Нм 3 . Управління виробництвом.

ЗМ 3.1. Система управління підприємством.

ЗМ 3.2. Планування і регулювання виробництва.

ЗМ 3.3. Виробничий маркетинг.

ЗМ 3.1. Система управління підприємством.

Основні підходи до управління у виробничих системах:

• ПРОЦЕСНИЙ;

- СИСТЕМНИЙ;

- СИТУАЦІЙНИЙ.

Процесний підхід :

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ:

ПЛАНУВАННЯ;

ОРГАНІЗАЦІЯ;

МОТИВАЦІЯ;

КОНТРОЛЬ.

ОБ’ЄДНУЮЧІ ФУНКЦІЇ:

КОМУНІКАЦІЇ;

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ.

ПЛАНУВАННЯ – відповідь на питання :

= де ми знаходимось зараз?

= куди ми бажаємо посува - тись?

= як ми збираємось це робити?

ОРГАНІЗАЦІЯ – створення певної структури з допомогою упорядкування елементів виробничої системи (ро- біт, виконавців , системи в цілому ).

МОТИВАЦІЯ – створення внутрішнього спонукання до дій ,яке є складною сукупністю по -треб,що постійно зміню- ються, і способу задоволь -няти ці потреби працівників через добру працю.

КОНТРОЛЬ –

процес забезпечення досягнення виробничою системою своїх цілей за допомогою :

= встановлення стандартів (точно-го визначення цілей ),

= вимірювання і порівняння досягну - того з очікуваними результатами,

= корекція відхилень від початково - го плану.

КОМУНІКАЦІЯ –

процес обміну інформацією.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ – вибір того як і що планува -ти, організовувати, моти- вувати, контролювати.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Використання системної методології до виробничої організації як до відкритої соціотехнічної системи.

СИТУАЦІЙНИЙ ПІДХІД

Інтеграція процесного і системного підходів для вирішення проблем в конкретних ситуаціях.

Основні положення ситуаційного підходу:

1. Знання засобів професійного управління:

• процесу управління;

• індивідуальної і групової поведінки;

• системного аналізу;

• методів планування і контролю;

• кількісних методів прийняття рішень.

2. Врахування сильних і слабких сторін управлінських концепцій і методик , передбачення ймовірних наслідків (як позитивних так і негативних) від вибору конкретної методики або концепції.

3. Коректне інтерпретування ситуації:

правильне визначення факторів і змінних найбільш важливих у даній ситуації і їх ймовірний ефект.

4, Коректне співвіднесення з конкретними ситуаціями відповідних мір, які б викликали найменший негативний ефект і давали можливість досягти цілі найбільш ефективним шляхом.

ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ –

ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛЯЮЧОГО ВПЛИВУ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ НА ОБ’ЄКТ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ АБО РОЗВИТКУ ОБ’ЄКТА.

ЗВ’ЗКИ МІЖ ОБ’ЄКТОМ І ОРГАНОМ УПРАВЛІННЯ:

ПРЯМІ – ПЕРЕДАЧА КОМАНД УПРАВЛІННЯ;

ЗВОРОТНІ – ПЕРЕДАЧА ВІДОМО -СТЕЙ ПРО СТАН ОБ’ЄКТУ.

Зворотній зв’язок ПІДВИЩУЄ ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ВПЛИВУ НА ОБ’ЄКТ НЕВИЗНАЧЕНИХ ФАК- ТОРІВ І ЗАБЕЗПЕЧУЄ РЕГУЛЮВАННЯ – РЕАЛІЗАЦІЮ ЗАДАНОЇ ПРОГРАМИ УПРАВЛІННЯ.

ТИПИИ РЕГУЛЮВАННЯ:

СТАБІЛІЗАЦІЯ - ПІДТРИМАННЯ ЗАДАННОГО ПОСТІЙНОГО ЗНАЧЕННЯ ВИХІДНОЇ ВЕЛИЧИНИ ОБ’ЄКТА РЕГУЛЮВАННЯ ;

ПРОГРАМНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – ЗМІНА ВИХІДНОЇ ЗМІННОЇ ОБ’ЄКТА УПРАВЛІННЯ ВІДПОВІДНО ДО ЗАДАНОЇ ПРОГРАМИ;

СЛІДКУВАННЯ – ПРОГРАМА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ПО -ВЕДІНКОЮ ОБ’ЄКТУ УПРАВЛІННЯ.

