4.2. Пропозиції щодо внесення змін до природоохоронного законодавства

А. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Преамбула. Перш чим ввести поняття "екологічної мережі" чи "екологічних коридорів" до Закону про ПЗФ, певні зміни мають бути зроблені у цьому базовому законі. Насамперед, має бути розширена за рахунок цих понять ст. 60, де практично вже йде мова про екологічну мережу (“єдину територіальну систему” - абзац 2). У ст.61 мова йде про категорії ПЗФ, так що пропозиції щодо змін категорій мають також надаватись до базового закону також.

Ще одне зауваження. На нашу думку, рано чи пізно у базовому законі буде більш широке поняття "захищені території" (відповідає дуже поширеному англійському терміну "protected areas" - не охоронні, бо насамперед захищені через законодавство). Відомі категорії IUCN стосуються не тільки територій ПЗФ, а й інших захищених територій (ліси І групи та більшість ІІ-ої, землі водного фонду тощо). Звичайно, відсоток цих територій на Україні перевищує 10%.

Б. Закон "Про природно-заповідний фонд України"

1. Замість терміну "біосферні заповідники" ввести термін "біосферні резервати" (внести зміни до статей 3, 4, 5 ).

Підготувати обгрунтування цієї зміни (зокрема, такої позиції притримується доктором біологічних наук Т.Л.Андрієнко).

а) можливо в межах "біосферного резервату" замість терміну-поняття "заповідної зони" як науково-дослідної установи ввести поняття "ядро біосферного заповідника" як дослідної, освітньої та навчальної установи тощо. Необхідний аналіз визначення "біосферного резервату" міжнародною організацією, яка відає ними як об’єктами міжнародного значення.

2. Ввести нові категорії територій та об’єктів ПЗФ:

а) "водно-болотні угіддя міжнародного, загальнодержавного та місцевого значення"

Підстава: на виконання Закону України "Про приєднання до Конвенції 1971 року про водно-болотні угіддя міжнародного значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів";

б) "парки-пам’ятки світового значення" (буквальний переклад з англ. - "місце світової спадщини"

Підстава: постанова Верховної Ради Української РСР від 1978 року про ратифікацію Конвенції про охорону природної і культурної спадщини. Це бажано погодити з Національною координаційною комісією з питань ЮНЕСКО при МЗС, яка представляє Україну також в рамках цієї конвенції.

в) у ст. 26 передбачити більш серйозну відповідальність за забезпечення режиму охорони і збереження заказників, особливо що стосується "карстово-спелеологічних заказників" - можливо ввести спеціальну ст. 26".

3. Можливо більш чітко визначити "претензії" ПЗФ щодо акваторій, зокрема морських, і ресурсів. У рамках Європейського Союзу, до якого прагне вступити Україна, навіть існує спеціальна Директива 92/43/ЕЕС щодо збереження природних ареалів, на базі якої зокрема йде дуже кропітка робота щодо інвентаризації, визначення, законодавчого закріплення їх особливого статусу та комплексного управління (це головне завдання) окремими природними приморсько-морськими територіями-акваторіями (до складу управлінських одиниць входять представники всіх крупних промислових організацій, які і спонсорують природоохоронну діяльність).

4. Вимагає уточнення в законі питань регулювання чисельності окремих популяцій (видів) тварин і рослин на окремих ділянках заповідних зон. Звичайно, було б логічним у багатьох випадках у природоохоронних законах слово "охорона" замінити словом "збереження", яке (його розуміння) передбачає не тільки охорону, а й відтворення та використання, бо у нас політика у природоохоронній сфері вже змістилася від сліпої охорони до збереження з регулюванням, але ж це практично не можливо зробити.

5. Запропонувати Раді ботанічних садів та адміністраціям зоопарків надати пропозиції щодо їх бажаного статусу (з врахуванням міжнародних норм чи підходів) та вивчити їх. Зокрема, наскільки мені відомо, у багатьох країнах ботанічні сади є насамперед зонами дозвілля громадян, де трава вирощується для того, щоб по ній гуляти, сидіти на ній, грати в бадмінтон тощо. Невже нормально звучить "Ботанічні сади загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами" (ст.31) ? Чи не краще: "Ботанічні сади - це освітні, навчальні, дослідні установи, широко використовуються для дозвілля громадян, а також виконують важливу функцію збереження рослин в штучних умовах" ? І, взагалі, можливо краще для цих садів, щоб вони були власністю міста, а при ботанічних садах діяли науково-дослідні установи.

В. Також колись доведеться зробити уточнення і в інших нормативно-правових документах (зокрема щодо надання дозволів на використання певних видів ресурсів), де враховуються інтереси ПЗФ у комплексі і "забувається", що різні категорії територій ПЗФ мають різні режими охорони. Для прикладу, якщо маємо справу з орнітологічним заказником, то органи Мінекобезпеки, не повинні давати дозволи на вилов риби в його межах, хоча, звичайно, мають погоджувати певні умови (терміни тощо) проведення ловів. Чи хіба є нормальним видача дозволів (між іншим не установленого зразка) чи їх погодження на вилов риби у водоймах поряд із заповідником, а ці водойми юридично не належать заповіднику. Ці та інші питання мають бути відрегульовані.

Звичайно, у наших умовах не приходиться сподіватися на швидку зміну природоохоронного законодавства, зокрема, щодо термінології чи введення нових категорій заповідності. Тому уже як важливий крок мають розглядатися навіть розширення “вмістимості” окремих положень. Як приклад такого плану: Мінекобезпеки зараз запропоновано текст статті 3 Закону “Про природно-заповідний фонд України” після частини третьої доповнити новою частиною четвертою такого змісту: "З метою забезпечення створення національної екологічної мережі можуть бути встановлені інші категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України." Важливою є також пропозиція щодо доповнення статті 7 цього закону частиною третьою такого змісту: "Території і об'єкти природно-заповідного фонду, а також території і об'єкти, зарезервовані з метою майбутнього заповідання, включаються до складу схем і проектів районного планування і відображаються в них у визначених межах”

* * *

Виходячи з вищенаведеного, можна констатувати:

1. Захищені (природоохоронні) території - це поняття значно ширше від об’єктів природно-заповідного фонду і необхідно поступово формувати загальне законодавство що всіх цих територій, враховуючи загальноприйняті в Європі підходи, зокрема на виконання міжнародних конвенцій і угод. Це міг би бути новий закон про природну спадщину, а може відповідним чином переопрацьований існуючий Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Безумовно окремого закону потребує створення цілісної екологічної мережі України. Можливо цей закон має так і називатися про екологічну мережу України.

2. Необхідно розвивати міжвідомчу співпрацю, удосконалювати та уніфікувати підходи до організації законодавчо захищених (природоохоронних) територій з метою збереження унікальних природних комплексів, ландшафтів, грунтів тощо.

3. Під особливим контролем Мінекобезпеки має бути проблема зменшення розораності території України, а також екологізація (направлена на збереження всього біологічного і ландшафтного різноманіття, а не тільки на вузьковідомчі інтереси) сільського, лісового, рибного, водного, земельного та інших видів ресурсних господарств. Чому до сих пір Держкомзем не зважає на Водний кодекс України і дає згоду на приватизацію прибережних захисних смуг (мабуть у них менше було б підстав, якби у Водному кодексі біли легалізовані існуючі на той час поселення чи будівлі у межах цих смуг і чітко зазначено, що приватизація земель за окремими визначеними винятками не дозволяється).