4…7 Чол. - при виконанні різних функцій ;

8…20 « - При виконанні схожих функцій ;

21…40» - ПРИ ВИКОНАННІ ОДНАКО- ВИХ ФУНКЦІЙ.

ТИПИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

ЗА СКЛАДОМ І СПІВВІДНОШЕННЯМ СТУПЕНІВ І ЛАНОК:

КОРПУСНА ,

ЦЕХОВА ,

БЕЗЦЕХОВА.

Корпусна Цехова Безцехова

ДИРЕКТОР

ДИРЕКТОР

ДИРЕКТОР

НАЧАЛЬНИК

ВИРОБНИЦТВА

НАЧАЛЬНИКИ

ЦЕХІВ

МАЙСТРИ

ДІЛЯНОК

НАЧАЛЬНИКИ

ЦЕХІВ

МАЙСТРИ

МАЙСТРИ

ЗА ДИФЕРЕНЦІАЦІЄЮ І ІНТЕГРАЦІЄЮ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ І ПОЄДНАННЯ ЛІНІЙНОГО І ФУНКЦІОНАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА РОЗРІЗНЯЮТЬ СТРУКТУРИ:

ЛІНІЙНУ,

ФУНКЦІОНАЛЬНУ,

ЛІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНУ,

ЛІНІЙНО-ШТАБНУ,

МАТРИЧНУ.

ФУНКЦІОНАЛЬНА

Л

К

К-1

К-1

( А )

К-2

( Б )

В

В

ІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА

К-2

ЛІНІЙНО-ШТАБНА

К

(А,Б,В)

(А,Б,В)

К-1

К-2

В

В

МАТРИЧНА

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ЗАВОДОМ (приклад)

Директор

Головний інже-

нер

Заступник ди-

Ректора

Виробни-чо-техні-чний від.

Лабора- торія

Відділ го-

лов мех..

І енергт

Бухгалтерія

Планово- економ-

ічн. від.

Відділ

Технічно- го контр.

Відділ

кадрів

Відділ

Постача ня і сбуту

Конструкторсько – тех. Бюро

н ачальники цехів (ділянок)

Форму- вальний

Бетоно- змішува- льний

Арма- турний

Ремонт-

но-буді-

Вельний

Паро- силовий

Ремонт-

но-меха-

нічний

Транс по- ртно-сир- овиний

Комплек- тації та відправ.

ПРОЦЕСИ В ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМАХ:

- РЕЧОВИННО – ЕНЕРГЕТИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ;

- НАУКОВО – ТЕХНІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ;

- НФОРМАЦІЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ.

СКЛАД ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ:

- ТЕХНОЛОГІЧНА СИСТЕМА ( ТС );

- НАУКОВО – ТЕХНІЧНА СИСТЕМА ( НТС );

- СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ( CУ )

ТЕХНОЛОГІЧНА СИСТЕМА ( ТС )

СУКУПНІСТЬ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА, ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ І УМОВ ПРАЦІ, ЯКІ ПОТРІБНІ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНОЇ ЦІЛІ.

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ( СУ ) СУКУПНІСТЬ МЕТОДІВ,ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ, ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ І УМОВ ПРАЦІ, ЯКІ ПОТРІБНІ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ .

НАУКОВО – ТЕХНІЧНА СИСТЕМА (НТС)

СУКУПНІСТЬ МЕТОДІВ, ТЕХНІЧНИХ ЗА СОБІВ І УМОВ ПРАЦІ , ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВИКОРИСТАННЯ НАЯВНИХ І ОТРИМАНЯ НОВИХ ЗНАНЬ, ЯКІ ПОТРІБНІ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦІЛЕЙ ВИРОБНИЧОЇ СИТЕМИ ТА ЇЇ РОЗВИТКУ.

СУ

СУn

НТС

НТСn

Підприємство

CУn-1

ТС

НТСn-1

П ІДПРИЄМСТВО

ТСn-1

ОБ’ЄДНАННЯ

СКЛАДНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ЗРОСТАЄ ПРОПОРЦІЙНО ОБСЯГУ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКИЙ ТРЕБА ПЕРЕРОБЛЯТИ.

