42

ЗМІСТ КУРСОВОЇ:

На тему «Міжнародна валютно-фінансова система»

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ1: Розвиток та еволюція валютних відносин………………………...….5

Розділ2: Перспективи та розвиток валютної системи в Україні її інтеграції в світову фінансову систему………………………………………………………10 Розділ3 Інституційний аспект валютно-фінансової системи……………...….16

Висновок……………………………………………………………..………….. 40

Список використаних джерел, та літератури…………………………………..42

ВСТУП:

Перехід людства від аграрної до індустріальної цивілізації, що супровод-жувався первісним нагромадженням капіталу, поглибленням суспільного і міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією господарського життя, привів до формування світового господарства та світового ринку, сприяв подальшому розвитку міжнародних економічних, у тому числі й валютно-фінансових відносин, удосконаленню їхньої функціонально-інституційної структури. 

          Виникнення світового ринку як підсистеми господарства, пов’язаної з обміном товарів за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну, стимулювало перетворення грошей у валюту (національну, іноземну, міжнародну), виокремлення валютно-фінансових відносин у відносно самостійну сферу, найважливішими елементами якої є національні, регіональні та міжнародна (світова) валютні системи. 

         Основна мета даної курсової роботи – дослідити особливості валютно-фінансових систем та перспективи розвитку валютної системи в Україні.          Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:  ·   дослідити сутність міжнародних валютних систем;   ·  вчити аспекти валютно-фінансової системи;   · розглянути перспективи та розвиток валютної системи в Україні її інтеграції в світову фінансову систему;

· проаналізувати головні напрями удосконалення міжнародної валютної системи.           Предметом курсової роботи є економічні відносини з приводу функціонування міжнародних валютних систем.            В якості об’єкта курсової роботи виступають міжнародні валютно-фінансові системи.           Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт курсової роботи.

Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми.

У висновках сформульовано основні результати дослідження. Валютні відносини як сукупність зв’язків, що спорадично виникали між різними країнами та окремими суб’єктами міжнародного обміну, з’явилися давно і були зумовлені двома головними причинами.

По-перше, запровадження і використання грошей та грошових систем різних країн і регіонів. По-друге, розвитком товарного виробництва, суттєвим розширенням обміну, що опосередковувався грошима різної державної приналежності. Грошова економіка, торговий капітал, що почали бурхливо розвиватися, починаючи з ХІІІ ст.., були тією рушійною силою, яка спонукала до формування валютних відносин між країнами.   У міжнародних валютних відносинах оперують такими поняттями, як валютний паритет, валютний курс, конвертованість валют та ін. Валютний паритет є відносно стійкою величиною і визначається співвідношенням між валютами різних країн або економічних угрупувань.

В умовах функціонування золота як загального еквівалента визначальним був золотий паритет, за яким оцінювалася купівельна спроможність тієї чи іншої грошової одиниці залежно від вмісту золота в ній.

У даний час паритет окремих валют, насамперед наднаціональних (колективних), що відображає новітні процеси в міжнародних валютних відносинах, формується на основі кошика кількох валют  виражену в грошовій одиниці іншої країни.

Під валютним обмінним курсом розуміють ціну грошової одиниці однієї країни,. Встановлення валютного курсу називається котируванням.

Як правило, здійснюється пряме котирування, тобто одна одиниця іноземної валюти оцінюється в національній валюті. Лише у Великобританії використовується обернене котирування: фунт стерлінгів оцінюється в іноземній валюті.  Валютна конвертованість означає можливість вільного і необмеженого обміну однієї валюти на інші іноземні валюти. Конверсія може бути повною, коли обмін здійснюється на будь-яку іноземну валюту при поточних операціях та операціях, пов’язаних з рухом капіталу, та частковою, якщо валюта даної країни обмінюється лише на деякі валюти і при окремих видах операцій з валютно-фінансовими ресурсами. 

Розділ 1:Розавиток та еволюція валютних відносин:

У своєму розвитку світові валютні відносини пройшли кілька етапів. Кожен етап відрізняється основними принципами функціонування системи, але має певну спадкоємність по відношенню до попереднього.

