- •1. Предмет і завдання курсу.
- •2. Первісна культура на території України: періодизація, головні памятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •3. Первісна культура на території України: світогляд, релігійні вірування, неолітична революція.
- •4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •5. Культура кіммерійців, скіфів та сарматів на території України: періодизація, пам’ятки, особливості світогляду.
- •6. Культура античних міст Північного Причорноморя: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт.
- •7. Культура античних міст Північного Причорноморя: мистецтво, побут, релігія.
- •8. Культура стародавніх словян. Давньословянське язичництво.
- •9. Християнство: особливості прийняття, вплив на розвиток культури України.
- •10. Київська Русь: освіта та наукові знання.
- •11. Київська Русь: писемність і літературна традиція.
- •12. Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво.
- •13. Архітектура України (10-11 ст.). Характеристика памяток Києва та Чернігова.
- •14. Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •15. Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хііі-хv ст.
- •16. Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хііі-хv ст.
- •17. Передумови і труднощі культурного піднесення хvi-XVII ст.
- •18. Розвиток освіти і наукових знань у хvi – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •19. Розвиток літератури в Україні (хvi – перша половина XVII ст.). Полемічна література. І. Вишенський.
- •20. Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •21. Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні ( XVI – перша половина XVII ст.).
- •22. Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •23. Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •24. Освіта і наука в Україні в другій половині XVII – XVIII ст.
- •25. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26. Література і мистецтво України в другій половині XVII – XVIII ст.
- •27. Українське («козацьке») бароко. Архітектура та живопис XVII – XVIII ст.
- •28. І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •29. Виникнення театру в Україні у XVIII ст.
- •30. Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
- •31. Особливості українського національно-культурного відродження ( кінець XVIII – перша пол. XIX ст. ).
- •32. Кирило-Мефодіївське братство, «Руська трійця», громади в контексті української культури.
- •33. Українсько-російські культурні взаємини XVIII – XIX ст. Репресії царизму проти української культури.
- •34. Іван Котляревський – засновник нової української літератури.
- •35. Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
- •36. Українська література другої пол. XIX – поч. XX ст.
- •37. Український театр XIX ст.: історія становлення, суспільно-політична функція, мистецькі орієнтири.
- •38. М. П. Драгоманов та його місце в історії української культури.
- •39. Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.
- •40. Галичина – «український п’ємонт”. Переміщення центру національно-культурного руху в Галичині у другій половині XIX ст.
- •41. Мистецтво в Україні: театр, архітектура, живопис, музика (друга пол.. XIX – поч. XX ст.).
- •42. Модерністська течія в українській культурі на межі XIX – xXст.
- •43. Українська культура в роки Першої світової війни.
- •44. Культура і духовне життя в Україні в 1917 – 1920 рр.
- •45. Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920-х рр.
- •46. Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр..
- •47. Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •48. Українське мистецтво 1920 – 1930-х рр.: театр, кіно, архітектура, живопис.
- •49. Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні. «Розстріляне Відродження».
- •50. Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •51. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. XX ст. Культурно-ідеологічні процеси.
- •52. Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської «відлиги»: основні тенденції та характерні ознаки.
- •53. Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •54. Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950 – 1980-ті роки). Дисидентський рух.
- •55. Українська культура в роки «перебудови». Діяльність неформальних громадських обєднань.
- •56. Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •57. Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності. Субкультури.
- •58. Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •59. Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •60. Внесок діаспори в українську культуру XX ст.
33. Українсько-російські культурні взаємини XVIII – XIX ст. Репресії царизму проти української культури.
На кінець XVIII ст: остаточно ліквідована Гетьманщина, Зникли всі особливості місцевого устрою, Україна стала Малоросією, Валуєвський циркуляр, особлива роль-поліція, система освіти почала розвиватися у рамках загальнодержавної російської політики
34. Іван Котляревський – засновник нової української літератури.
