6. Культура античних міст Північного Причорноморя: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт.

Перші давні греки зявилися на землях Північного Причорноморя в другій половині 7 ст. до н. е. Велика кількість написів на посуді, в тому числі й на ліпному, предметах туалету, черепиці, свинцевих пластинах свідчить, що основна маса грецького суспільства у Північному Причорноморї була знайома з грамотою. На посуді зустрічаються набори літер, розташовані в безсистемному або алфавітному порядку.

Про розвиток літературної творчості в північно-причорноморських державах свідчать лише надмогильні епітафії. Їх автори були знайомі з ліричною і епічною поезією.

Про існування театру в античних містах з Ольвії походять різні за розмірами і технікою виготовлення трагічні і комедійні теракотові маски, які, мабуть, прикрашали стіни помешкань любителів театральних вистав.

7. Культура античних міст Північного Причорноморя: мистецтво, побут, релігія.

Як і в інших країнах античного світу, образотворче мистецтво в північно-причорноморських колоніях досягло дуже високого рівня. Памятки архітектури, скульптури, живопису, художньої обробки металу каменю вражають своєю досконалістю.

Скульптура: Цей вид мистецтва був надзвичайно популярний в античному світі. Скульптури зображали богів, громадян за їх заслуги перед містом. Дуже популярними в Північному Причорноморї були невеликі глиняні статуетки

Живопис: Про розвиток живопису у північно-причорноморських колоніях дають уявлення фрескові розписи на стінах гробниць, багатих житлових будинків. Фрески писали по сирій вапняковій штукатурці.

І ст. н.е. датуються фрески так званого склепу Деметри, відкритого в Керчі у 1835 р. Мозаїчні візерунки та картини у Північному Причорноморї робились з кольорових гальок, викладених у вапняковому розчині. Кращі мозаїки відкрито в Ольвії та Херсонесі. Розписна кераміка: в містах і поселеннях Північного Причорноморя виготовлялась посуд, що прикрашався барвистим розписом, рельєфами, різбленою орнаментацією, чорним лаком. Тематика зображень запозичена з грецького вазового живопису. Про меблі, якими користувались колоністи, можна скласти уявлення, спираючись на твори скульптури, фрески в склепах, вазовий живопис, оскільки знахідки з розкопок дуже незначні. У вжитку були килими, покривала, подушки. По стінах розвішувались картини і портрети.

РЕЛІГІЯ: в Херсонесі домінує культ Діви Парфенос. У містах європейського Боспору найбільше присвят Артеміді, Афродіті, Деметрі, Кожне місто мало свого бога-покровителя, який зображувався на монетах. Для служіння богам споруджували храми, вівтарі, де здійснювались культові обряди.

8. Культура стародавніх словян. Давньословянське язичництво.

Стародавні словяни мали тісні звязки з різними народами стародавнього світу та їх культурами. Стародавні словяни навчилися добувати вогонь, вміли користуватися ним. Вони не лише виготовляли, але й вдосконалювали знаряддя праці. Головним заняттям було полювання. Зявляються примітивні релігійні вірування, зокрема магія(віра в здатність людини впливати на інших людей), фетишизм(віра в надприродні можливості неживих предметів), анімізм(віра в існування надприродніх істот). Разом з ними формуються елементи первісного мистецтва.

Знахідки культурних памяток старокамяної доби зустрічаються на Київщині, Полтавщині й Тернопільщині.

Наступним етапом розвитку культури стародавніх словян була так звана черняхівська культура, яку археологи датують від II до V ст. н. е. Вперше на історичній арені анти зявилися в період наступу тюрксько-монгольських племен на Європу. Розгромивши готів, анти заволоділи Україною і розселилися по всій її етнографічній території в нинішніх кордонах. Анти займалися хліборобством.

Анти були хоробрими войовничими племенами, вони вели довгі війни з візантійським царством і багато запозичили культурних цінностей інших народів. Громадсько-політичний устрій антів нагадував демократію грецького типу.

Давньословянське язичництво містило в собі: релігію племен і народів найдавнішої доби. Язичники обожнювали предмети й сили природи, поклонялися деревам, кущам, річкам, озерам. Родовий язичницький пантеон складався з бога Перуна — бога грому та блискавки, покровителя військового ремесла та княжої дружини. У деяких племенах головним богом був Сварог, бог неба й небесних світил, покровитель ковальства та ремесел. Не менш популярними були Дажбог — бог сонця, Велес — бог достатку й скотарства, Ярило — бог кохання та родючості. Невідємним елементом язичницьких вірувань були культові обєкти.