5.1. Підготовчий етап.

На початку заняття викладач розкриває значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря, знайомить студентів з основними завданнями та планом заняття. Для контролю вихідного рівня знань студентів проводиться усне фронтальне опитування студентів, а також пропонується вирішити типові тестові завдання (І-ІІ рівнів складності) з будови та функцій шкіри, первинних та вторинних елементів шкірної висипки. При опитуванні звертається увага на тісний зв’язок дерматовенерології з іншими медичними дисциплінами.

5.2. Основний етап (зміст теми).

Дерматит - це запалення шкіри, зумовлене подразнюючою або сенсибілізуючою дією екзогенних чинників.

Зовнішні подразники

1. Облігатні (безумовні) – викликають простий дерматит.

• хімічні (концентровані кислоти, луги);

• фізичні (УФ-промені, висока і низька температура);

• біологічні (кропива, борщовик та ін.);

• механічні (тертя, тривалий тиск).

2. Факультативні (умовні) – викликають алергічний дерматит.

• синтетичні пральні порошки;

• косметичні засоби;

• інсектициди;

• медикаменти;

• хром;

• нікель.

Дерматити

Прості (артифіціальні) Алергічні (сенсибілізуючі)

Виникають при першому Виникають при повторному

контакті з подразником контакті з подразником

Дерматит простий

Характерні ознаки:

• вогнище виникає на місці впливу подразнюючого фактору;

• відсутність сенсибілізації;

• відсутність тенденції до дисемінації і розповсюдження процесу по периферії вогнища;

• гострий початок після впливу подразника, гострий початок; відсутність скритого, прихованого періоду; стрімкий перебіг;

• відчуття болю та печії в ділянці ураження;

• чіткі межі вогнищ, які точно відтворюють місце контакту подразнюючого фактору з шкірою;

• суцільний характер вогнищ;

• мономорфність висипки;

• швидкий регрес запальних процесів в шкірі після припинення дії подразника.

Стадії розвитку дерматиту (в залежності від сили та часу дії зовнішнього фактора):

1. Еритематозна

2. Везикуло-бульозна

3. Некротично-виразкова

Лікування.

Перш за все - це усунення дії етіологічного чинника.

Набряк, різка гіперемія – примочки, водно-збовтуючі суміші, кортикостероїдні мазі.

При наявность бульозних елементів їх проколюють, змащують розчинами анілінових барвників, на мокнучі поверхні призначають примочки, на ерозивні ділянки епітелізуючі мазі - метилурацилову, солкосерилову, етонієву, мазь “Актовегін”.

Для профілактики вторинної піодермії - антибіотики чи сульфаніламідні препарати.

Для прискорення епітелізації призначають вітаміни групи В, вітаміни А і Е, нікотинову кислоту.

Хронічні дерматити – теплі ванночки, пом’якшуючі мазі (діахілова мазь, що містить 2-3% саліцилову кислоту), кортикостероїдні → кератопластичні мазі.

Опік І ступеня – кортикостероїдні мазі.

Опік ІІ, ІІІ ступеня – пероксид водню, вскриття покришок → пов’язки з дезінфікуючими розчинами → кортикостероїдні мазі + антибіотики («Лорінден С», «Дермазолон», «Гіоксизон») - після стихання гостро запальних явищ.

Променевий дерматит – гемотрансфузії, біостимулятори, сироватки, плазма крові; місцево – примочки, мазі, пасти.