Життя і творчістьІванаКотляревського припали на той час, коли в Україніутверджувалосякріпацтвозісвоїминелюдськими законами та мораллю. Можливіспробинаціональногорухувідразупридушувались. ІванКотляревський почав з чистого аркушатворитиісторіюновоїукраїнськоїлітератури, сповненоїживоїмови, лексичногобагатства та ліричноїпісенності. Поема Енеїда стала епохальнимявищем у духовному життіукраїнського народу. Вжесучасниками Енеїда сприймалася як своєріднийпосібник народного життя, панорама звичаїв та побуту. Наталка Полтавка — цеще один неперевершений шедевр ІванаКотляревського. Завдякийомувжемайжедвістіроківживеневмирущий образ Наталки, в якомуписьменник так блискучевтіливнароднийідеалукраїнськоїжінки, її красу та розум. Діяльністьцієїгеніальноїособистостібуланастільки масштабною в українськійкультурі, що ми навіть не можемооцінитийого заслуги, як вони того варті. Але ми, українці, завждибудемопамятатиІванаКотляревського і нести у своїхсерцяхповагу і любов до нього. Іван Петрович Котляревський 1769-1838 — надзвичайнапостать в історіїУкраїни: драматург, письменник, автор славнозвісної Енеїди, Наталки Полтавки та ін. НародивсяІван Петрович у мальовничомумісті Полтава. І з того часу неможливоговорити про цемісто, не згадавши про великого українськогописьменника. Котляревський став символом Полтави. ЗначенняКотляревського як зачинателя українськоїлітературивиняткововажливе: своїмпоетичним словом, утвердженням засад демократичноїестетикивінвідкривав, новийнапрям у розвиткунаціональноїкультури, спрямований на дедаліглибшепроникнення в життя народу, на осмисленняйогоісторичноїдолі.Оригінальність і суспільнезначення таланту автора Енеїди прекрасно розумілипрогресивнідіячівітчизняноїкультуриІ.Я.Франко.Творчість І. П. Котляревськогоувійшладорогоцінним вкладом в українськулітературу і стала живим джерелом духовного розвиткународу.Значення Енеїди й у тому, щоцимбезсмертнимтворомКотляревськийпоєднавукраїнськехудожнє слово зісвітовою культурою. Цимтвором автор довів, що і й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показатижиття народу і висміятийоговорогів. Енеїда- чи не єдинийтвір у Європі, що став народним, боця перша високохудожня поема новоїукраїнськоїлітературизогріваєчитачавласним, а не позиченимсвітлом.
35. Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
Перша половина ХIХ столiття. Росiя — пiдчоботомсамодержавства, у ярмiкрiпаччинистогнуть люди. Крiпакаможнапродати, помiняти на собаку, до смертiзасiктирiзками за найменшупровину, забрати у солдати. Та найбiльштрагiчна доля жiнки-селянки, особливо — матерi-крiпачки. Т. Г. Шевченко бачивце з дитинства. Пережив поет втратукоханоїОксани, яку спiткала доля Катерини. Знавбагатьохнещаснихжiнок. I доля матерi-страдницiстає одною з провiдних тем йоготворчостi мабуть, другою пiсля теми боротьби. Страждаєгероїнявiрша Сон, яка збирає урожай з панськоїниви, а власне дитя покинула без догляду у холодку пiд снопом. МатиМарини днями i ночами просиджує перед вiкнамипомiщиць кого будинку, не в змозiвизволитидоньку з пазурiвласого пана Марина. КровюобливаєтьсясерцематерiАлкiда Неофiти, коли вона бачить, як дикiзвiрирозривають на аренiКолiзеюїїсина, їїдитину. Трохимякшоюбула доля з Ганною Наймичка, але i їй нелегко житипорядiзсином, не признаючись, що вона йогомати. Причини цього горя трохирiзнi. Переважно вони соцiальнi. Вiдпанськоїнеобмеженоївлади i сваволiстраждаютьгероїнiоднойменнихвiрша i поеми Сон, всевладний пан занапастивматiрЛiлеї, бiжить уполе за донькою, яка збожеволiла, знечещена паном, i гине разом з нею матиМарини. Часом причини стражданьжiнки-матерiрелiгiйно-соцiально-психологiчнi. Алкiд Неофiти приймаєновурелiгiю, яка несесправедливiсть, — християнство, перших християнпереслiдують — i вiнгине. Але релiгiйна тема звучить тут ширше: матирозумiє, щосинбореться за правду i справедливiсть, тому страждає, але не дорiкаєйому. Якого ж порятункушукаютьгероїнiтворiвШевченка Де йогошукають Частiшевсього вони — покiрнiжертви, щомовчкисраждають i гинуть. ПокiрнойдематиIвася Сон, щоб дожать до лановогоще копу, все, на що вона здатна — цемрiя-сон про волю. Проклинаючи але не бiльш пана вмираєматиЛiлеї. Лише благаєпожалiтиїї дочку матиМарини. Не протестує i Ганна Наймичка, але вона шукаєпорятунку в людськiйдобротi, пiдкинувшидитинузаможнимлiтнiм селянам. I не помиляється. Аджецепростi люди з серцем i душею, щовмiютьлюбити i спiвчувати. Свiдомiший протест матерiАлкiда: втратившисина, вона продовжуєйого справу, несесинове слово — слово правди людям i проклинає тирана. Отже, показавши стражданнябезправної, хоч i прекрасної нiчогокращогонемає, як тая мати молодая жiнки-матерi, поет нiби кличе: Давайте ж щосьзробимо, щоб не каралася так гiрколюдина, мати, вiдякої — все найпрекраснiше на землi! Порвiмо кайдани!