ФАКТОРИИ ЗРОСТАННЯ ОБСЯГІВ ІНФОРМАЦІЇ:

• ЗБІЛЬШЕННЯ НОМЕНКЛАТУРИ ПРОДУКЦІЇ,

• ШВИДКА ЗМІНА НОМЕНКЛАТУРИ,

• ЗРОСТАННЯ СКЛАДНОСТІ ПРОДУКЦІЇ,

• ЗРОСТАННЯ ВИМОГ ДО ЯКОСТІ.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БАР’ЄР – НЕВІДПОВІДНІСТЬ НЕОБХІДНОЇ І ФАКТИЧНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПЕРЕРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ.

ВИМОГИ ДО ІНФОРМАЦІЇ:

• ПОВНОТА,

• ДОСТОВІРНІСТЬ,

• СІНХРОННІСТЬ,

• МІНІМАЛЬНА ТРУДОМІСТКІСТЬ,

• МІНІМАЛЬНА ДОВЖИНА КАНАЛІВ,

• АГРЕГУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ.

ЕЛЕМЕНТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ :

• МІСЦЯ ЗОСЕРЕДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІІ,

• НОСІЇ ІНФОРМАЦІЇ,

• КАНАЛИ ЦИРКУЛЯЦІЇ ІНФО- РМАЦІЇ,

• ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ПЕРЕ РОБКИ ІНФОРМАЦІЇ.

НЕДОЛІКИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ:

-ЗАТРИМКА ІНФОРМАЦІЇ,

-НАДМІРНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ,

-НЕЗРІВНЯННІСТЬ ПОВІДОМЛЕНЬ,

-НИЗЬКИЙКИЙ КОЕФІЦІЄНТ ВИКОРИС - ТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ,

-НЕУПОРЯДКОВАНІСТЬ ІНФОРМАЦЇЇ.

ПРОБЛЕМИ ЗВ’ЯЗКУ В УПРАВЛІННІ :

ТЕХНІЧНА – ТОЧНІСТЬ ПЕРЕДАЧІ СИМВОЛІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЗВ’ЯЗКУ;

СЕМАНТИЧНА – ТОЧНІСТЬ ПЕРЕДАЧІ СИМВОЛОМ БАЖАНОГО ЗНАЧЕННЯ;

ЕФЕКТИВНОСТІ – ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПЛИВУ ЗМІСТУ ПРИЙНЯТОГО ПОВІДОМЛЕННЯ НА РОЗВИТОК ПОДІЙ У ЗАДАНОМУ НАПРЯМКУ.

ТИПИ ЗВ’ЯЗКУ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЄ ЛЮДИНА:

• ІНТРАПЕРСОНАЛЬНИЙ ВНУТРІШНІЙ ЗВ’ЯЗОК ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ ПРИ ЗДІЙ -СНЕНІ ФІЗІОЛОГІЧНИХ І ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ;

• ІНТЕРПЕРСОНАЛЬНИЙ – ЗВ’ЯЗОК МІЖ ЛЮДЬМИ;

• МАСОВИЙ.

ЕФЕКТИВНО НАЛАГОДЖЕНИЙ ЗВ’ЯЗОК-УМОВА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ.

ІНФОРМАЦІЯ В УПРАВЛІННІ ВИРОБНИЦТВОМ-

ПРЕДМЕТ ПРАЦІ ДЛЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ.

ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПОТРІБЕН ЕФЕКТИВНИЙ ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ:

- між підприємством і середовищем;

- між рівнями і підрозділам підприємства:

= знизу до гори,

= зверху до низу,

= по горизонталі.

ІНФОРМАЦІЯ МОЖЕ ПЕРЕДАВАТИСЬ

- організовано (формально );

- стихійно ( неформально-розпо- всюдженням чуток).

ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ:

ТЕХНІЧНА – ВІДБИВАЄ ПРОЦЕСИ ПЕРЕМІЩЕННЯ І ПЕРЕТВОРЕННЯ МАТЕРІАЛІВ І ЕНЕРГІЇ, ЩО ПРОТІКАЮТЬ У ВИРОБНИЧІЙ СИСТЕМІ ; ОПОСЕРЕДКОВАНА В ФОРМУЛАХ, ТАБЛИЦЯХ, ТЕХНІЧНИХ ДОКУМЕНТАХ,ЯКІ УТВОРЮЮТЬ ІНФОРМАЦІЙНІ МАСИВИ.

ЕКОНОМІЧНА – ХАРАКТЕРИЗУЄ КІЛЬКІСНИЙ БІК ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, Є СИНТЕЗОМ ВСІЄЇ ВИРОБНИЧОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ СКЛАДНОСТІ УПРАВ- ЛІННЯ ПЕРЕВИЩУЮТЬ ТЕМПИ ЗРОСТАН - НЯ ІНШИХ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЦТВА.

ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬ- КОГО ПЕРСОНАЛУ ПО ПЕРЕРОБЦІ ІНФОРМА- ЦІЇ ТРАДИЦІЙНИМИ СПОСОБАМИ.

ОБМЕЖЕНІ ЛЮДСЬКі РЕСУРСИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОТИРІЧ УПРАВЛІННЯ МОЖЛИВЕ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧИХ СИСТЕМ.

ІУС – ФОРМАЛЬНА СИСТЕМА, ЯКА ВИДАЄ ПОТРІБНУ ІНФОРМАЦІЮ ПОТРІБ - НИМ ЛЮДЯМ У ПОТРІБНИЙЧАС, ЗАБЕСПЕ-

ЧУЄ ЕФЕКТИВНЕ ПОЄДНАННЯ НЕФОРМАЛЬ - НОГО І ФОРМАЛЬНОГО ШЛЯХІВ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ.

УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІУС:

-ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ;

-УПОРЯДКУВАННЯ ДОКУМЕНТУОБІГУ;

-ОПТИМІЗАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ

ЗАДАЧ;

-ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ ЗАСОБІВ.

ВІДДІЛИ ЗАВОДОУПРАВЛІННЯ

ЦЕХИ

ВІДДІЛИ ЗАВОДОУПРАВЛІННЯ

ЦЕХИ

ПІДПРИЄМСТВО – СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА , ЯКА ФУНКЦІОНУЄ ЗАВДЯКИ БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ І

СТВОРЕНИХ НИМИ МАШИН.

УПРАВЛІННЯ В СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМАХ – ФУНКЦІЯ ЛЮДИНИ, ЯКА

СПРЯМОВАНА ДО ЛЮДИНИ І ЛЮДИНОЮ

ЗДІЙСНЮВАНА.

ЛЮДИНА СУБ’ЄКТ І ОБ’ЄКТ УПРАВЛІН-НЯ.

СПІЛКУВАННЯ – ПОТРЕБА ЛЮДИНИ.

ВИДИ КОНТАКІВ:

-КОРОТКОТЕРМІНОВІ,НЕСУТТЄВІ;

-ТРИВАЛІ СОЦІАЛЬНІ З’ЯЗКИ.

ВИРОБНИЧА ОРГАНІЗАЦІЯ – СУКУПНІСТЬ ФОРМАЛЬНИХ І НЕФОРМАЛЬНИХ ГРУП , ЧЛЕНИ ЯКИХ МАЮТЬ СТІЙКІ СОЦІАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ.

ФОРМАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ БАЗУЄТЬСЯ НА ПРАВОВИХ НОРМАХ.

НЕФОРМАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВ-

ЛІННЯ БАЗУЄТЬСЯ НА МОРАЛЬНИХ

НОРМАХ.

СТВОРЕННЯ ДІЄЗДАТНОГО КОЛЕКТИВУ ПОТРЕБУЄ ВСЕБІЧНОГО ВРАХУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ І ГРУПОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОГО КОЛЕКТИВУ:

-НАЯВНІСТЬ ВИРОБНИЧИХ ЗВ’ЯЗКІВ;

-СПІЛЬНІСТЬ ЗАДАЧ;

-ПОГОДЖЕНІСТЬ СТРУКТУРИ КОЛЕКТИ-ВУ;

-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ В КОЛЕКТИВІ.

