39. Які особливості цехової системи ремесла? Її структура та особливості.

Ремесло у містах мало простий товарний характер. У 7-8ст. утверджується цехова система ремісничих обєднань. Цехи – корпоративні обєднання виробників, що формувалися за професійною ознакою та виступали як адміністративно-територіальні,фіскальні, релігійні, військові осередки, де гарантувалися кожному учаснику певні права та привілеї, зокрема – право захисту, матеріальної допомоги, переходу з одного виробничого стану в інший. Структура цехів виглядала таким чином: цехмістр, старші майстри, майстри, підмайстри, учні (основна продуктивна сила). Цехове життя регламентувалося відповідними статутами. Зберігався дрібний характер виробництва. До певного часу цехова організація захищала монополію міських ремісників, створювала умови для розвитку продуктивних сил, сприяла поглибленню спеціалізації, підвищенню кваліфікації простого таварного виробництва. Але, починаючи з кінця 14ст. у зв’язку із розширенням внутрішнього та зовн. ринків, вони стали гальмом розвитку технічного прогресу, оскільки намагалися зберегти дрібне виробництво, остерігаючись конкуренції.

40. Економічна думка середньовіччя в Західній Європі. Фома Аквінський.

Розглядаючи ціну, Хома Аквінський передусім намагається пояснити, яка ціна є справедливою. Він стверджував, що справедива ціна повинна відповідати двом вимогам: повинна забезпечувати еквівалентність обміну відповідно до кількості праці та видатків, а також забезпечувати учасникам обміну прожиття відповідно до їхнього соціального статусу. Тобто справедлива ціна повинна забезпечити різний рівень добробуту ремісникові, церковнослужителю та дворянину. Повинні також враховуватися і витрати на зберігання товару, доставку його та певне страхування на випадок можливих втрат. Водночас Аквінський закликає у процесі обміну керуватися насамперед вимогами вищої справедливості відповідно до божественного закону, за яким, якщо одна зі сторін втратила в процесі обміну, то інша, яка отримала більшу Вигоду, винагородила потерпілу, адже саме цього вимагає справедливість. Ідучи за вченням Аристотеля, Хома Аквінський розрізняє, з одного боку, обмін товару на товар або грошей на товар для задоволення необхідних потреб, а з іншого — обмін грошей на гроші або товари з метою отримання зиску. Водночас Хома Аквінський негативно ставиться до стягування відсотків за позичені гроші. Стосовно ж власності, то тут Хома Аквінський бачить переваги приватної власності в тому, що саме вона встановлює у суспільстві «порядок та мир». А суспільна власність, викликаючи постійні суперечки та непорозуміння, зумовлює недбале ставлення до майна. Він також чітко бачить необхідність розвитку торгівлі, стверджуючи, що, засновуючи державу слід ураховувати зручності, які має територія для торгівлі та економічного розвитку країни.

41. Екон думка на Укр доби середньовіччя. Одними із основних літер. джерел, які відображали тогочасні економічні погляди є «Руська правда» (11 ст) – звід феодальних законів давньоруського права та «Повчання дітям» Володимира Мономаха. У цих документах міститься багатий матеріал, де відображені всі основні процеси економічного та суспільного життя держави, зокрема соціальна структура та відносини власності, суспільний поділ праці, товарно-грошові відносини. Законом охоронялася приватна власність. На Русі лихварство законодавчо регулювалося. Регулювання здійснювалося лише стосовно процента за позичку на порівняно короткий строк – місяць або рік. Памяткою економічної думки в Укр. є і «Повість минулих літ» (11-12 ст). Нестор вважає, що джерелом багатства є праця. Ефективність виробництва залежить від умінь та навичок, а також поділу праці. Важливе значення для розвитку ек. думки в Укр. мала полемічна літ 80-их рр. 16 ст, спрямована проти унії та католицизму, зокрема твори Івана Вишенського.