- •1. Предмет і завдання курсу.
- •2. Первісна культура на території України: періодизація, головні памятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •3. Первісна культура на території України: світогляд, релігійні вірування, неолітична революція.
- •4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •5. Культура кіммерійців, скіфів та сарматів на території України: періодизація, пам’ятки, особливості світогляду.
- •6. Культура античних міст Північного Причорноморя: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт.
- •7. Культура античних міст Північного Причорноморя: мистецтво, побут, релігія.
- •8. Культура стародавніх словян. Давньословянське язичництво.
- •9. Християнство: особливості прийняття, вплив на розвиток культури України.
- •10. Київська Русь: освіта та наукові знання.
- •11. Київська Русь: писемність і літературна традиція.
- •12. Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво.
- •13. Архітектура України (10-11 ст.). Характеристика памяток Києва та Чернігова.
- •14. Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •15. Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хііі-хv ст.
- •16. Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хііі-хv ст.
- •17. Передумови і труднощі культурного піднесення хvi-XVII ст.
- •18. Розвиток освіти і наукових знань у хvi – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •19. Розвиток літератури в Україні (хvi – перша половина XVII ст.). Полемічна література. І. Вишенський.
- •20. Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •21. Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні ( XVI – перша половина XVII ст.).
- •22. Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •23. Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •24. Освіта і наука в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •25. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26. Література і мистецтво України в другій половині XVII – XVIII ст.
- •27. Українське («козацьке») бароко. Архітектура та живопис XVII – XVIII ст.
- •28. І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •29. Виникнення театру в Україні у XVIII ст.
- •30. Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
- •31. Особливості українського національно-культурного відродження ( кінець XVIII – перша пол. XIX ст. ).
- •32. Кирило-Мефодіївське братство, «Руська трійця», громади в контексті української культури.
- •33. Українсько-російські культурні взаємини XVIII – XIX ст. Репресії царизму проти української культури.
- •34. Іван Котляревський – засновник нової української літератури.
- •35. Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
- •36. Українська література другої пол. XIX – поч. XX ст.
- •37. Український театр XIX ст.: історія становлення, суспільно-політична функція, мистецькі орієнтири.
- •38. М. П. Драгоманов та його місце в історії української культури.
- •39. Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.
- •40. Галичина – «український п’ємонт”. Переміщення центру національно-культурного руху в Галичині у другій половині XIX ст.
- •41. Мистецтво в Україні: театр, архітектура, живопис, музика (друга пол.. XIX – поч. XX ст.).
- •42. Модерністська течія в українській культурі на межі XIX – xXст.
- •43. Українська культура в роки Першої світової війни.
- •44. Культура і духовне життя в Україні в 1917 – 1920 рр.
- •45. Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920-х рр.
- •46. Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр..
- •47. Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •48. Українське мистецтво 1920 – 1930-х рр.: театр, кіно, архітектура, живопис.
- •49. Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні. «Розстріляне Відродження».
- •50. Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •51. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. XX ст. Культурно-ідеологічні процеси.
- •52. Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської «відлиги»: основні тенденції та характерні ознаки.
- •53. Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •54. Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950 – 1980-ті роки). Дисидентський рух.
- •55. Українська культура в роки «перебудови». Діяльність неформальних громадських обєднань.
- •56. Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •57. Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності. Субкультури.
- •58. Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •59. Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •60. Внесок діаспори в українську культуру XX ст.
16. Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хііі-хv ст.
Книжкова справа в Україні, як і вся культура, в 30-50-і рр. ХIII ст. перебувала у найважчому становищі. Центрами книжкової культури були Галич при Левові Даниловичі і його синові Юрії, Холм, Перемишль, Полоцьк, Волинь. При дворі князя Володимира Васильковича — книжника і філософа — існувала величезна майстерня для створення книг. На українських землях в ХIII — XV ст. знали декілька видів письма. Спочатку був устав — нагадує сучасний друкарський шрифт. У ХIV ст. з поширенням ділового письма його змінив напівустав літери менші, з легким нахилом. У XV ст. почали писати скорописом, плавно зєднуючи сусідні букви. З XV ст. зявляється кома або крапка з комою замість знака питання.
Переписування книг було дуже тривалим, за день писали 2-4 аркуші. Першу, заголовну літеру в тексті писали крупніше і красивіше. Звичайно ініціал розмальовували червоною фарбою, від чого і зараз кажуть: писати з червоного рядка. Завершували текст кінцівкою — невеликим малюнком. Часто це були два птахи, схожі на павичів. Серед рукописів XIII ст. переважали книги, необхідні для здійснення церковного богослужіння. Помітне місце займала візантійська література церковно-повчального характеру: Богословіє Іоанна Дамаскіна, твори Максима Сповідника, Федора Едеського і Ніла Синайського, збірники слів — торжественики, кормчі книги збірники церковних і світських законів. Останні відобразили зміну стану церкви, коли у Галицько-Волинській землі була встановлена власна Галицька митрополія з кафедрами у Перемишлі, Володимирі, Луцьку, Холмі і Турові.
Найважливішим жанром літератури цьго періоду є літописання. У Києві воно безперервно велося до 1238 р., Головним літописним твором цього часу є Галицько-Волинський літопис, створений у другій половині XIII ст., що охопив події 1201-1291 рр. Тон і манера літопису кінця XIII ст. близькі до візантійських історичних оповідей імператорських історіографів. Всі інші літописні тексти, складені в цей період в різних місцях Галицько-Волинського князівства, були тільки спробою окремих осіб дати опис поточних подій, завжди протягом короткого відрізку часу, і не мали офіційного характеру.
17. Передумови і труднощі культурного піднесення хvi-XVII ст.
Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVII ст. XVI-XVIII ст. — виключно складний і важливий період в житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілий ряд причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні у XVI-XVIII ст.
Найважливішим чинником, який впливав на розвиток культури в Україні в цей період, була національно-визвольна боротьба українського народу. Утворення Речі Посполитої внаслідок Люблінської унії у 1569 р. призвело до створення уніатської церкви
У цій історичній ситуації роль духовного лідера народу взяло на себе козацтво — самобутній суспільний стан, який сформувався в XV-XVI ст. Саме козацтво підхопило традицію національної державності, виступило захисником православної церкви, української мови.
Всенародна війна за свободу України 1648-1657 рр. безпосередньо відбилася і на культурному житті. Патріотичні почуття, спільні походи, масове переселення — все це сприяло культурній інтеграції різних регіонів. У ході війни міцніла нова українська державність, що спиралася на козацькі традиції.
Кризова ситуація в культурі України виникла в кінці XVIII ст. після того, як внаслідок трьох поділів Польщі українська територія виявилася у складі двох імперій — Російської та Австрійської, в яких проводився антиукраїнський політичний курс. У Російській імперії по суті повторилася ситуація попереднього сторіччя, тільки тепер козацька старшина стала частиною дворянства, сприйняла російську культуру. Єдиними носіями і творцями української культури в цій ситуації залишилися низи суспільства, простий народ.