38. М. П. Драгоманов та його місце в історії української культури.

Особливе місце в історії української культури належить місце Михайлу Петровичу Драгоманову. Великий політичний діяч, просвітник, філософ, Драгоманов як історик головну увагу приділяв питанням новітньої історії Вчений вважав себе продовжувачем ідей Кирило-Мефодіївського братства, славного іменами Костомарова, Шевченка, Куліша, та значення національної програми Драгоманова виходить поза межі учнівства й самого лише продовження перерваної праці провідних діячів-українців 1840-х років Михайло Драгоманов постійно підкреслював необхідність застосовувати етичні вимоги до політичної боротьби, загальновідомим стало свого часу його гасло чиста справа вимагає чистих засобів. Тому він різко виступав протии ошукування народу безвідповідальними гаслами, проти самозванства

Вчений гаряче вболівав за стан освіти, піддавав гострій критиціїї систему, запроваджену реакціонерами у 70-ті роки ХІХ століття, а також використання в Україні російських підручників для початкових шкіл замість українських.

39. Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.

Франко розробляє тему праці, трудової моралі у літ-рі, ставлячи в центр своєї філософії людину. Головний закон людяності у формуванні Франка: неробство — зло, праця — доб-ро. У його творчості по-стійно виступають дві взаємозалежні сили: це пісня і праця, дух і матерія, книжка і хліб. Його філ.поглядам притамана діалектико-матеріалістич-на оцінка. - Сенс життя, щастя для І. Франка — це альтруїстична праця для інших, на благо людства

обґрунтовано, що етико-гуманістична концепція І. Франка є не тільки теоретичною, а й практичною, оскільки націлює на вдосконалення суспільного буття, окреслює моральні орієнтири, пропонує оригінальну теорію мистецтва виховання молоді;

виявлено, що етична спадщина І. Франка, витримавши перевірку часом, сприяє утвердженню в суспільстві високих моральних ідеалів та гуманістичних цінностей. Естетичні поглядиІ.Франка. Естетична свідомість І.Франка віддзеркалювала його ставлення до навколишнього світу, прагнення до гармонії, до краси, досконалості у життілюдини і суспільства. Естетика — це наука, повязана з психологією, літературою мистецтвом, оскільки предметом їхнього вивчення є відчуття, почуття.

40. Галичина – «український п’ємонт”. Переміщення центру національно-культурного руху в Галичині у другій половині XIX ст.

Ідею Галичини як українського Пємонту в історичному контексті треба розуміти як особливу, навіть провідну роль західно українських земель, Західної України, а власне СхідноїГаличини в українському національному відродженні, в національно-визвольних змаганнях.

Яскраві вияви національного відродження на західноукраїнських землях зявляються в ХІХ ст., тобто тоді, коли Галичина разом із Буковиною та Закарпаттям перебували в складі Австрії. Найбільш яскравими з них були: діяльність Руської Трійці, що прагнула відродити українську народність у Галичині 1873 року на хвилі національного відродження у Львові виникає Товариство ім. Тараса Шевченка. Задумане як осередок розвитку української мови та літератури, воно поступово перебирало на себе роль лідера у формуванні української науки, перетворювалося у першу новітню українську академію наук.Переломним для товариства був 1892 р., коли відбулася трансформація в Наукове товариство ім. Шевченка НТШ. Останнє десятиліття ХІХст стало переломним у розвитку українського національного руху. З виникненням в цей час у Галичині українських політичних партій, національна ідея виходить за рамки суто інтелігентського середовища і проникає вглиб суспільства. Це створює умови для формування массового національного руху з яскравим політичним забарвленням.