14. Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.

В Галицько-Волинському князівстві розвивались архітектура, живопис, художні ремесла. Кріпосні, оборонні і культові споруди в головних містах виконувались у традиціях візантійської та місцевої народної архітектури. В кінці XI століття в архітектурі спостерігаються значні романські виливи, особливо в Галичі і Володимирі на Волині. Наприклад, звичайиий тип церков так званих тринефних, видовжується в напрямку схід-захід через прибудову третьої пари стовпів. Сюди належать церкви Володимира, Галича, Холма та інших міст. Вони складені переважно з тесаного каміння, їх покриття, обробка фасадів з двома вежами, портали, капітелі, поліхромне різьблення мають виразний романський стиль. Такою, наприклад, є церква святого Пантелеймона в Галичі 1200, яка має розкішний романський портал та інші різьблені з каменю деталі. Яскраву картину спорудження Данилом церкви у Холмі подає літопис, розповідаючи, що церква була гарна і гожа. У Галицько-волинському князівстві: міські забудови, оборонні і церковні споруда виконувались досвідченими будівничими. У Галнцько-Волинському князівстві високою рівня розвитку набув живопис. Українське живописне мистецтво виникло ще в дохристиянську добу. Істотний видів на його розвиток зробив стиль візантійського живопису, який панував по всій Європі. Християнський живопис перейшов до стилізованої декоративності. Його характерною рисою було те, що окремі постаті розмішувались на картині в небесній гармонії, а не в життєвому безладді. Це був досить високий рівень живописного мистецтва, але прийшов він у Стародавню Русь у формі монументальною мистецтва, тобто декоративного малювання на стінах, і в формі книжкових мініатюр рисунків і початкових літер у текстах книг. Воно прийшло в Україну у формі стінного розпису та у вигляді мозаїки. Стінний розпис нашими живописцями був названий фресками. Отже, монументальне мистецтво ділиться на мозаїку і фрески. У Галицько-Волинському князівстві оздоблення інтерєрів давньоруських палаців, храмів, княжих дворів здійснювалось мозаїками, фресками, різьбленим каменем, іконами. Видатною памяткою живопису тих часів є мініатюри в літописах і художнє оздоблення книг.

15. Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хііі-хv ст.

В образотворчому мистецтві помітне місце займала книжкова графіка — оформлення рукописних і друкованих книг. Так, у Київському Псалтирі 1397 р. містилося понад 200 мініатюр, виконаних художником Спиридоном. Значний вклад у книжкову друковану графіку вніс друкар Іван Федоров, який поклав її початок в Апостолі та Букварі. Центрами графіки були Львів, Київ, Острог, Ужгород.Характерною рисою багатьох церков були т. зв. опасання, тобто галерейки, що оточували будову з трьох боків крім сходу, які зберегалися після в українському деревяному будівництві. Нерідко із західного причілку підносилися дві могутні вежі або одна вежа в північно-західному куті будови. Завершували будову одна, рідше 5 або 9 бань округлої, еліпсової й гранчастої форми. Загальні маси і звязаний із ними зовнішній вигляд будови завжди відповідали внутрішнім просторовим формам, так що навіть форма даху й бань назовні точно відповідала внутрішній. Згідно з цим, чисто конструктивним, законом архітектурного мистецтва будови загалом мали мінімальну кількість декоративних прикрас, а де воші й були, то відповідали логічному змісту окремих конструктивних частин будови.Хотинська фортеця у м. Хотин, Чернівецька область, початок 1400 рр., збудована на місці поселення Київської Русі XI ст.Після татаро — монгольської навали будівництво на території України підпорядковується завданням оборони. У XII-XV ст. будуються переважно фортеці з баштами, укріплені монастирі, замки у Камянець-Подільському, Львові, Луцьку, Кременці, Білгороді-Дністровському. Їхні стіни високі та неприступні, але на деяких можна побачити декоративний орнамент у вигляді української плахти або вишиванки, викладений з червоної цегли. Найкращим прикладом є Хотинська фортеця у Чернівецькій області зі стінами 30-35 метрів, який чудово зберігся до сьогодні. Монастирі-фортеці XV століття теж схожі на замки. Головний собор монастиря стояв або посеред двору, або в системі оборонних стін. Храми були обовязково пристосовані до оборони, адже нерідко траплялося, що вони ставали притулком від ворога не лише для ченців, але й для мирян.