацтво.

До основних галузей життєдіяльності Месопотамії належали: іригаційне землеробство(зернові, льон, городина, садівництво, фініки) : ремесло -металургія, обробка каменю, торгівля.

В Індії використовували залізні знаряддя праці, землероби на зрошувальних полях збирали по 2 врожаї на рік рису, пшениці, проса, бавовни, льону, цукрової тростини. На відміну від інших країн сходу тут відбувається процес спеціалізації окремих районів. Спеціалізація сприяла товарообміну і грошового обігу.

Серед основних галузей виробничої діяльності Китаю були: іригаційно-зрошувальне землеробство( рис, зернові, бавовна, пряннощі), металургія, ковальство, виробництво залізної зброї, гончарство, ткацтво, шовкове, юверлірна справа, будівництво.