Концепція сталого розвитку
Теоретичний підхід до формування концепції «сталого розвитку».
Етапи втілення ідей концепції сталого розвитку.
Основні принципи сталого розвитку.
Концепція сталого розвитку для України
Теоретичний підхід до формування концепції «сталого розвитку».
Розроблені вченими Римського клубу концептуальні моделі розвитку, опубліковані в роботі Медоузів «Межі зростання», дали змогу людству усвідомити, що воно живе в умовах глобальної екологічної кризи, яка може закінчитися колапсом цивілізації вже в середині ХХІ ст. Почався пошук нової кконцепції, що враховує інтереси і біосфери, і людства. Цій проблемі з різних позицій приділяли увагу різні дослідники
Наприкінці 80-х років XX століття в закордонній літературі в галузі економіки та екології, соціології, політології і права, а також і в інших гуманітарних науках, широке розповсюдження отримав термін «сталий розвиток» (sustainable development), яким позначався соціально-економічний і екологічний розвиток, спрямований на збереження миру на всій планеті, на розумне задоволення потреб людей при одночасному поліпшенні якості життя сьогоднішніх і майбутніх поколінь, на раціональне використання ресурсів планети і збереження природного середовища.
У 1983 році було створено «Міжнародну комісію ООН з навколишнього середовища та розвитку». Її очолила прем'єр-міністр Норвегії Гру Харлем Брундтланд. У 1987 році комісія представила доповідь «Наше спільне майбутнє», в якій широко застосовувалось поняття «сталий розвиток». Уявлення про сталий розвиток, розроблені цією комісією, було покладено в основу документів, які було прийнято на Міжнародній конференції з навколишнього середовища та розвитку в 1992 році в Ріо-де-Жанейро.
В українському варіанті поряд з терміном «сталий розвиток» вживається термін «збалансований розвиток».
Сталий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.
Власне термін “сталий розвиток” має досить суперечливий характер. Дане поняття відповідає російському “постоянный / стабильный”, тобто постійний/стабільний розвиток, проте у країнах СНД неабиякого поширення набув термін “устойчивое развитие” Англомовний оригінал розглянутого поняття – “sustainable development”– означає “підтримуваний розвиток”. Досить цікавим є французький варіант даного терміну – “developpment durable” – “міцний/тривалий розвиток”. У будь-якому випадку термін перекладається у значенні “сталий розвиток”, хоч і породжує різне розуміння його змісту.
Сталий розвиток – це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибрати найбільш оптимальний.
Етапи втілення ідей концепції сталого розвитку.
Ідеї сталого розвитку були офіційно проголошені на Міжнародній конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро (Самміт Землі) [United Nations Conference on Environment and Development (Earth Summit), Rio de Janeiro] у 1992 р. Ця конференція розглядала оточуюче середовище і соціально-економічний розвиток як взаємопов’язані і взаємозалежні області. У головному документі, прийнятому на цій конференції, “Порядку денному на ХХІ століття” (Agenda 21), що розглядався в якості програми всесвітнього співробітництва, сталий розвиток пов’язується з гармонічним досягненням наступних цілей: високої якості навколишнього середовища і здорової економіки для всіх народів світу, задоволенні потреб людей і збереженні сталого розвитку протягом тривалого періоду.
Центральні документи, які було прийнято на цій конференцій, такі:
Порядок денний на XXI століття;
Програма дій ООН;
Декларація щодо навколишнього середовища та розвитку;
Заява про принципи щодо лісів;
Рамкова конвенція про зміну клімату під впливом газів, які викликають парниковий ефект;
Конвенція про збереження біологічного різноманіття.
Ці історичні документи охоплюють різні аспекти сталого розвитку.
Досягнення поставлених цілей можливе лише за допомогою обґрунтованої політики стимулювання сталого розвитку. “Порядок денний на ХХІ століття” є програмним документом, що засвідчує встановлення глобального партнерства країн світу задля досягнення сталого розвитку суспільства.
Зокрема, перший розділ присвячено економічним та соціальним проблемам людства, в якому розглядаються причини навантаження на довкілля – бідність; зовнішній борг країн, що розвиваються; невідповідність структури виробництва та споживання концепції сталого розвитку; демографічний вибух; структура міжнародної економіки.
Рис. Схема сталого розвитку
Другий розділ відображає глобальні екологічні проблеми планети: знищення лісів, виснаження родючих ґрунтів, розширення площі пустель. Розглядаються заходи, які запобігають забрудненню повітря і води, знищенню рибних ресурсів, сприяють безпечним діям з токсичними відходами.