Виділяють наступні етапи: Паризька валютна система (з 1867 р. по 20-і роки XX в.); Генуезька валютна система (з 1922 р. по 30-і роки); Бреттон-Вудська валютна система (з 1944 р. по 1976 р.); Ямайська валютна система (з 1976-1978 років по теперішній час). Перша світова валютна система склалася стихійно в результаті промислової революції XIX століття і на базі розширення міжнародної торгівлі у формі золотомонетного стандарту. Дану світову валютну систему називають Паризької відповідно до місця, де відбулися переговори про принципи її функціонування. У цей період національна та міжнародна валютні системи були тотожні, і тільки золото виконувало функцію світових грошей, потрапляючи на світовий ринок, де платежі приймалися по вазі. Основними принципами золотомонетного стандарту були наступні:встановлено золотий вміст національних грошових одиниць; золото виконувало функцію світових грошей, а отже, загального платіжного засобу;знаходяться в обігу банкноти емісійних центральних банків вільно обмінювалися на золото. Обмін проводився на базі їх золотих паритетів, тобто вагової кількості міститься в них чистого золота;курс валюти міг відхилятися від монетних паритетів в межах «золотих точок» (1%, тобто фактично був фіксованим валютним курсом);крім золота, в міжнародному обороті був визнаний англійський фунт стерлінгів;підтримувалося жорстке співвідношення між національним золотим запасом і внутрішньою пропозицією грошей;дефіцит платіжних балансів покривався золотом. Відносну стійкість валютних курсів забезпечувало вільне пересування золота між країнами. Переростання капіталізму вільної конкуренції в монополістичний призвело до того, що класичний золотомонетний стандарт перестав відповідати масштабам господарських зв'язків, гальмував регулювання економіки, грошової, валютної систем в інтересах монополій і держави. На початку століття виросла економічна міць США і Франції, що підірвало позиції Великобританії в МВС.

Під час першої світової війни розмін банкнот на золото в капіталістичних країнах, крім США, був припинений і золотий стандарт розпався. Золото вилучалося з внутрішнього обігу і замінювалося банкнотами, нерозмінними на золото. У міжнародному платіжному обороті було заборонено вільний рух золота між країнами. Закінчення першої світової війни і відновлення зовнішньоекономічних зв'язків країн привели до необхідності розробки нових принципів МВС, так настав другий етап в еволюції МВС, званий золотодевізний стандарт або Генуезької валютної системою. На міжнародній конференції з економічних і фінансових питань в Генуї в 1922 році відзначалося, що наявні запаси золота капіталістичних країн недостатні для врегулювання розрахунків по зовнішній торгівлі та інших операцій. Крім золота і англійського фунта стерлінгів, рекомендувалося використовувати так само долар США. Обидві валюти, покликані виконувати роль міжнародного платіжного засобу, отримали назву девізний. Більшість країн, таких як Німеччина, Австралія, Данія, Норвегія, ввели золотодевізний стандарт. Основні принципи Генуезької валютної системи були аналогічні принципам попередньої Паризької системи. Золото зберігало роль остаточних світових грошей, залишалися золоті паритети. Однак були внесені і певні зміни.Золотодевізний стандарт являв собою таку форму золотого стандарту, при якій окремі національні банкноти розмінюються не на золото, а на валюту інших країн (на девізи, розмінювати у свою чергу на золоті злитки). Таким чином, сформувалося два основних способи розміну національної валюти в золото:прямий - для валют, що виконували роль девізів (фунт стерлінгів, долар);непрямий - для всіх інших валют даної системи.

