- •1.Соціальне призначення політології як науки.
- •2.Політика як соціальне явище.
- •5.Політика в структурі людської діяльності.
- •6.Соціальна структура політики та суспільства.
- •7.Свобода як важлива властивість та цінність політичної діяльності.
- •8.Механізми взаємодії суб’єктів політики.
- •9.Основні передумови ліберально-демократичної концепції політичної взаємодії.
- •10.Місце і роль влади в ліберально-демократичній концепції політичної взаємодії.
- •13.Еволюція політичної думки в стародавньому Китаї.
- •14.Витоки та сутність ідей політичного регулювання в Стародавньому Римі.
- •16.Ренесансні ідеї н. Макіавеллі.
- •15.Європейська політична думка в епоху середньовіччя.
- •17.Фундаментальні політичні ідеї Нового Часу.
- •18.Значення теорії «природного стану» свободи людини Дж. Локка в системі політичної думки.
- •21.Природні та соціальні передумови владних відносин.
- •22.Особливості політичної влади.
- •26..Сутність та основні ознаки держави як форми суспільної організації.
- •27.Структура та функції держави.
- •28.Форми державного правління.
- •29.Форми державного устрою.
- •30.Сутність та основні ознаки правової держави.
- •31.Громадянське суспільство та його структура.
- •34.Сутність та функції політичних партій.
- •35.Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем.
- •36.Партійна та виборча система в Україні.
- •37.Поняття та функції громадських організацій.
- •38.Сутність і структура політичного режиму.
- •39.Сутність та основні ознаки тоталітарного режиму.
- •40.Особливості авторитарного режиму.
- •41.Ознаки демократичного політичного режиму.
- •42.Сутність, структура та функції політичної культури.
- •43.Типологія політичної культури.
- •44.Соціальна обумовленість політичної культури.
- •45.Формування демократичної політичної культури в Україні.
- •46.Поняття та функції політичної еліти.
- •47.Типологія еліт.
- •48.Витоки та сутність політичного лідерства.
- •49.Типологія та функції політичного лідерства.
- •50.Проблема формування політичної еліти в Україні.
- •51.Україна в системі міжнародних політичних відносин.
- •52.Розподіл влади як один з основних принципів правової держави.
9.Основні передумови ліберально-демократичної концепції політичної взаємодії.
Ідея демократії, її загальнолюдська сутність усвідомлюються й реалізуються людьми упродовж усього історичного розвитку. Проте жодний з етапів цього руху не може претендувати на завершеність. Адже демократія – це процес, і тому вона відмежовується від будь-якої однозначності. Демократії, які існують нині в західному світі, тією чи іншою мірою грунтуються на принципах класичної ліберальної демократії, що сформувалися у XVIII ст. Шляхом тривалого пошуку політична думка знайшли в ній форму організації влади, яка найкраще покликана поєднати свободу, народовладдя і закон. І це відображено в її принципах. Ліберальна демократія - це форма правління, при якій влада уряду обмежена правом, і громадяни мають свободу створення асоціацій для обрання свого представника на посаду у вільних виборах через визначені періоди часу. Ліберальна демократія на перший план ставить громадянську свободу, тобто повну незалежність особистого життя індивіда від політичної влади.
10.Місце і роль влади в ліберально-демократичній концепції політичної взаємодії.
Ядром свободи є особисті права. Політична свобода виступає як засіб забезпечення громадянської свободи. Влада, що порушує громадянську свободу, стає тиранією і знижує правомірність свого існування. Звідси висновок — політична влада не повинна бути абсолютною, незалежно від того, хто її здійснює — монарх чи народ. Лібералізм демократії означає свободу особи, визнану і гарантовану державою. Громадські сили можуть діяти тільки згідно з законом, перед яким усі рівні. Це "правління через закони, а не через людей ". Передбачається юридичний контроль за виконанням законів. У зв'язку з цим виникають два запитання. Перше — хто повинен мати політичну владу, друге — які повинні бути межі політичної влади, незалежно від того, в чиїх руках вона знаходиться.
11.Політичні вчення у стародавньому світі.
Стародавні джерела свідчать, що соціально-політичні уявлення в Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї, Греції, Вавілоні, Персії, Римі та інших країнах мали спільний релігійно-міфологічний характер. У священних книгах стародавніх індусів всі події зображуються як прояв світового порядку, дотримання якого вважалось правильним, свідчило про виконання обов'язків кожною людиною. У Стародавньому світі з розкладом і розпадом общинно-племінних відносин, загостренням суперечностей між племенами, родами, виникненням міжплемінних війн та т., появою власності на знаряддя і засоби виробництва, продукти праці, приватного інтересу виникають прагнення окремих осіб нажитися за рахунок інших, розширити своє багатство. В общині виникає майнова нерівність - багаті та бідні, гноблення зазнають не лише раби, а й співплемінники по общині.
12.Ідеї Платона про політичне упорядкування держави.
На думку Платона, ідеальну державу можна обґрунтувати, уподібнивши її до тіла або душі людини.
Трьом частинам душі людини - розумній, завзятій і бажаючій - повинні відповідати три стани:
правителі, достоїнством яких є мудрість;
воїни, яких від інших відрізняє хоробрість;
виробники (ремісники, купці, землероби, актори), для яких характерно наситити свій шлунок і емоції.
Подібне виділення станів визначається необхідністю поділу праці, тому що кожен вид діяльності вимагає певних знань і навичок. Ідеальна держава Платона ієрархічна. Вищим станом є правителі, тому що вони, володіючи мудрістю, здатні забезпечити спільне благо. Нижче становище займають виробники. Для закріплення соціальної ієрархії філософ використовує міф про домішування Богом до кожного стану певного металу: правителям - золота, воїнам - срібла, виробникам - міді і заліза. Справедливість, як принцип досконалої держави, полягає в тому, що кожен стан займається своєю справою і має своє особливе становище у суспільній ієрархії.