Третій розділ характеризує значення великих суспільних груп населення: жінок, комерційних структур, профспілок, фермерів, дітей, молоді, представників корінного населення, науковців, органів місцевої влади й недержавних організацій у досягненні цілей сталого розвитку суспільства.
Четвертий розділ висвітлює методи реалізації Концепції сталого розвитку: фінансові ресурси й механізми; механізми прийняття рішень; засоби поширення екологічно обґрунтованих технологій; проблеми міжнародної співпраці; міжнародної угоди і правові механізми.
Саме в останньому розділі закладені основоположні підвалини стимулювання сталого розвитку, що можуть успішно використовуватись як на глобальному, так і на регіональному рівні.
Відомо, що після Конференції в Ріо, попри всі декларації досягти рівноважного стану між економічним ростом, соціальною спільнотою та навколишнім природним середовищем, цього так і не сталось. Навпаки, ситуація погіршилась і ускладнюється з кожним днем. Хоча спроби подолати кризові явища в соціальній, економічній та екологічній сферах на різних рівнях соціо-еколого-економічних систем (глобальному, національному, регіональному та локальному) робились неодноразово. Це також підтверджують міжнародні конференції, присвячені досягненню сталого розвитку, що проводились впродовж останніх двох десятиліть.
Досить важливим з точки зору стимулювання сталого розвитку були рішення, прийняті на Міжнародній конференції з фінансування розвитку (International Conference on Financing for Development). Конференція проходила у Монтерреї (Мексика) 18–22 березня 2002 р.
Наступним етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі 2002, Ріо+10) [World Summit on Sustainable Development (Earth Summit 2002)].
Саміт являв собою зустріч керівників країн та урядів світу на найвищому рівні в Йоганнесбурзі з 26 серпня по 4 вересня 2002 р. Зустріч дала змогу об’єднати велику кількість інтересів, які представляли як голови держав та урядів, так і керівники та експерти від кожної з головних груп. В ній взяли участь більше 22 тис. людей, зокрема більше 8 тис. представників недержавних організацій, бізнесових структур та 4 тиc. представників преси. На саміті було розглянуто результати, досягнуті країнами з виконання зобов’язань, взятих в 1992 та 1997 р., оцінено успіхи на шляху просування до сталого розвитку.
Саміт у Йоганнесбурзі дав змогу визначити цілі, часові рамки і зобов’язання з широкого спектру питань, які покликані змінити життя у всіх регіонах світу, у тому числі, деякі нові цільові показники, пов’язані із забезпеченням базовими елементами санітарії, використанням і виробництвом хімічної продукції та ін.
Найважливішим результатом зустрічі стало те, що міжнародні зобов’язання були доповнені низкою добровільних партнерських ініціатив зі сталого розвитку. У процесі підготовки до зустрічі та на самій зустрічі було оголошено про більш як двісті партнерських пропозицій, зосереджених у багатьох вирішальних напрямках сталого розвитку у всіх регіонах світу.
18 грудня 2009 року кліматичний саміт ООН зі зміни клімату в Копенгагені завершився прийняттям політичної декларації, яка не зобов’язує країни запроваджувати скорочення викидів парникових газів. Лідери з усього світу не змогли поступитись своїм інтересам і поставили планету на шлях катастрофічних наслідків від зміни клімату в майбутньому. Прийнята політична декларація не містить середньострокових цілей (до 2020 р.) на скорочення викидів для розвинених країн і також не має глобальних довгострокових цілей (до 2050 р.).
Ряд теоретиків і прихильників сталого розвитку вважають його найбільш перспективною ідеологією 21 століття і навіть усього третього тисячоліття, яка, з поглибленням наукової обґрунтованості, витіснить усі існуючі світоглядні ідеології, як такі, що є фрагментарними, неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації.
Парадигма сталого розвитку включає в себе вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації. У країнах, де на державному рівні зазначені вимоги ігноруються, в поняття сталого розвитку намагаються вкласти «зручний» зміст, вихолощуючи справжній. Так в Україні термін «сталий розвиток» часто вживають для означення лише неухильного зростання економічних показників країни, її регіонів, міст, сіл та окремих галузей економіки. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання й праці людей. Таке тлумачення терміну розкритиковане Ґ. Дейлі і є не лише грубою помилкою, але і його профанацією.