ФОРМАЛЬНІ ГРУПИ:

-ГРУПИ КЕРІВНИКІВ;

-ВИРОБНИЧІ ГРУПИ;

-КОМІТЕТИ.

ГРУПА КЕРІВНИКІВ(КОМАНДА) КЕРІВНИК І ЙОГО БЕЗПОСЕРЕДНЬО

ПІДЛЕГЛІ (КЕРІВНИКИ НИЖЧИХ РІВНІВ).

ВИРОБНИЧА(РОБОЧА, ЦІЛЬО-

ВА) ГРУПА-ПРАЦЮЮЧІ НАД ОДНИМ І ТИМ ЖЕ ЗАВДАНЯМ.

КОМІТЕТ (РАДА,КОМІСІЯ) – ГРУПА В СЕРЕДЕНІ КОМАНДИ АБО ЦІЛЬВА ГРУПА, ЯКІЙ ДЕЛЕГОВАНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПЕВНОГО ЗАВДАННЯ АБО КОМПЛЕК-СУ ЗАВДАНЬ З ГРУПОВИМ ПРИЙНЯТ-ТЯМ РІШЕНЬ.

УМОВИ СТВОРЕННЯ НЕФОРМАЛЬНИХ ГРУП:

- ПОЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ;

- ВЗАЄМОДОПОМОГА;

- ВЗАЄМОЗАХИСТ;

- ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ.

ОСОБЛИВОСТІ НЕФОРМАЛЬНИХ ГРУП:

- СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ;

- ОПІР ЗМІНАМ;

- НЕФОРМАЛЬНІ ЛІДЕРИ.

ФАКТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ГРУП:

- РОЗМІР ГРУПИ;

- СКЛАД ГРУПИ;

- ГРУПОВІ НОРМИ;

- ЗГУРТОВАНІСТЬ ГРУПИ;

- ГРУПОВЕ ОДНОДУМСТВО;

- КОНФЛІКТНІСТЬ;

- СТАТУС ЧЛЕНІВ ГРУПИ;

- РОЛІ ЧЛЕНІВ ГРУПИ.

РОЗМІР ГРУПИ ВПЛИВАЄ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІШЕНЬ І

УЗГОДЖЕНІСТЬ ДІЙ.

ГРУПИ ЧИСЕЛЬНІСТЮ 5-11 ЧОЛ ЗВИЧАЙНО ПРИЙМАЮТЬ БІЛЬШ ТОЧНІ РІШЕННЯ.

ЗГУРТОВАНІСТЬ ГРУПИ ПОЛЕГШУЄ РОЗВ’Я ЗАННЯ ПРОБЛЕМ ДОКИ НЕ ВИНИКАЄ ГРУПОВЕ ОДНОДУМСТВО АБО ДОМІНУВАННЯ ДУМКИ ЧЛЕНІВ ГРУПИ З БІЛЬШ ВИСОКИМ СТАТУСОМ.

СКЛАД ГРУПИ ХАРАКТЕРИЗУ-ЄТЬСЯ СТУПЕНЕМ СХОЖОСТІ

ОСОБИСТОСТЕЙ,

ТОЧОК ЗОРУ,

ПІДХОДІВ ,

ЩО ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ ПРИ РОЗВ”Я- ЗАННІ ПРОБЛЕМ.

ГРУПИ З РІЗНИМИ ТОЧКАМИ ЗОРУ ЇХ ЧЛЕНІВ МОЖУТЬ ВИРОБЛЯТИ БІЛЬШ ЯКІСНІ РІШЕННЯ.

АЛЕ ТАКА РІЗНИЦЯ В ДУМКАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ КОНФЛІКТНІСТЬ.

РАЗОМ З ТИМ НІВЕЛЮВАННЯ ТОЧОК ЗОРУ ШЛЯХОМ ГРУПОВОГО ОДНОДУМСТВА ПРИГНОБЛЮЄ ОКРЕМИХ ОСОБИСТОСТЕЙ І ПРИЗВОДИТЬ ДО ПОСЕРЕДНЬОГО РІШЕННЯ.