У даній МВС використовувався принцип свободноплавающіх валютних курсів.Відповідно до принципів Генуезької системи Центральні банки країн-членів повинні були підтримувати можливі значні відхилення валютних курсів своїх національних грошових одиниць, використовуючи методи валютного регулювання (насамперед валютні інтервенції). Поширення золотодевізного стандарту закріпило можливу залежність одних країн від інших - долар США та англійський фунт стерлінгів стали основою ряду валют. Однак девізна форма золотого стандарту проіснували недовго. Світова криза 1929-1931 років повністю зруйнував дану систему. Криза зачепила і девізні валюти. У вересні 1931 року Великобританія була змушена скасувати золотий стандарт, а фунт стерлінгів девальвувала. Це в свою чергу призвело до краху валют Індії, Малайзії, Єгипту, низки європейських держав, які залежали від Англії в економічному і валютному відношенні. Пізніше він був скасований у Японії і в 1936 році - у Франції. У 1933 році в США розмін банкнот на золото було припинено, а вивіз золота за кордон заборонений, долар був девальвований на 41%. Скасування золотого стандарту призвела до того, що стало здійснюватися валютне звернення нерозмінних на золото грошових знаків, тобто кредитних грошей.Середина і кінець 30-х років були не стабільні для МВС - багато країн девальвували свої валюти. Кризові потрясіння у валютній сфері в період валютної депресії 1929-1933 років наочно показали, що світова валютна система потребує реформування. З 1944 року настає третій етап еволюції МВС - на Бреттон-Вудської конференції був прийнятий золотодевіз-ний стандарт, заснований на золоті, і двох девізний валютах - доларі США і фунті стерлінгів. Останнім відводилася основна роль, тому частіше зустрічається назва золотовалютний стандарт. Даний стандарт ставився тільки до міжнародній валютній системі, внутрішня грошова система функціонувала на базі нерозмінних кредитних грошей.Основними принципами Бреттон-Вудської валютної системи були:золото зберегло функцію світових грошей;одночасно використовувалися резервні валюти - долар США, англійський фунт стерлінгів;Казначейство США встановило обов'язковий розмін резервних валют на золото за офіційним курсом 35 доларів за 1 тройську унцію (31,1 гр.), Або 1 долар прирівнювався до 0,88571 г. золота;кожна національна грошова одиниця мала валютний паритет в золоті та доларах;установлені фіксовані валютні курси, відхилення від валютного паритету без дозволу МВФ допускалося тільки в межі ± 1%;регулювання валютних відносин здійснюється міжнародними валютно-кредитними організаціями - Міжнародним Валютним Фондом і Міжнародним Банком Реконструкції та Розвитку;при порушенні платіжних балансів дозволялося врегулювати їх золотом.У післявоєнний період, коли формувалися принципи Бреттон-Вудської валютної системи, Великобританія не мала достатніх золотих запасів, щоб фунт стерлінгів міг обмінюватися на золото, і практично відмовилася від його функції девізної валюти.

Таким чином, Бреттон-Вудська валютна система поставила долар у привілейоване становище, що давало економічні та політичні переваги США. На практиці долар майже монопольно опосередковано зовнішньоторговельні розрахунки. США мали право погашати дефіцит платіжного балансу за рахунок власної національної валюти.У той же час будь-яка інша країна при дефіциті платіжного балансу повинна була витрачати золоті резерви, урізати внутрішнє споживання, збільшувати експорт.Відновлення національних економік західноєвропейських країн, що постраждали під час другої світової війни, поступово змінило розстановку сил в світовій економіці. Зміцнення економічних позицій країн ЄЕС і Японії знизило конкурентоспроможність США на світових ринках. Разом з тим все більше країн почали виходити самостійно на світові ринки. У 1971 році вперше за період з 1933 року торговельний баланс, а також всі статті платіжного балансу США мали дефіцит. Криза долара змусило уряд США в серпні 1971 року ввести 10% мито на імпорт і скасувати обмін долара на золото, чим порушувались угоди з МВФ. У середині 60-х років фіксовані валютні курси вже не відповідали інтересам країн і стали стримувати розвиток світової торгівлі.