Саморегулювання – ЗАМІНА БЕЗКІНЕЧНО ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ РЕГУЛЯТОРІВ МЕХАНІЗМОМ гомеостазісу.

ГОМЕОСТАТ- МЕХАНІЗМ УТРИ -МАННЯ ПАРАМЕТРІВ СИСТЕМИ В ЗАДАНИХ МЕЖАХ ПРИ ЗМІНІ ЗОВ -НІШНІХ УМОВ.

ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНОЇ МОДЕЛІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ:

• ОХОПЛЕННЯ УСІЄЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА;

• КОЖНИЙ ЕЛЕМЕНТ МОДЕЛІ УЯВЛЯЄ СОБОЮ ОДНУ ЗАДАЧУ, ЩО ВМІЩУЄ ПИТАННЯ, ЯКІ НЕ ПОВТОРЮЮТЬСЯ В ІНШИХ ЗАДАЧАХ, ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ ОДНОЗНАЧНІСТЬ В РОЗВ’ЯЗАННІ КОЖНОГО ПИТАННЯ;

• КОЖНА ЗАДАЧА РОЗВ’ЯЗУЄТЬСЯ БЕЗ РОЗПОДІЛЕННЯ НА ІНШІ ЗАДАЧІ.

СТРУКТУРНІ ОЗНАКИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ:

1.ПРЕДМЕТ УПРАВЛІННЯ.

2.ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ.

3.ФАЗА УПРАВЛІННЯ.

4.РИТМ УПРАВЛІННЯ.

ПРЕДМЕТИ УПРАВЛІННЯ.

1.ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ.

2.ТРУДОВІ РЕСУРСИ.

3.МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ.

4.ФІНАНСИ.

5.ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ.

6 ОСНОВНІ ФОНДИ. 7.ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА .

ОБ’ЄКТИ УПРАВЛІННЯ.

1. ЗАВОД.

2. ЦЕХ.

3. ЛІНІЯ.

4. ДІЛЯНКА.

5. РОБОЧЕ МІСЦЕ.

РИТМИ УПРАВЛІННЯ.

1.РІК.

2.КВАРТАЛ.

3.МІСЯЦЬ.

4.ДЕКАДА (ТИЖДЕНЬ ).

5.ДОБА.

6.ЗМІНА.

ФАЗИ УПРАВЛІННЯ.

1.ПЛАНУВАННЯ.

2.ОБЛІК,КОНТРОЛЬ.

3.РЕГУЛЮВАННЯ.

П редмет

1

2

3

4

5

6

7

Цех №1 1

ЛІНІЯ №1

ДІЛЯНКА

О

Цех №2

ЛІНІЯ №2

ДІЛЯНКА

б’єкт

Цех №3

ЛІНІЯ №3

ДІЛЯНКА

ПЛАНУВАННЯ

ОБЛІК,КОНТРОЛЬ

РЕГУЛЮВАННЯ

Ф аза

І кв

І міс

І дек

І доб

Р

ІІ кв

ІІ міс

ІІ дек

ІІдоб

итм

ІІІ кв

ІІІміс

ІІІдек

ІІІдоб

АПАРАТ УПРАВЛІННЯ:

ЛІНІЙНИЙ ПЕРСОНАЛ-

загальне керівництво з використанням прав

єдиноначальності і розпорядництва.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРСОНАЛ-

підготовка пропозицій лінійному персоналу

для прийняття рішень на основі переробки інформації.

ОРГАН УПРАВЛІННЯ-

ВІДНОСНО САМОСТІЙНА ЧАСТИНА АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ, ЯКА ВИКОНУЄ ПЕВНУ ФУНКЦІЮ АБО ДЕКІЛЬКА ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ.

ЛАНКА УПРАВЛІННЯ-

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ САМОСТІЙНИЙ ОРГАН УПРАВЛІННЯ.

СТУПІНЬ УПРАВЛІННЯ-

СУКУПНІСТЬ ЛАНОК ОДНОГО РІВНЯ УПРАВЛІННЯ.

Ступені управління підприємством.

НОРМИ УПРАВЛІННЯ.

(ОРІЄНТОВНІ)