ГРУПОВІ НОРМИ:

- ГОРДІСТЬ ЗА ПІДПРИЄМСТВО,

- ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ,

- ПРИБУТКОВІСТЬ,

- КОЛЕКТИВНА ПРАЦЯ,

- ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА,

- НОВОВВЕДЕННЯ,

- ЗАХИСТ ЧЕСНОСТІ.

ТИПИ ПОВЕДІНКИ В ГРУПІ (РОЛІ ЧЛЕНІВ ГРУПИ ),

ЯКІ СПРИЯЮТЬ СТВОРЕН- НЮ ПРАЦЕЗДАТНОЇ ГРУПИ :

- ЦІЛЬОВІ РОЛІ;

- ПІДТРИМУЮЧІ РОЛІ.

ЦІЛЬОВІ РОЛІ:

-ІНІЦІЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ (ПРОПОНУВАННЯ РІШЕНЬ, НОВИХ ІДЕЙ, НОВИХ ПОСТАНОВОК ПРОБЛЕМ, НОВИХ

ПІДХОДІВ);

-ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ;

-ЗБИРАННЯ ДУМОК;

-ВИСЛОВЛЮВАННЯ ДУМОК;

-КООРДИНУВАННЯ;

-УЗАГАЛЬНЕННЯ.

ПІДТРИМУЮЧІ РОЛІ:

-ЗАОХОЧЕННЯ;

-РЕТЕЛЬНІСТЬ;

-ВІДЧУТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

ФОРМИ ВЛАДИ:

- ВЛАДА,ЯКА ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ПРИМУШЕННІ;

- ВЛАДА,ЯКА ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ВИНАГОРОДІ;

- ЕКСПЕРТНА ВЛАДА;

- ЕТАЛОННА ВЛАДА;

- ЗАКОННА ВЛАДА.

ВЛАДА,ЯКА ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ПРИМУШЕННІ.

ВИКОНАВЕЦЬ ВІРИТЬ,ЩО МОЖНО -ВЛАДЕЦЬ МАЄ МОЖЛИВІСТЬ КАРАТИ ПОЗБАВЛЕННЯМ ЗАДОВОЛЕННЯ ЯКОЇСЬ

НАГАЛЬНОЇ ПОТРЕБИ АБО МОЖЕ СКОЇТИ ЯКІСЬ ІНШІ НЕПРИЄМНОСТІ

ВЛАДА,ЯКА ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ВИНАГОРОДІ.

ВИКОНАВЕЦЬ ВІРИТЬ,ЩО МОЖНО- ВЛАДЕЦЬ МАЄ МОЖЛИВІСТЬ ЗАДОВОЛЬНИТИ НАГАЛЬНУ ПОТРЕБУ АБО НАДАТИ ПРИЄМНІСТЬ.

ЕКСПЕРТНА ВЛАДА.

ВИКОНАВЕЦЬ ВІРИТЬ,ЩО МОЖНОВЛАДЕЦЬ ВОЛОДІЄ СПЕЦІ-

АЛЬНИМИ ЗНАННЯМИ,ЯКІ ДОЗВО -ЛЯЮТЬ ЗАДОВОЛЬНИТИ ПОТРЕБИ.

ЕТАЛОННА ВЛАДА

(ВЛАДА ПРИКЛАДУ).

ВИКОНАВЕЦЬ БАЖАЄ БУТИ ТАКИМ ЖЕ ЯК МОЖНОВЛАДЕЦЬ, БО ПРИВА-

БЛЕНИЙ ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКАМИ І

ВЛАСТИВОСТЯМИ.

ЗАКОННА ВЛАДА (ТРАДИЦІЙНА ВЛАДА).

ВИКОНАВЕЦЬ ВІРИТЬ,ЩО МОЖНО-ВЛАДЕЦЬ МАЄ ПРАВО ВИДАВАТИ

НАКАЗИ, А ЙОГО ОБОВ’ЯЗОК ПІД-

КОРЯТИСЯ ЇМ.

