32. Кирило-Мефодіївське братство, «Руська трійця», громади в контексті української культури.

Ініціаторами створення Кирило-Мефодіївського братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих словянських просвітителів Кирила і Мефодія. Кирило-Мефодіївське товариство братство виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р.

Програмні положення братства були викладені у Книзі буття українського народу і Статуті Словянського братства св. Кирила і Мефодія, основним автором яких був Микола Костомаров. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації словянських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; Руська трійця 1832-1837 рр. — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Члени Р. т. ходили в народ, записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І.Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили зявлятися в Закарпатті. Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, трійчани укладають першу рукописну збірку поезії Син Русі1833. У 1835 р. Р. т. робить спробу видати фольклорно-літературну збірку Зоря, в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд. Істотною заслугою Р. т. було видання альманаху Русалка Дністровая 1837 р. у Будапешті, що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея словянської взаємності, що нею пройнята Русалка Дністрова, споріднює її з Колларовою поемою Slavy dcera 1824, яка в значній мірі інспірувала діяльність Р. т.. Вплив на постання Р. т. мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек. Русалку Дністровую австрійський уряд заборонив. Лише 250 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано. Гурток Р. т. припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича. Перші товариства Громади, як національно-культурні осередки української інтелігенції виникли в Києві та Петербурзі у 50-х роках XIX століття. Їх засновниками і першими членами стали відомі діячі української культури М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький та інші. Одним із активних членів Громади тих часів був Т. Шевченко. Одночасно виникають Громади в Харкові, Одесі, Полтаві, Чернігові, інших містах України. Лібералізація суспільного життя у середині XIX ст., що була провісником майбутніх реформ та модернізації, водночас сприяла пожвавленню національного руху У 1859 р. створили у Петербурзі першу українську громаду — культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український часопис Основа, навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Т. Шевченко і весь громадівський рух.