Таким чином, дана валютна система перестала відповідати потребам світового господарства. В кінці 60-х початку 70-х років в міжнародній економічній системі вибухнула нова криза. У 1971 р. МВФ розширив допустима межа відхилення курсу валют від паритетного до ± 2,25%, а через рік вся система фіксованих курсів звалилася. У 1972 р. був сформований Комітет з реформи МВС, який займався розробкою й узгодженням нових принципів її функціонування. Сучасний етап розвитку МВС починається з 1976 року, коли на нараді в Ямайці представники 20 країн досягли угоди про реформування світової валютної системи. У 1978 році Ямайські угоди були ратифіковані більшістю країн-членів МВФ. З цього моменту набувають чинності принципи системи, яка отримала назву Ямайська валютна система.У відповідності з цією системою валютні відносини будуються на підставі наступних принципів: офіційно скасований золотий стандарт; зафіксована демонетизація золота, тобто відміна його функції світових грошей; заборонені золоті паритети - прив'язка валют до золота; ЦБ дозволялося продавати і купувати золото як звичайний товар за цінами «вільного» ринку;введено стандарт СДР (спеціальні права запозичення), який повинен використовуватися в якості світових грошей, а також для встановлення обмінних курсів валют, оцінки офіційних активів та ін СДР являють собою міжнародні умовні рахункові грошові одиниці, які можуть виступати як міжнародні платіжні та резервні засоби. Емісію СДР здійснює МВФ. СДР використовуються для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках і в якості розрахункової одиниці МВФ. У функції СДР входить: регулювання платіжних балансів, поповнення офіційних валютних резервів, порівняння вартості національних валют;резервними валютами офіційно визнані долар США, марка ФРН, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японська ієна, французький франк;встановлений режим вільно плаваючих валютних курсів, тобто їх формування на світовому валютному ринку на основі попиту і пропозиції; дозволено самостійне визначення державами режиму валютного курсу. У 1995 р. режими валютних курсів в МВС встановилися таким чином:а) плаваючий - 98 валют, з них:з урахуванням заданих параметрів - 3, регульоване плавання - 36 (наприклад, НІС, Росія та інші країни з перехідною економікою),вільно плаваючі - 56 (всі індустріальні країни);б) фіксований - 67 валют, з них:до долара США - 23,до французького франка - 14,до ін валютам - 7,до СДР - 4,до кошика валют - 20;в) змішане плавання - 4, з них:до однієї валюти (долара США) - 4,до групи валют - 10 (країни ЄВС);9) не регулюються межі коливання курсів валют;10) узаконено створення замкнутих валютних блоків, які є повноправними учасниками міжнародної валютної системи. Прикладом такої освіти з'явилася Європейська валютна система (ЄВС).Європейська валютна система (ЄВС) - це регіональна валютна система, яка являє собою сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням національних валют в рамках європейської економічної інтеграції. ЄВС - найважливіша складова частина сучасної МВС. Вона включає три основних елементи:а) стандарт ЕКЮ. ЕКЮ - це умовна колективна валюта, базується на основі 12 валют провідних країн Європи, що входять в ЄС, у 1995 р. в корзину валют ще не були введені валюти Австрії, Швеції, Фінляндії. Вага кожної валюти в кошику визначається залежно від частки, якою володіє держава-член у ВНП ЄС та експорті всередині Союзу, тому самим вагомим компонентом ЕКЮ - 1/3 - є німецька марка; б) спільно плаваючий валютний курс, що коливається в межах 2,25%; із серпня 1993р. у зв'язку із загостренням валютних проблем рамки коливань розширені до ± 15% («європейська валютна змія»); в) механізм валютних курсів та інтервенцій. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання ЦБ країн кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з валют, інтервенцією. Валютна інтервенція - це втручання ЦБ в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу державними органами. Регулювання ЄВС і емісія ЕКЮ здійснювалася до 1994 р. Європейським фондом валютного співробітництва (ЕФВС), а з 1994р. - створеним Європейським валютним інститутом (ЄВІ). На даний момент в ЄВС відбувається реалізація «плану Делора», який передбачає введення з 1 січня 1999 р. єдиної європейської валюти - євро. До подібного кроку були готові Німеччина, Франція та Бельгія, шанси яких оцінюються в 100%. Дещо нижче потенціал Австрії, Іспанії, Португалії, Італії, Фінляндії, Ірландії (70-80%). За ними слідують Швейцарія та Данія (60-65%). Під великим питанням приєднання до валютного союзу Великобританії (25%). Розроблений графік формування Валютного Союзу і введення єдиної валюти. Перший етап, з весни 1998 р., - почалася організація Центрального Банку (Франкфурт-на-Майні), Єврорада визначив країни, які увійдуть до «Зону євро». В якості критеріїв відбору встановлені наступні:темпи інфляції не повинні перевищувати аналогічний показник у трьох країнах з найменшим зростанням цін більш ніж в 1,5 процентних пункту;дефіцит держбюджету не повинен перевищувати 3% ВВП; державний борг не більше 60% ВВП; обмінний курс національної валюти протягом двох років не повинен виходити за межі коливань, діючих в ЄВС (± 15%). Таким чином, в «Зону євро» увійшли 11 країн - Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Люксембург, Португалія, Фінляндія, Франція. Не увійшли до «Зону євро» Греція (через невідповідність критеріям), Данія (конституційні невідповідності), Швеція і Великобританія. Другий етап розпочався з 1 січня 1999 р. - обмінні курси національних валют країн, що увійшли до «Зону євро», твердо фіксуються по відношенню один до одного, євро вводиться в безготівковій формі, замінюючи ЕКЮ в пропорції один до одного. Третій етап розпочнеться з 1 січня 2002 р. - буде здійснюватися обіг банкнот євро єдиного зразка різних номінацій і поступово буде відбуватися заміна національних грошових знаків. На четвертому етапі, з 1 липня 2002 р., національні валюти країн-учасниць повністю втратять свої функції грошей.