ТИПИ КЕРІВНИЦТВА:

АВТОКРАТИЧНИЙ;

ДЕМОКРАТИЧНИЙ;

ЛІБЕРАЛЬНИЙ.

АВТОКРАТИЧНИЙ ТИП КЕРІВНИЦТВА:

+ ОДНООСІБНІ РІШЕННЯ;

+ ЗОСЕРЕДЖЕННЯ УСІХ ЗВ’ЯЗКІВ;

+ ВИСОКА ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ І ОПЕРАТИВНИЙ

ВПЛИВ НА КОЛЕКТИВ.

• ПРИГНОБЛЕННЯ ІНІЦІАТИВИ РОБІТНИКІВ,

ЗАХОПЛЕННЯ ЄДИНОВЛАДДЯМ,НАДМІРНЕ АД-

МІНІСТРУВАННЯ СПРИЯЄ СВАВІЛЛЮ, СТВОРЮЄ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ БАР’ЄР МІЖ КЕРІВНИКОМ І ПІДЛЕГЛИМИ.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ ТИП КЕРІВНИЦТВА:

+ ШИРОКЕ ЗАЛУЧЕННЯ ЧЛЕНІВ КОЛЕКТИВУ

ДО РОЗРОБКИ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ;

+ ВИКОРИСТАННЯ КОЛЕКТИВНИХ ФОРМ ОБ-

ГОВОРІННЯ;

+ РОЗПОДІЛ ПОВНОВАЖЕНЬ МІЖ КЕРІВНИКОМ

І ЙОГО ПОМІЧНИКАМИ;

+ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДО АКТИВНОСТІ І

ТВОРЧОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ.

- У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ НЕ ВИСТАЧАЄ

ЧАСУ ДЛЯ ДИСКУСІЙ І ОБГОВОРЕНЬ.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ ТИП КЕРІВНИЦТВА:

+ МІНІМАЛЬНЕ ВТРУЧАННЯ КЕРІВНИКА У ДІЯ-

ЛЬНІСТЬ КОЛЕКТИВУ;

+ НАДАННЯ ВЕЛИКОЇ САМОСТІЙНОСТІ ЧЛЕНА-

НАМ КОЛЕКТИВУ;

+ СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ І

КОЛЕКТИВНОЇ ТВОРЧОСТІ.

- ДЕЗОРГАНІЗЄ РОБОТУ КОЛЕКТИВУ В УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦІ КЕРІВНИКА.

СТВОРЕННЯ ПРАЦЕЗДАТ-НОГО КОЛЕКТИВУ ШЛЯХОМ

ВРАХУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ і ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ.

СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ:

ВІК,

СТАТЬ,

ОСВІТА ,ТОЩО.

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ:

СИМПАТІЇ,

АНТИПАТІЇ,

ІНТЕРЕСИ,

ЗВ’ЯЗКИ , ТОЩО.

ЗАДАЧІ КЕРІВНИКА:

ВИХОВАННЯ У ЧЛЕНІВ КОЛЕКТИВУ ЧІТКОГО І ВСЕБІЧНОГО РОЗУМІННЯ МІСІЇ ВИРОБНИЧОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ;

РОЗПОДІЛ ОБОВ’ЯЗКІВ МІЖ ЧЛЕНАМИ КО-ЛЕКТИВУ;

ОЦІНКА І ВРАХУВАННЯ ОСОБИСТИХ ,ПРО-

ФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ;

ПРОВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ

ЧЛЕНІВ КОЛЕКТИВУ;

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОСТУ КАЛІФІ-

КАКЦІЇ І ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ЧЛЕНІВ КОЛЕ-

КТИВУ.

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ

КЕРІВНИКА:

• ОРГАНІЗАТОР,

• АРБІТР,

• ВЗІРЕЦЬ,

• СИМВОЛ,

• НОСІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ,

• НОВАТОР,

• АДМІНІСТРАТОР,

• ВИХОВАТЕЛЬ.

ВИМОГИ ДО КЕРІВНИКА

(ОСОБИСТІ ЯКОСТІ).

