50. Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.

За умов окупації України її урядові установи, культурні та наукові заклади було евакуйовано Інститути історії, економіки, археології, мовознавства і літературознавства були обєднані в Інститут суспільних наук. Культурно-освітні установи республіки з початком війни тимчасово припинили свою діяльність. Зупинилося друкування книжок, випуск газет, журналів. Твори патріотичної тематики друкувалися в журналах Українська література, Україна. Твори українських літераторів були сповнені ненавистю до ворога та глибокої переконаністю у перемозі над ним.

З України було евакуйовано понад 50 театрів, яким доводилося готувати вистави на незвичних, іноді зовсім непридатних сценах. Головна увага приділялася виступам у військових частинах, шпиталях. У фронтових концертах брали участь майстри театрального мистецтва 3. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко та інші.

Особливої ваги набувала кінодокументалістика. У вересні 1941 р. Українська студія хронікального фільму випустила перший кінорепортаж З фронтів Вітчизняної війни. Українські вчені, науковці, діячі культури зробили вагомий внесок у боротьбу проти німецько-фашистських окупантів. їхні винаходи, наукові дослідження, патріотичні твори стали складовою отриманої у Великій Вітчизняній війні перемоги.

51. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. XX ст. Культурно-ідеологічні процеси.

Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, закладів культури, наукових установ почалося після визволення території України від німецько-фашистських загарбників. Поширення набув рух за відбудову зруйнованих і спорудження нових шкільних приміщень силами, засобами, руками самого населення — методом народної будови.

У 1947-1948 pp. відновилися переслідування генетиків. Президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Т.Лисенко, підтриманий Сталіним, оголосив ген міфічною частинкою.

Ждановщина 1946-1949 pp. означає широкий наступ сталінського режиму в галузі ідеології, культури, науки, літератури, мистецтва з метою встановлення жорстокого контролю над духовним розвитком радянського суспільства.

Каганович розгорнув бурхливу діяльність по боротьбі з українським буржуазним націоналізмом. Ним фактично була підготовлена велика розстрільна справа, жертвами якої мав би стати цвіт української інтелігенції того часу: А.Малишко, П.Панч, М.Рильський, Ю.Яновський та ін.

У складних умовах працювали діячі літератури і мистецтва. Особливу популярність у повоєнні роки здобула творчість О. Гончара, автора трилогії Прапороносці, повісті Земля гуде. Плідно творили також прозаїки В.Козаченко, В.Собко, письменник і режисер О.Довженко, гуморист Остап Вишня П.Губенко, поети М.Рильський, П.Тичина, В.Сосюра, А.Малишко, Л.Первомайський.

Ждановщина призвела до гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва в країні.

52. Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської «відлиги»: основні тенденції та характерні ознаки.

Твори тих, хто захищав українську державність, національну самобутність народу, залишалися забороненими. У 1950-60-х pp. українська література поповнюється талановитими творами В. Симоненка, І. Драча, Л. Одним з кращих творів українського кіномистецтва став фільм С. Параджанова та Ю. Іллєнка Тіні забутих предків.

Важливим суспільно-політичним явищем 60-х років став національно-культурний рух молодих українських письменників, критиків, поетів, художників, композиторів, їхня творчість і громадсько-політична активність зумовили хвилю піднесення української духовності та культури. незабаром шестидесятники переконались у неможливості корінних змін у рамках тоталітарної системи і прагнули оновлення суспільства на грунті загальнолюдських цінностей. Завдяки їм в Україні виникли національно-культурні осередки і сформувався рух дисидентів. До шестидесятників належали М. Вінграновський, І. Дзюба, І. Драч, Л. Костенко, В. Симоненко, В. Стус, В. Чорновіл.