• РОЗСУДЛИВІСТЬ,ВРІВНОВАЖЕНІСТЬ,УМІННЯ УПРАВЛЯТИ СОБОЮ;

• ВІДДАНІСТЬ СПРАВІ,ЧЕСНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ;

• ЧУТТЯ МІРИ, ТАКТУ, ГНУЧКІСТЬ,ЗДАТНІСТЬ НАЛАГОД- ЖУВАТИ СТОСУНКИ;

• ВМІННЯ ЛОГІЧНО МИСЛИТИ І ЛАКОНІЧНО ВИКЛАДАТИ

УСНО І ПИСЬМОВО СВОЇ ДУМКИ;

• ВМІННЯ КОРИСТУВАТИСЬ ВЛАДОЮ;

- ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ :

ВМІННЯ ВИЗНАЧАТИ І ЧІТКО ФОРМУЛЮВАТИ ГОЛОВНІ В ДАНИЙ ПЕРІОД ЦІЛІ ДІЯЛЬНОСТІ КОЛЕКТИВУ А ТАКОЖ УМОВИ ,ФАКТОРИ І ПРОМІЖНІ РЕЗУЛЬТАТИ;

- ПСИХІЧНІ ЗДІБНОСТІ:

ПЕРЕВТІЛЕННЯ (ЕМПАТІЯ);

ДИДАКТИЧНІСТЬ;

ТОВАРИСТСЬКІСТЬ;

САМОРЕФЛЕКСІЯ (САМОАНАЛІЗ).

УМІЛИЙ КЕРІВНИК –

КЕРІВНИК, ЯКИЙ УМІЄ ВИКОРИС -ТОВУВАТИ НАУКУ І МИСТЕЦТВО УПРАВЛІННЯ , ДІЄ У ВІДПОВІДНОСТІ З ОБСТАВИНАМИ, НАМАГАЄТЬСЯ ВДОСКОНАЛЮВАТИ СВОЮ ДІЯЛЬ-НІСТЬ.

ВИРОБНИЧА ЕТИКА:

-ЕТИКЕТ;

-ПСИХОЛОГІЯ КОНТАКТУ;

-МИСТЕЦТВО МОВЛЕН - НЯ; -УМІННЯ КЕРУВАТИ І ПІДКОРЯТИСЬ.

ЕТИКЕТ – ПОРЯДОК І ФОРМА СПІЛКУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ:

- ТЕРПІННЯ І ВВІЧЛИВІСТЬ,

- НЕ ДРАТУВАТИСЬ,

- НЕ РОБИТИ ЗАУВАЖЕНЬ ПІДЛЕГЛОМУ У ПРИСУТНОСТІ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ ,

- ДЯКУВАТИ ПІДЛЕГЛОМУ ЗА ДОБРУ РОБОТУ,

- НЕ ПІДШУЧУВАТИ НАД ПІДЛЕГЛИМ,

- УМІТИ СЛУХАТИ,

- НЕ ОБУРЮВАТИСЬ ЗЗА ДРІБНИЦЬ (ЧУТТЯ ТАКТУ).

ПСИХОЛОГІЯ КОНТАКТУ –УМІННЯ ПРИВЕРТАТИ ДО СЕБЕ ЛЮДЕЙ :

УМІННЯ ОДЯГАТИСЬ (ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД), ВИРАЗ ОБЛИЧЧЯ, ПОЗА .

МИСТЕЦТВО МОВЛЕННЯ:

ЧІТКО І ПРОФЕСІЙНО ГРАМОТНО ГОВОРИ -ТИ;

КОРИСТУВАТИСЬ ЯСКРАВОЮ І ВИРАЗ -НОЮ МОВОЮ;

КОРЕКТНО ВИКОРИСТОВУВАТИ ІНТОНАЦІЇ І ЖЕСТИ ( ІНТОНАЦІЯ МОЖЕ НЕСТИ ДО 40% ЗМІСТУ ІНФОРМАЦІЇ);

УНИКАТИ ПОЗЕРСТВА І ЖОНГЛЮВАННЯ ФРАЗОЮ.